0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Софія Андрухович про історичний роман
Під час дискусії «Історичний роман як живий жанр», що відбулась в рамках ХХІ Форуму видавців, українські й європейські письменники та літератори говорили про те, як і коли твориться історичний роман, та що цей жанр у собі несе. Однією із учасниць дискусії стала Софія Андрухович, роман якої «Фелікс Австрія» нещодавно вийшов у «Видавництві Старого Лева».
 
Чим роман «Фелік Австрія» історичний?
 
Об’ємна картинка, в яку сама вірила, виходила тоді, коли вдавалося відпустити себе і дозволити фантазувати. Зараз намагаюся пояснити, чи є мій роман “Фелікс Австрія” історичним. Збиралася таким його написати, але в процесі зрозуміла: рівень відповідальності настільки високий, треба затратити стільки часу і зусиль, що в цей момент не готова. Можливо, вийшов психологічний роман із історичними декораціями міста Станіславова початку XX століття. Дві мої героїні – яскраві представниці того часу, а тоді в жінок були поширені істеричні напади. От і з ними це час від часу відбувається. Можливо, читачі сприйняли цей роман про істеричок як історичний роман (жартує).
 
Про персонажів
 
Більшість персонажів романувигадані. Але живуть у справжньому Станіславові, там реальні будинки, місця і реальні епізодичні персонажі: аптекар, візник. Реальний персонаж, який видається найбільш вигаданим, – це ілюзіоніст Ернест Торн, який приїздив з різними виставами. Ще кілька разів згадую митрополита Андрея Шептицького. Але основні персонажі, світ яких намагаюся показати, є витворами моєї уяви.
 
Про важливість історії у книгах
 
Хоча у мене не вийшов історичний роман у строгому, класичному значенні цього слова, але зрозуміла багато речей. Усі ми відчуваємо, наскільки важливо зараз із цим знанням історії щось робити. Говорити якомога більше, різними способами, у різних формах, щоб усвідомлення нашого суспільства розвинулося. Безвідповідально не знати і не цікавитися.
 
Історичний роман – це відповідальність
 
Рівень особистої відповідальності за написане настільки високий, що може відлякати в певний момент. Уже для себе цю відповідальність визначає кожен, бо її складно виміряти.
 
Про творення суспільства книгою
 
Поки людина не опрацює свої травми, не зможе розвиватися і зрозуміти, що їй робити далі. Так і з суспільством. І зараз у нас цей гострий момент. Таких творів має бути багато. Кожен має говорити так, як бачить і як може. Тоді з цієї кількості мусить народитися якість. Наскільки зможу, готова взяти участь у цьому процесі.
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Бунт – це мій особистий спосіб дорослішання, – Мар’яна Савка
Оксана Забужко: «Ми маємо рабство безпам’яцтва, що виходить із страху розповісти своїм дітям про наші травми»
Мирослав Маринович: Андрей Шептицький був представником майбутнього у своєму часі
Ми недооцінюємо натяків і жестів. Але це теж комунікація, – Марія Титаренко
Олексій Кравчук: «Драматург – посередник між актором і глядачем»
Василь Махно про «Вічний календар»: Це історія без прикрас
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати