Три химерні книги, із якими варто познайомитися на карантині
Крисюк Тетяна
04.04.2020
Літературна самоізоляція – найкраща самоізоляція
Карантин продовжується, а це означає, що всі непрочитані книги, від яких прогнулися наші книжкові полиці, мають шанс бути прочитаними. Зокрема, й химерні романи, на знайомство із якими у докарантинному житті нам бракувало часу.
Джордж Сондерс «Лінкольн у бардо»
У центрі сюжету – смерть одинадцятирічного Віллі Лінкольна, сина того самого Авраама Лінкольна.
Ця подія морально вбиває батьків хлопчика. І поки вони безутішно сумують за сином, він
опиняється у бардо.
Бардо у буддизмі – це проміжний стан між життям і смертю. Людина не усвідомлює, що померла, але й Божий суд із нею ще не стався. Можна сказати, що вона тимчасово знаходиться в режимі очікування.
У бардо юний Лінкольн знайомиться із людьми, які десятками років сподіваються воскреснути або прокинутися. Кожен із них має свою історію, яку хоче йому розповісти. Але зовсім не тому, що він син шістнадцятого президента США. Є інша, значно вагоміша обставина, яка змусила жителів бардо хвилюватися – виняткова любов батька до сина.
Щойно ви почнете читати роман, у вас з’явиться багато питань. Насамперед тому, що почнеться він з історії, котра жодним чином не пов’язана зі смертю Віллі. Моя вам дружня порада – просто читайте далі, відкинувши логіку і здоровий глузд. Збирайте пазли і не намагайтеся запам’ятати всі імена.
Структурно роман складається із вигаданих і реальних фактів про смерть Лінкольна молодшого та Громадянську війну у США. Із хаосу монологів і діалогів мертвих душ, які знаходяться у бардо. Ваше завдання – прислухатися до них і придивлятися до деталей.
Олів'є Бурдо «Чекаючи на Бонджанґлза»
Жити з батьками, які завжди в доброму гуморі, веселяться, танцюють – немов зірвати джекпот. Так, напевне, подумаєте ви.
«Батьки весь час і всюди танцювали. Ввечері та вночі разом із друзями, щоранку та по обіді – тільки вдвох. Іноді з ними танцював і я. Вони танцювали справді несамовито, змітаючи все на своєму шляху, батько підкидав матір в атмосферу, ловив її після піруету, а іноді піруетів було два чи навіть три».
Танці – це справді весело. Але часом люди вдають божевільних, аби приховати власне реальне божевілля.
Це химерна історія кохання про двох людей, які не вміють жити одне без одного. Про кохання, яке не визнає заборон і обмежень. Про кохання, яке не боїться ані смерті, ані божевілля. Єдине, що може зламати цих двох – це реальність, помножена на розлуку.
Коли ви почнете читати цю книгу, у вас з’явиться відчуття, що ви дивитеся виставу. Бо кількагодинний перегляд телевізора у якості покарання, тривале безпідставне прогулювання уроків, безсонні ночі у ритмі джазу – це не те, що батьки традиційно дозволяють своїм дітям.
Та якщо ви дійте до кінця, то зрозумієте, звідки у цих людях стільки безумства.
До і після прочитання книги неодмінно прослухайте композицію Nina Simone «Mr. Bojangles».
Мілан Кундера «Безсмертя»
Є книги, які потрібно читати повільно, дозовано, не пропускаючи жодного слова. «Безсмертя» Кундери – саме така книга. Чому? Бо вона зіткана із філософських роздумів про смерть, велике і мале безсмертя, любов і псевдолюбов як одну із форм безсмертя,
страх забуття, взаємозв’язок між політикою і журналістикою, пропагандою і рекламою тощо. Без них роман був би «голим».
«Політик залежить від журналіста. А від кого залежать самі журналісти? Від тих, хто їм платить».
Чимало сказаного вустами героїв книги викликає шквал емоцій – від цілковитого прийняття до цілковитої незгоди.
«Людина – це тільки образ. Філософи скільки завгодно можуть пояснювати, що для нас небагато важить думка інших людей, і важливо тільки те, які ми насправді. Та філософи нічогісінько не тямлять. Поки ми живемо поміж людьми, ми будемо тими, за кого вони нас тримають».
Критики вважають «Безсмертя» найбільш продуманим і сміливим літературним творінням Мілана Кундери. Для того, аби підтвердити чи спростувати цю тезу, маєте ознайомитися із романом. Однак раджу підготуватися до читання – інтелектуальний роман все-таки. А після прочитання неодмінно запитайте себе: я прагну забуття чи безсмертя?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно