Шестикласниця Альбіна Ткаченко – про листування з Джеремі Стронґом та «втечу у світ поезії»
Ткаченко Альбіна
07.04.2016
Фото автора. Публікуємо текст листа з дозволу мами – Вікторії Гречки. Авторський стиль збережено.
***
Доброго дня, шановні співробітники «Видавництва Старого Лева»!
Мене звати Альбіна Ткаченко. Я звичайна одинадцятирічна дівчинка з міста Полтави. Пишу Вам подякувати за Вашу величезну роботу, чудовий сучасний погляд на літературу, зокрема дитячу, а ще за класні ідеї! Завдяки Вам я відкрила собі книги Джеремі Стронґа і одержала нове захоплення.
Читати я люблю і читаю багато: все, що задають та радять у школі, а також все, що зацікавить. Часто обмінюємося враженнями з однокласниками. У Полтавській гімназії №17, де я навчаюся, є літературний гурток, але мене, як шестикласницю, поки що туди не беруть, хоча іноді запрошують з моїми віршами для виступу.
Я маю чудову нагоду вивчати у школі іноземні мови (англійську, німецьку та польську), тож скориставшись своїм достатнім рівнем англійської, я почала цікавитися книгами Джеремі Стронґа також і в оригіналі. Потім наважилася і написала авторові - він відповів. Джеремі Стронґ очікувано виявився людиною цікавою, уважною, допитливою і неймовірно захопливою, як і його книжки.
Розумію, що зробила для себе відкриття що до цих книжок, можливо запізно, але тепер я розповідаю про них меншим учням у нашій школі та в міській бібліотеці. Багато з тих дітей, хто побував на моїх заходах, зацікавилися і навіть придбали книги вашого видавництва (величезна подяка Вам за те, що вони доступні за ціною, батьки коментували: «Так це недорого, я ще тобі куплю»). А ще хочу подякувати перекладачам, найбільше Андрієві Поритку (більшість книг переклав саме він!). Усі повісті дуже легко і весело читати, звичайно ж, через талановиті розповіді містера Стронґа, але й тому, що перекладач Поритко гарно знає англійську та колоритну українську мови, а ще впевнена, йому самому сподобалися твори автора.
У майбутньому я мрію стати журналістом або перекладачем. Хоча, майстерний кухар - теж дуже добре (я люблю пекти пироги з начинкою та експериментувати з салатами) - я ще визначаюся. Вперше книга «Гармидер у школі» до мене потрапила як подарунок на День Святого Миколая у 2014, але ще 7 книг Джеремі Стронґа я прочитала влітку 2015 поряд з багатьма іншими давніми та сучасними творами різних авторів (час у мене був - я зламала ногу і сонячними літніми днями найкращою розвагою стали цікаві книжки).
А ще захоплююча чи, навіть, така, що змушує замислитися про щось вічне і прекрасне, література допомагає відволіктися від буденності, особливо сьогоднішньої ситуації в Україні зі страшними подіями на Сході країни. Коли ми навчалися ще у 5 класі, наша школа прийняла на навчання багатьох переселенців звідти. Зараз у мене є друзі серед них, а особливо Ілля і Коля. Спочатку вони багато розповідали про жахіття, яке їм довелося бачити, та потім в теплій дружній атмосфері нашої школи вони потихеньку призвичаїлися до мирного життя, зацікавилися нашим містом і його пам’ятками, стали відвідувати гуртки, басейн, зайнялися спортом.
Я досі не розумію, як таке може відбуватися у нас в 21 столітті. Ми проводимо заходи й акції на допомогу бійцям, нам допомагають дорослі. Страшенно прикро, але на школі вже є меморіальна табличка про випускника гімназії, який загинув обороняючи донецький аеропорт. Ця табличка нам нагадування, та вона ніяк не поверне Дениса батькам і рідним. Тому й тікаю іноді у книги і у світ поезії, охоче йду з однокласниками в музеї, до мистецької галереї чи на прогулянки численними парками міста, бо, як каже моя знайома Настя, «це хоч недорого».
Величезне усім вам СПАСИБІ за вашу роботу і постійний пошук цікавого. Тепер я терміново вдосконалюю свою англійську, щоб писати до Джеремі Стронґа грамотно. Я читала, що він планував написати і про українських дітей після візиту до Львова.
З повагою і найкращими побажаннями, Альбіна Ткаченко.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно