Створювати маленькі дива. Як працює редакція «Видавництва Старого Лева»?
Дронь Артур
02.09.2021
Старий Лев продовжує знайомити вас зі своєю командою. Сьогодні про роботу в книжковому видавництві розповідатимуть редакторки.
Хтось може подумати, що завданням редактора є лише читання і вдосконалення тексту. Та насправді вони керують майже всім процесом створення книги. Наскільки цей процес складний і відповідальний? Як проходить робочий день редактора, і якими якостями він повинен володіти? Що в редагуванні книг найважливіше, і як приймають рішення перетворити рукопис на справжнє друковане диво?
Про все це розповідає редакція «Видавництва Старого Лева».
МАР’ЯНА САВКА, головна редакторка та співзасновниця видавництва
ПРО ІСТОРІЮ РЕДАКЦІЇ
Велику частину життя «Видавництва Старого Лева» у нас не було редакції як такої. Я здійснювала функції головного, художнього і літературного редактора, а також коректора і піарника водночас. Але згодом почало бракувати часу, тож вичитувати тексти доводилось навіть ночами. Але коли ти працюєш в книжковому видавництві, то не можеш бути один в полі воїн. Видавництво — це команда. Тож наша команда розширювалась.
Зараз у «Видавництві Старого Лева» надзвичайно сильний редакторський колектив. Я дуже пишаюся нашими редакторками. Кожен із редакційних центрів — дитячої літератури, художньої літератури, нон-фікшину та спецпроєктів — це маленькі видавництва всередині великого. Всі вони в певний момент могли б стати самостійними видавництвами, адже виконують всі процеси, якими займаються малі видавці — пошук авторів, перекладачів та ілюстраторів, редагування і здача книги в друк.
ПРО ОБОВ'ЯЗКИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА
Зараз я займаюсь внутрішніми редакційними процесами. Інколи редагую тексти, але це радше виняток із правила. Моє завдання — комунікувати з відповідальними редакторами, з артдиректором, затверджувати редакційний план, розрулювати складні ситуації (що є одним із найважливіших завдань). Я намагаюся правильно регулювати роботу і стосунки всередині нашої великої видавничої сім’ї.
ПРО ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ВИДАТИ КНИГУ
У нас склалася певна традиція щодо цього. Спершу всі пропозиції надсилають менеджерці з авторського права Ользі Крук. Запропонувати книгу до друку може будь-який працівник видавництва. Також часто пропозиції надходять від перекладачів (якщо це іноземна література) та від авторів. Уся наша команда — це люди, які читають і мають свої літературні смаки. Інколи буває так, що хтось дуже сильно вірить в книжку і переконує всіх, що її просто необхідно видати. До речі, часто це справді спрацьовує!
Зібравши пропозиції, представники різних відділів сідають за один стіл та обговорюють кожну книгу, а тоді ми приймаємо остаточне рішення.
Коли вирішили видавати, то редакторка відповідного напрямку додає книгу в редакційний план, відділ авторського права розпочинає роботу над угодами, а автор чекає свого часу.
У «Видавництві Старого Лева» працює п’ять відповідальних редакторок: Оксана Антонів, Ольга Ренн, Анастасія Єфремова, Наталка Малетич та Оля Горба. Саме вони першими читають тексти, які згодом стають книгами, та чаклують над ними, щоб ви отримали тільки найкращі видання.
Редакторки обирають ілюстраторів, перекладачів та коректорів, комунікують із авторами та виконують ще багато важливої роботи, про яку із задоволенням вам розкажуть.
Як проходить робочий день відповідального редактора?
Ольга Горба: Багато хто думає, що робота редактора полягає лише у читанні книжок та виправленні різноманітних помилок у текстах. Але це далеко не так. Робота відповідального редактора — дуже багатогранна, тому кожен день — різний і сповнений багатьма процесами. Це і глибоке занурення в текст: редагування, звірка правок, технічна підготовка книги, і участь у загальновидавничих нарадах, опрацювання рукописів до видавничого плану, написання звітів, моніторинг новинок та трендів на ринку літератури.
Це щоденна робота з великою кількістю людей, координація співпраці з авторами, перекладачами, редакторами, коректорами, дизайнерами, верстальниками, художниками. Одне слово, це постійна активність, залученість у літературний процес і читання.
Хто такий літературний редактор?
Оксана Антонів: Літературний редактор — це той, хто бережливо перечитує авторський текст або переклад. Насправді це творчий фах, а заодно — велика відповідальність. Редактор – це завжди той, хто за плечем автора, така патронажна підтримка. Основна відповідальність — не нашкодити тексту, але покращити, допомогти стати доброю книжкою.Якими якостями треба володіти, щоб бути професійним редактором?
Анастасія Єфремова: Як на мене, одне з найважливіших — уміння балансувати між правилами нашої мови, внутрішнім чуттям правильності того чи іншого в тексті й особливостями авторського стилю. Редактор поліпшує текст, але не перетягує ковдру на себе. Він шукає компромісні рішення і вміє обґрунтувати кожну свою правку і зміну.
А ще, гадаю, редактор завжди повинен бути напоготові та нічого не приймати за чисту монету. Хороший редактор не довіряє сліпо всьому, що написано (і незалежно ким написано), а перевіряє всю-всю інформацію. Це дозволяє виловити фактичні помилки навіть у перекладному тексті, де, здавалось би, треба лише дослівно перекласти вже написане.
Що найскладніше у вашій роботі?
Наталка Малетич: Найскладніше працювати з текстами початківців. Буває, автори ще не виписалися, але шкода відмовлятися від твору, бо в ньому гарний сюжет і задум чудовий. Тоді разом працюємо над мовою, щоб текст читався легко. Також складно буває працювати з рукописами людей, які живуть у двомовному середовищі. Але це не ті складнощі, які годі здолати. І ця праця варта результату.Що найприємніше і найцікавіше у вашій роботі?
Наталка Малетич: Співпрацювати з авторами або перекладачами тексту, який доводиться редагувати. Це завжди обмін ідеями, своєрідний brainstorming, особливо коли йдеться про адаптацію перекладних текстів, пошук відповідників імен чи фразем, які передадуть задум автора і колорит оповіді.
Звісно ж, дуже приємно отримувати свій редакторський примірник і читати його з синочком.
Що найважливіше в редагуванні книжок для дорослих?
Ольга Ренн: Найважливіше — це індивідуальний підхід і фаховість. Працюючи з кожною новою книжкою, редактор щоразу розв'язує нову задачу. У цьому, мабуть, головна складність, але і цікавість роботи. Важливо враховувати читацьке та цільове призначення книжки та її тематику. Дуже важливо порозумітися з автором, правильно і комфортно для обох сторін налагодити співпрацю та приємну атмосферу, щоб робота була в радість.
Що найважливіше в редагуванні книжок для дітей?
Анастасія Єфремова: У дитячих книжках дуже важливо, щоби дитині було не нудно, щоби герої були не шаблонні, а живі й близькі дитині. З дитиною варто бути щирими й не займатися моралізаторством. Це те, з чим можна працювати у текстах українських авторів.
Найбільший виклик у перекладних дитячих книжках — зрозуміло передати й пояснити українському юному читачеві такі собі «непередавабельні» реалії, яких, наприклад, не існує в нашій мові або культурі. Це виклик і перед перекладачем, і перед редактором. Також класно, коли в книжці є цікаві й дотепні словечка, смішні новотвори.
Що найважливіше в редагуванні нон-фікшну?
Оксана Антонів: У редагуванні нон-фікшн літератури важливі пильне око і світла голова, як і в редагуванні будь-якої іншої літератури. Важливо зануритися в текст, пильнувати автора, але перевіряти факти. Власне це і є найважливіше, а найважче — укласти та звірити покажчик (не іменний).
Редагування нон-фікшну — цікаве і дуже різноманітне, незалежно від того чи це посібник із сотнею приміток, пізнавальна книжка для дітей, репортаж чи кулінарне видання. Важливо бути відкритим до будь-якої теми та аудиторії.
Що найважливіше в редагуванні поетичних книжок?
Ольга Горба: Редагування поетичних книжок — не таке просте завдання, як здається на перший погляд. Іноді відредагувати велику текстову книжку буває простіше, аніж маленьку збірку поезій.
Мені здається, найважливіше у цьому процесі — не нашкодити, не порушити римованість, настроєвість вірша, підлаштовуючи його під чіткі правописні правила. Співпраця редактора з автором має бути довірливою і зрозумілою. Редактор — людина, яка однією з перших читає збірку, вловлює її ритміку, допомагає навіть найдосвідченішим авторам поглянути на свої вірші наче збоку. Він може порадити, підібрати найвдаліші варіанти і разом з автором дійти до найкращого варіанту.
Що таке спецпроєкти, і як ви з ними працюєте?
Ольга Ренн: Я курую декілька книжкових серій. Це серія творів Ернеста Гемінґвея, «Дискосвіт» Террі Пратчетта, серія книжок про митців («Це Моне», «Це Ван Гог» та інші), серію детективів Богдана Коломійчука. Також до спецпроєктів належать колективні видання: збірки, антології.
До речі, свого часу я захищала дисертацію саме на тему роботи з колективним авторством, і в іноземних джерелах знайшла багато підтверджень того, що це ускладнення у редакційно-видавничому процесі. Тепер ці підтвердження отримую на практиці 
Я упорядкувала і такі збірки як «Лялька. Антологія про дитинство», «Селфі в Парижі», «19 різдвяних історій», «Таке різне Різдво». Також займаюся виданнями, складними у підготовці. Наприклад, кулінарними книжками Джеймі Олівера (це чи не найскладніший досвід, який у мене був). До спецпроєктів, якими пишаюся, належать і книжки для Ukraїner: українська і англійська версії. Займаюся я і партнерськими проєктами, наприклад, ми з Танею Омельченко працювали над створенням кулінарного арт-записника за мотивами книжки Софії Андрухович «Фелікс Австрія» та фільму за цією книжкою «Віддана».
До мого відділу потрапляють і дитячі книжки, і художні — щороку ми створюємо план, і вже всією редакцією визначаємося, хто і що буде готувати до друку протягом року. Наприклад, моєю особистою мрією було перевидання дитячих віршів Мар'яни Савки «Чи є в бабуїна бабуся?». І хоч відділ спецпроєктів не спеціалізується на дитячій книзі, цей проєкт був мій, бо у «Видавництві Старого Лева» мрії мають збуватися
РЕДАКЦІЯ ВИДАВНИЦТВА У СВОЇЙ РОБОТІ ЛЮБИТЬ…
Початок проєкту, коли розробляємо план підготовки, вибираємо дизайнера обкладинки, ілюстратора та перекладача (обрати саме тих, «правильних» людей — це справді мистецтво, тож коли це виходить, ми дуже щасливі).
Усвідомлювати, що часто ми перші люди після перекладача, які читають певну книжку українською. Робота ж з українськими письменниками прекрасна тим, що можна особисто поспілкуватися з автором чи авторкою, розділити радість від того, як круто вдалося втілити задум у фізичну книжку. Це надихає.
Отримувати свіженькі ілюстрації до майбутніх книжок для дітей і підлітків.
Отримувати книжки з друку і брати їх до рук. Це дуже незвичне відчуття, коли ти пройшла із книжкою через увесь шлях її створення, читала ще на етапі рукопису, бачила чимало ескізів обкладинки, крок за кроком пропрацьовувалатекст і нарешті бачиш фізичний примірник.
Редагувати, занурюватися в текст і плисти, плисти в ньому, шукати сенси і смисли, бути на одній хвилі з автором.
Відчувати тяглість між книжками. Спочатку якесь ім’я, місто чи подія виринає в одному рукописі, а потім подібна тема з’являється в черговому перекладі, а тоді в наступній книжці. І це дивовижно.
Весь процес видання книжки. Адже це створення маленького дива. Спочатку може бути тільки ідея, а потім – тривала та непроста колективна праця. Але коли з друку прилітає готова книжка, відчуваємо радість, виправдані очікування і пишаємося тим, що все змогли.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно