Топ-5 детективів: загадкові історії для дорослих
Макарик Віталіна
04.05.2018
Завуальовані історії, різні сюжетні лінії, загадковий розвиток подій і незвичайне завершення – забрала для вас топ-5 детективів для дорослих. Підбірку детективів для дітей читайте тут.
«Правда про справу Гаррі Квеберта» Жоель Діккер («ВСЛ»)
Молодий письменник Маркус Гольдман після успіху свого першого роману ніяк не може сісти за другий. У пошуках натхнення та ліків від «письменницького блоку» він приїжджає до свого вчителя й друга, знаного американського автора Гаррі Квеберта, в якого затишний особняк у невеликому містечку Аврора. Та замість спокою й продуктивної праці Гольдману доведеться розслідувати убивство 33-річної давності, в якому звинувачують його наставника.
Цей детектив, окрім цікавого письменницького розслідування, приховує у собі чимало інших привабливих деталей: розкішні локації, яскраві персонажі з відсилками до класики і масової культури (привіт, Лоліта&Лора Палмер!) та ще багато-багато іншого. Тут є, наприклад, письменницький будиночок з видом на океан та узбережжя і з криками чайок; атмосфера невеликого американського містечка, де в єдиному ресторанчику можна випити кави хоч з шерифом, хоч із пастором, і де не покидає відчуття, що всі секрети двох завжди відомі комусь третьому
Цей мега-успішний роман приніс своєму 27-річному автору Гран-прі Французької академії та Гонкурівську премію ліцеїстів, а також переклади більш ніж 30-ма мовами світу. Крім того, у книжці міститься більше десятка порад, як написати вдалий художній текст. Тож він може стати не лише ідеальною книжкою вихідного дня (так, усі 700+ сторінок дуже легко «проковтнути» за один вікенд), а й відмінним порадником для письменників-початківців.
«Вбивство п’яної піонерки» Сергій Оксеник («ВСЛ»)
Іще один ретро-детектив у нашій добірці – з присмаком радянського дитинства та інтригуючою назвою. Події у романі відбуваються орієнтовно наприкінці 50-х років минулого століття у селі (чи радше селищі, бо ж велике, асфальтоване) Варварка десь на півдні України, а розповідають про них двоє персонажів по черзі – хлопчик-підліток Вовка і дільничний міліціонер Равмір. Історія починається з розповіді про зникаючих у селян курей і, здавалося б, до чого там п’яна і вбита піонерка.
Міліціонер охоче береться розслідувати, бо вже занудився у тій благополучній дільниці, де мешкають самі «інтілігєнти» та їхні діти-відмінники. Вовка разом із молодшим братом і собі хочуть відшукати таємничу крадійку, адже запримітили її на власному городі.
Чим завершаться паралельні розслідування та як банальна сільська крадіжка перетвориться на вбивство? Та не менш цікавою є сама оповідь, яка, з одного боку, занурює читача у світ босоногих пригод, а з іншого – демонструє лицемірство і страх, на яких трималася радянська влада. Незграбні міліціонери, які щиро беруться вести розслідування, хоч і дещо недолуго, постійно озираються на вказівки начальника, а не керуються правовими нормами. Батьки залишають дітей вдома під час тривоги (яка виявляється навчальною, хоча могла б бути реальною), поспішаючи на евакуацію, бо «не положено». Ці та чимало інших прикрих деталей прикриті флером псевдоностальгійного міфу про «старі-добрі часи».
Колоритна мова, якою написаний роман, дарує нереальне задоволення від читання – можливо, навіть сильніше, ніж сам сюжет. Цей текст занурить у спогади читачів, дитинство яких припало на доцифрову епоху. А тим, хто на канікулах розривався між телевізором і комп’ютером, нагадає, що літо може бути ще й таким – з посиденьками біля багаття, риболовлею та мільйоном пригод і халеп, в які так легко втрапити.
«Літо психіатра» Леся Демська («Легенда»)
Ця новинка від молодого видавництва «Легенда» – ідеальна для читання у відпустці. Вона невелика за обсягом, не обтяжена додатковими сюжетними лініями, однак має все, що потрібно хорошому детективу – злочин (ще й не один!), його розслідування, потужну, майже «шекспірівську» любовну тему й ефектне виявлення злочинців.
Починається усе з того, що молодий, симпатичний, нежонатий та успішний львівський психіатр Андрій Левинський їде у знайоме йому з дитинства карпатське село, аби перепочити від міста і міських вар’ятів у бабиній-дідовій хаті, що вже кілька років стоїть пусткою. Село зустрічає його досить привітно, а до «доктора з міста» шикуються пацієнти. Та вже за кілька днів після приїзду психіатр на своєму сільському подвір’ї наштовхується на… покійника. І він виявиться далеко не останнім.
А якщо до нахабних смертей додати міжнародну аферу, кілька любовних трикутників і силу місцевої знахарки,то вийде дуже добряче сюжетне вариво! Розхльобувати його береться Андрій, покликавши на поміч свого товариша-слідчого зі Львова. Їхня парочка хоч і не дотягує до тандему Шерлок-Ватсон, але спостерігати за ходом розслідування справді цікаво. Тим паче, що Андрій, у кращих традиціях Еркюля Пуаро, наприкінці елегантно розставить крапки над «і», зібравши усіх зацікавлених осіб у своєму садочку.
«Білий попіл» Ілларіон Павлюк («ВСЛ»)
Якщо бажаєте чогось справді незвичайного, беріться за «Білий попіл» Ілларіона Павлюка. Будьте готові до того, що ця книга видаватиметься інакшою з кожного нового ракурсу. Тут вам і класичний нуарний детектив – із загадковими та небезпечними чоловіками, ефектними бійками, погонями та фатальними жінками. Тут і несподівані варіації на тему Гоголя – з історією Хоми Брута й мертвої панночки. Тут і київське ретро з усіма возницями, розкішними готелями й міським «дном», де перевірені борделі сусідять із шинками з непевною репутацією. Тут і народна казка з «живою» і «мертвою» водою.
Київський детектив (або, як прийнято було казати в ті часи, слідак) Тарас Білий після того, як з допомогою таємничого незнайомця ледве вибрався живим зі своєї провальної операції, береться за вельми цікаву справу, що інтригує. На хуторі Білий Попіл йому доведеться розслідувати вбивство доньки сотника й відшукати душогуба, хоч ким би той був. Але зробити це не так просто: місцева спільнота нагадує якусь секту, в якій панують доволі специфічні вірування, дуже неохоче відповідає на запитання приїжджого детектива і загалом багато чого приховує. Тарасу Білому доведеться здійснити чимало несподіваних відкриттів, аби з’ясувати, хто винен у вбивстві та… чи взагалі була якась панночка.
Цей детектив – як подорож крутими віражами, де тісно переплелися містичні уявлення та ігри розуму, надприродні сили і людська жорстокість. Химерний, заплутаний, бентежний «Білий попіл» стане чимось абсолютно новим у вашому читацькому досвіді.
«Гострі предмети» Гіліян Флінн («КМ-Букс»)
Репортерці Каміллі Прейкер дають редакційне завдання – поїхати й спробувати щось розкопати у невеликому містечку, де за останні 9 місяців одну дитину знайшли мертвою, а інша зникла. Завдання цілком доречне як для журналістки, яка постійно працює з кримінальною хронікою. Однак, якби не та обставина, що це маленьке містечко – те, в якому вона народилася, в якому живуть її мама, вітчим і молодша сестра, котру журналістка майже не бачила і практично не знає.
Камілла повертається додому і в ній оживають всі ті демони, від яких вона втікала багато років. Серед усього того – тяга до різьбярства на власній шкірі. Мама виносить мозок Каміллі, а сестра Амма, яка хоч і виглядає надто дорослою і розвиненою на свої 13, – усьому містечку. Поліція не має особливих зачіпок щодо того, хто й чому вбиває маленьких дівчаток і не дуже хоче давати офіційні коментарі. Репортерка по крихтах збирає інформацію про жертв і обставини трагедій, а паралельно намагається з'ясувати, коли в її дитинстві все пішло не так.
«Гострі предмети» – це заворожливо-моторошний роман про те, як маленькі містечка бережуть свої таємниці та якою вбивчою буває материнська любов. Авторка майстерно грається сюжетом, відкриваючи нові й нові грані історії, веде героїв і читачів оманливими шляхами, але найгостріше лишає насамкінець.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно