Татусі та діти: інтерв'ю з фотографом Алексі Любомирські
30.07.2014
Алексі Любомирські, відомий у світі як автор численних обкладинок для «Vogue», «GQ і Harper `s Bazaar». Йому позували Шарліз Терон, Гвінет Пелтроу, Наталі Портман, Дженіфер Лопес, Джулія Робертс, Ніколь Кідман, Скарлетт Йохансон і багато інших. Перуанець та поляк за походженням, він був вихований вітчимом-англійцем, від якого в 11 років отримав у подарунок свою першу фотокамеру. Провів більшу частину дитинства у Ботсвані. Сьогодні Алексі не тільки всесвітньо відомий фотограф, а й дитячий письменник, і поет, головним натхненням для якого служить його родина - дружина Джіада та два сини - Соле Лука і Леоне.
- Що для Вас означає батьківство?
- Важко описати ці відчуття і при цьому не виглядати пафосним. Усе! Усе разом взяте. Це надихає і руйнує. Любов, яку ти відчуваєш до дитини, змінює тебе і наповнює новими силами. Ти розумієш, що хочеш бачити у своєму синові поліпшену версію самого себе. Маленька дитина - це абсолютно невинна істота, і тобі хочеться подовжити час цієї невинності й чистоти. Діти приходять у цей світ, щоб навчити нас чогось, і щодня я відчуваю необхідність самовдосконалення, я відчуваю, що повинен бути більш терплячим, позитивним, спокійним ...
Окрім того, народження моїх синів змусило мене зрозуміти, що особливо важливо саме зараз в моєму житті. Разом з їхнім першим вдихом я наповнився неймовірним почуттям любові і трепету, які буквально звалилися на мене і з тих пір більше не покидають.
На початку моєї книги є вірш, який я написав моїм синам і де описую лише малу частинку цих емоцій.
- Як Ви допомагаєте Вашій дружині з дітьми, коли не працюєте? У Вас є якісь домашні обов'язки?
- Мені подобається робити абсолютно все, тож моя дружина може справді відпочити. Я завжди радий провести час з хлопчиками. Зазвичай я прокидаюся о 5:30 разом з малюком і провожу з ним близько години до того моменту, поки прокинеться мій старший син. Потім я готую сніданок для них обох, і ми разом сідаємо. У цей час прокидається моя дружина, а я відвожу старшого сина на велосипеді до школи, він це обожнює.
Я намагаюся залучити хлопців у всі мої повсякденні заняття: похід за їжею до магазинів, робота в студії, обробка фотографій, якісь спільні справи... Потім я годую їх, купаю, читаю книжки на ніч і укладаю в ліжко. Я намагаюся робити якомога більше, бо знаю, що вони дуже швидко виростуть і зовсім скоро вже не потребуватимуть моєї допомоги.
- Чим Ви найбільше любите займатися разом?
- Лежати під деревом у саду, поки мої хлопчаки повзають по мені, як по драбині. Старший, правда, використовує мене в якості батута, а молодший просто дереться по мені нагору. Ми обнімаємося, валяємося, лоскочучи один одного, і регочемо. У такі моменти я відчуваю себе по-справжньому щасливим.
Коли ми вирушаємо за місто, я обожнюю гуляти з ними по саду, дивлячись на світ їхніми очима. Я можу нескінченно дивитися, як вони досліджують крапельки води на листі, павутину або гусениць. Ми любимо разом кататися на велосипеді і плавати. Це просто неймовірно відчувати, як їхні крихітні серця б'ються зі швидкістю 100 миль за годину, коли вони чіпляються за твою шию, щоб врятуватись від хвилі, яка ось-ось нас накриє.
- Ви змінилися з народженням дітей?
- Я став відлюдником! Я настільки прив'язаний до моїх синів, що хочу проводити вдома кожну секунду свого вільного часу. Мої друзі думають, що я божевільний... Але це поки у них немає власних дітей!
- Що для Вас найважче у батьківстві?
- Терпіння. Вміння завжди зберігати спокій.
- Яку пораду Ви б дали молодим татусям?
- Якщо ваша дружина вагітна, спробуйте влаштувати «Baby-moon» - це як медовий місяць, але тільки в очікуванні малюка. Цей час потрібно провести разом, удвох, перед тим, як ваше життя назавжди зміниться.
- Розкажіть, будь ласка, про свої книги «Тато вирушає у подорож» і «Записки для молодого принца». Як виникла ідея написати книгу?
- Минулого літа, коли я збирався в ще одне відрядження, мій старший син Соле Лука вперше запитав, чи може він поїхати зі мною. «Тату, я сумую за тобою». Моє серце розбилося. Тоді я і вирішив написати й опублікувати на «Blurb.com» книжку з картинками під назвою «Тато вирушає у подорож». У ній розповідається про Соле Лука і його татуся, який дає сину різні доручення, вирушаючи на роботу. Наприклад, він повинен перевіряти, чи добре мама їсть свій сніданок, грати зі своїм молодшим братом і кривити смішні гримаски татові під час щоденної розмови по скайпу. Тепер це улюблена книжка мого сина.
А «Записки для молодого принца» я написав до першого дня народженню Соле Лука. Я хотів зробити йому подарунок, який залишиться з ним на все життя, на відміну від чашки з вигравіруваним на ній написом або ще одного плюшевого ведмедика.
До того ж, ставши батьком, я почав розуміти власного тата й те, як він наполегливо розповідав мені про моє аристократичне польське коріння і страшно пишався нашим походженням. Я хотів розповісти про те, чому мене вчив мій батько, зробивши акцент на шляхетності і духовності, а не на титулах.
Я написав всю книгу всього за 3 дні, наче з мене миттєво вилилося все те, що накопичувалось довгий час. Ця книга - мій лист до сина, сповнений любові і порад, на випадок, якщо зі мною щось трапиться. Я хотів розповісти йому про все, чого навчився за своє життя, будь-то правильна мова, якої вчив мене мій дядько, любовні переживання, про які мені розповідала моя мама, уроки лицарства й шляхетності від мого батька чи духовна практика, якої мене навчила моя дружина. Все це миттєво виникало в моїй голові і одразу ж виливалося на папір.
Я попросив свого друга, ілюстратора Карлоса Апонте, щоб він зробив кілька малюнків для моєї книги, але після того, як він прочитав перші 5 сторінок, він зателефонував мені і сказав: «Алексі, ти повинен це опублікувати! Люди повинні прочитати це!». Через кілька років йому і моїй дружині таки вдалося переконати мене надрукувати книгу, до кожної сторінки якої Карлос намалював приголомшливі ілюстрації.
- А Ви хотіли б зробити фотопроект, присвячений родині і дітям?
- Так, це у мене в найближчих планах. Любов, сім'я і діти.
- Що Вам більше подобається – фотографування або письменництво?
- І те, і інше. Я люблю фотографувати і мені пощастило, що моє хобі перетворилось на роботу. Щодо книжок, то це залежить від натхнення. Я пишу багато віршів для моєї дружини і синів.
- Як поєднувати кар'єру і батьківство? Щоб Ви порадили кожному зайнятому татусеві?
1. Коли ви перебуваєте разом зі своїми дітьми, будьте з ними. Забудьте про Facebook, Instagram, електронну поштою, ноутбук ... Приділіть дітям стільки ж уваги, скільки приділили б своєму важливому робочому проекту.
2. Я знаю, що всім нам потрібно багато працювати і наша робота дуже важлива, але не можна забувати і про те, що ми повинні також старанно намагатися бути гарними батьками. Іноді ми сприймаємо батьківство і сімейні стосунки як належне, але вони заслуговують стільки ж уваги, якщо не більше, як і наша кар'єра. Дитинство наших дітей закінчиться дуже швидко і вони перестануть потребувати вашої допомоги раніше, ніж ви це помітите. Тому ми повинні насолоджуватися цими чарівними моментами, поки у нас є така можливість. Спробуйте «озиратися назад» кожні 2 місяці, щоб переконатися, що у вас знайшовся час для якісно проведеного часу з сім'єю. Якщо це не так, постарайтеся неодмінно компенсувати його в наступні 2 місяці.
Я завжди нагадую собі, що перед смертю мені захочеться опинитися в оточенні родини, а не серед купи обкладинок, зроблених мною для журналів!
- Ви багато подорожуєте з дітьми?
- Раніше я при можливості брав дружину і сина з собою у відрядження, тепер мій старший син ходить до школи, тому вони можуть їздити зі мною тільки під час шкільних канікул. Але оскільки і у моєї дружини, і у мене дуже багато родичів у Римі, Оксфорді, Пуерто-Ріко і Парижі, ми досить часто подорожуємо туди всі разом.
- Ви могли б порекомендувати якісь певні місця для відпочинку з дітьми?
- Я думаю, що в будь-якому місці добре настільки, наскільки ви готові присвятити себе вашій дитині!
- А які у Вас найулюбленіші місця для прогулянок в Нью-Йорку?
- Ми живемо недалеко від парку Вашингтон-сквер, тому найчастіше ходимо туди. Там завжди можна знайти щось нове і цікаве. Вуличні художники, співаки, гурти, студенти, діти ... Іноді ми їдемо вниз по Вестсайдському шосе і граємо у футбол на одному з причалів, покритих газоном.
- Розкажіть нам, будь ласка, про своїх батьків і дитинство в Ботсвані.
- Батьки розлучилися, коли мені був рік, тож мене виховували моя мати перуанка і вітчим англієць. Мені дуже пощастило з вітчимом. Зараз моє дитинство в Ботсвані здається якимось нереальним, сюрреалістичним сном. Це був чарівний час у моєму житті. Коли мені було 13 років, я повернувся до Великобританії, пішов до школи-інтернату та літав у Ботсвану на канікули. Кожного разу, коли я летів додому, я сідав біля ілюмінатора і протягом 12 годин дивився, як ми летимо вздовж всієї Африки. Ми пролітали над пустелями, джунглями, відкритими рівнинами, містами і селами. Я фантазував, уявляючи собі життя в кожному з найменших селищ, загублених посеред пустелі. Саме ці перельоти розвивали мою уяву.
- У Вас є якісь сімейні традиції?
- Бачити один одного якомога більше і частіше!
- А Ви б хотіли мати доньку?
- Можливо, в один прекрасний день...
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно