Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Варламова Ірина
«Сільські бібліотеки мають майбутнє. Ламайте стереотипи»
Весна постукала до наших вікон дуже пунктуально. І хоча декілька днів холодним вітром з дощем нагадали про мінливість цієї пори року, ми знали, що свято все одно буде теплим. Бібліотека с. Верхня Сироватка, що знаходиться у Сумській області, чекала на свято Поезії.
 
Підготовка до свята почалася з розмови двох, читача і бібліотекаря. Що плануємо? Шевченківські дні, День народження Ліни. Звіти, плани, приймання фонду, семінари. І все? А як же весна? Чим запам’ятається у цьому році? Треба заявити про себе головним акторам цієї пори року – молоді. Це найменш активна категорія серед читачів бібліотеки. Бо навчаються, бо одружені, бо приїжджають тільки до родичів, і то ближче до Великодня.
 
Безпрецедентно в історії діяльності сільської книгозбірні для проведення весняного поетичного заходу ми отримали партнера, про співпрацю з яким, навіть на одне лише поетичне свято, міг би позаздрити не один культурний заклад. «Видавництво Старого Лева» допомогло залучати молодь до сільських бібліотек роботами поетів. Підкріпивши добірку сучасних авторів «П’ятикнижжям» Грицька Чубая та збіркою Василя Стуса «Небо. Кручі. Провалля. Вода», керівництво люб’язно надіслало нам поетичну серію у кількості 21 примірника.
Ми одразу вирішили, що бути виставці, бути підготовчому поетичному марафону у соцмережі, бути поетичному вечору-презентації. 
 
Дуже доречно тоді відбулася літературна зустріч з одним з авторів, представлених у подарованій колекції – Павлом Коробчуком. Поет приїжджав до Сум розказати про свою нову збірку «Хвоя», про те що значать гілочки сосни, про Мудрість, Любов і Війну. Про місце за роялем, за сотим віршем. Романтику того вечора ми постаралися перенести і в зал нашої бібліотеки, коли до нас завітали гості нашого поетичного свята.
 
Заходячи до читзалу молодь могла поринути у світ поезії з віршем Т.Г.Шевченка «Ну що б, здавалося, слова». Сучасної атмосфери вже з самого початку задала інсталяція «Слова крізь серце і думки», що символізувала силу слів, як руйнівну, так і зцілювальну. Далі червона доріжка вела до самої виставки та початку презентації, де звучала приємна музика, а на столах стояли перші весняні букети.
 
Відвідувачі відразу отримали листівки з ілюстраціями до книг «Видавництва  Старого Лева» та з Котом Інжиром. Бібліотекар отримала від читачів у подарунок Поетичний календар. Взаємний обмін подарунками продовжився і після презентації. Після привітань гості проглянули відео «Видавництва Старого Лева» про історії успіху та секрети ведення бізнесу, таким чином, хоча б частково компенсували собі неможливість того ж дня побувати у Львові :-)
 
 
Почати знайомити гостей з новою поезією з таких жіночних, відкритих діалогів з читачем: «Пора плодів і квітів» Мар’яни Савки, «Листи з Литви. Листи зі Львова» Маріанни Кіяновської та Мар’яни Савки, «373» Маріанни Кіяновської. Кожна збірка після декламування віршів бібліотекарем підкріплювалася біографічним відеороликом, записами відеоблогерів, авторським читанням на YouTube каналі.
 
Говорили також про «Супергероїв» Олени Гусейнової, про «Гронінгенський рукопис» Ірини Старовойт, «Апокрифи степу» Ростислава Мельниківа, «Метрофобію» Мирослава Лаюка, «FATHЕBOOК» Володимира Бєглова. Слухачі почали обговорюючи ці неординарні, цілком своєрідні, самодостатні роботи українських поетів.
 
 
Цікаво, що презентація не пройшла однобічно, адже слухачі взялися і собі декламувати Стуса та Чубая, розпитувати про вік, життєвий шлях та шлях до успіху кожного автора. Хтось згадував шкільні уроки літератури, хтось – свої вірші у записнику, а хтось просто спіймав промінь сонця на рядках і вдумливо зачитався.
 
Наше завдання було виконано.  Стереотип, що молоді нічого читати у бібліотеці в той вечір було вщент розбито. Молодь була в залі. І вона читала. Абсолютно нові книги. Сучасних, живих авторів, і це зачіпало. Це спонукало говорити і про шкільну програму, і про захоплення світом музики, кіно, про взаємопроникнення різних талантів у багатогранних людей. У кожному вірші ми знаходили душу – свою та автора. Присутній психолог додав нашим дискусіям особливого відтінку – аналізувати поезію було ще більш захопливо.
Завітала на свято і наша рідна поетеса – Ірина Вікторівна Міхєєва. Дуже несподівано і приємно було зустріти біля стенда з віршами Ніконенка Володимира Івановича – мабуть, найстаршого поета-земляка, сивого дідуся, який в день презентації сам був слухачем, розчинився у рядках, у музиці, в усмішках, і в кінці зізнався, що з такими поетами, організаторами, партнерами та читачами бібліотека не запилиться, що за не страшно за писане слово.
 
 
Зачитувалися природобаченням, витонченою поезією Катерини Міхаліциної, Мірека Боднара. Відшукували день Поезії на сторінках «Календаря любові» Юрка Іздрика. Поринали в «MORE віршів і пісень», гучно і емоційно обговорювали Семенчука, слухали авторське виконання його віршів про війну. Запам’яталася і Катерина Калитко збіркою «Катівня. Виноградник. Дім».  Її вірші радив читати Павло Коробчук, тож ми з їхніми віршами читачів знайомили послідовно. Згадували нагороди, які отримала збірка поезії «Лялечки» Оксани Куценко з ілюстраціями Анастасії Стефурак. Не залишили осторонь і перекладну поезію Бориса Херсонського та вірменської поетеси Сони Ван. Їхні роботи авторитетно надихали частіше відкривати віршовані сторінки, впізнавати себе.
 
Фінальною крапкою став наш флешмоб «Великий вірш для "Видавництва Старого Лева"» – гості обрали собі книжки, відкрили на випадковій сторінці та, зачитавши рядок, передавали естафету наступному читачеві. Так ми створили спільний з іншими двадцятьма авторами вірш:
 
Духмяний серпень.
Дзумкочуть рої, а на обрії – сиві гаї…
А по всім залишиться… Вода.
Теплі руки – і ніжні ми,
Не ходи на околиці, люба: там збираються звіролови.
Падаєш в листя, тебе добиває кашель.
Прийшов час показати наші справжні обличчя.
Усіх до себе приймаєш і розумієш – 
Не можливо прожити за осінь жодне із поколінь.
Неділя і вариться борщ.
Після довгої безсніжно голої й холодної зими,
Вони ще слухають… Акторе, говори!
Вони ще слухають – ти щось хотів сказати.
Мовлю, що дерево є деревом, а людина – людиною.
Дороги серця – як дороги долі, що заступили всі земні пути.
Не соромно втратити розум.
 
 
Ми хочемо, аби приклад Дня поезії в нашому селі був нормальною, адекватною практикою. Ми можемо ствердно сказати, що такого роду події вітаються, знаходять своїх поціновувачів, а головне, – дають шалений поштовх до динамічної діяльності та розвитку. Величезна вдячність «Видавництву Старого Лева» та особисто Мар’яні Савці та Марині Макаровій за внесок у культурний розвиток семитисячної об’єднаної громади Сумщини.
 
Сільські бібліотеки мають майбутнє. Ламайте стереотипи. 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage