Що ми не знали про Ервіна Мозера
Старий Лев
17.10.2017
На його книгах вчилися читати покоління і покоління дітлахів, а дорослі гортають його видання, коли хочеться втекти у світ дитинства по затишок та добро. Ервін Мозер був не просто одним з провідних дитячих письменників та ілюстраторів Австрії, чиї твори перекладені понад 20 мовами світу, а й людиною, яка здатна закохати читача у свої роботи з першого погляду. Протягом багатьох років він творив попри страшну хворобу - боковий аміотрофічний склероз, - продовжуючи дарувати радість своїм маленьким читачам. 12 жовтня 2017-го віці 63 років Ервін Мозер покинув цей світ, але його слова й історії залишуться в пам`яті та серцях багатьох з нас.
Ервін народився 1954 р. у Відні, зростав у селищі Гольс (австрійська земля Бурґенлянд). Саме це селище, його теплу атмосферу та природу ми бачимо у багатьох роботах автора. Мабуть, тому його малюнки і здаються нам такими домашніми і рідними, адже Мозер додав до них дрібку власного дитинства. «Пейзажі Бурґенланда сильно вплинули на мій художній світ, бо це пейзажі мого дитинства і вони пов’язані з багатьма моїми почуттями того часу та залишаються зі мною протягом усього життя», - зізнався автор в одному зі своїх інтерв`ю.
Ервіна завжди приваблювали дитячі ілюстровані журнали та комікси. І хоча він здобув фах верстальника, все ж мріяв присвятити себе малюванню. То ж 1980 року, коли автору виповнилося 26, світ побачила перша книга Мозера під назвою «За великими болотами». А далі почали народжуватися герої, які стали впізнаваними у цілому світі.
Окрім відомих українцям мишенят Мануеля і Діді, в книгах Мозера можна зустріти слона, ворона, ховраха, хом`яка, пінгвіна, кота… Сам автор говорив, що завжди закладав у цих персонажів образи реальних людей: «Насправді, звичайно, це не тварини. Це алегорія. Образи тварин або герої, що нагадують тварин, - це уособлення людей та людських проблем», - казав автор.
«Він завжди міг утримати своїх персонажів в образах тварин. Миші залишаються мишами, коти залишаються котами. Хоча вони діють і думають, як люди, але ніколи не випадають з ролі миші чи ролі кота. Дуже важливо підтримувати цей баланс, і Мозеру це прекрасно вдалося», - розповів про автора редактор видавництва «Beltz&Gelberg» Ганс Йоахім Гельдберґ.
Так, наприклад, герої виданих Старим Левом книг «Мануель і Діді. Велика книга маленьких мишачих пригод» та «Мануель і Діді. Друга велика книга маленьких мишачих пригод» живуть у звичних для мишей норках, понад усе люблять сир та прокладати підземні тунелі. Але при цьому перетворюють капелюха на літак, влаштовують дощ з квіткових пелюсток і розуміють, що дружба – найголовніший скарб.
У цих виданнях проявляється також і нестандартний погляд письменника на ілюстрування дитячих книг. Так, на кожній сторінці кожної оповідки окрім основних ілюстрацій є додаткові зображення, які розкривають паралельну, не пов’язану з сюжетом історію. Так, читачі дізнаються, що мурашки можуть літати на опалому листі, метелики обожнюють світло свічок, а червоноспині сонечка обожнюють мандри.
З 2002 року Мозер страждав від бокового аміотрофічного склерозу – нейродегенеративного захворювання, яке уражає моторну систему. Тривалий час з допомогою своєї дружини Рут Мозер він продовжував творити нові книги, зокрема вийшло вісім історій із серії про кота Бориса, які раніше не публікувалися окремими виданнями. Проте вже незабаром хвороб не давала авторові ні працювати, ні говорити. 12 жовтня 2017 року, після понад 15 років боротьби з хворобою, Ервін Мозер покинув цей світ. Похорони заплановані на 28 жовтня в Гольсі.
На фото – Рут Мозер. Джерело - meinbezirk.at
Музей Ервіна Мозера
Кільк років тому з нагоди 60-річчя письменника у Будинку культури селища Гольс, де виріс автор, відкрили Музей Ервіна Мозера. Гості музею можуть відкрити для себе постать автора завдяки експозиціям у трьох залах.
У першій – десятки малюнків та ескізів, які автор малював для своїх книг.
У другій залі – зображення різних будинків і печер, у які час від часу художник поселяв своїх персонажів. У третій – пейзажі і натюрморти Мозера, а також ранні графічні роботи художника, які він створив у віці 16-18 років.
Також у музеї представлені численні переклади творів Мозера і рукописи, наприклад, оригінал «За великими болотами» 1980 року.
«Автори дитячих книг несуть в нашому суспільстві особливу відповідальність. За допомогою своїх книг вони розповідають історії, надихають, дарують надію, зменшують страхи, створюють комфорт або просто розважають. Їхні книги стають основою для того, аби разом з дітьми читали і дорослі. Ервін Мозер також взяв на себе цю ношу. До сьогодні він написав понад 100 книг для дітей, його роботи стали каноном німецької дитячої та юнацької літератури», - зазначив радник з питань культури у Відні Андреас Маілат-Покорни.
Нагороди
Книги Ервіна Мозера здобули визнання не лише в Австрії, а й у багатьох інших країнах. Про це свідчить чимало нагород та премій.
Книги «Дідусеві історії, або Ліжко з летючими деревами» та «Місяць за стодолами» були номіновані на Німецьку премію за книжки для юнацтва, а «Історії з морської пляшки» потрапили до почесного списку Австрійської державної премії. «Ворона на снігу» отримала в Японії премію «Сова», а «Ворон Альфонс» був відзначений Літературною премією «Щуролов» міста Гамельн. У 2000 році Ервін Мозер отримав титул дитячого автора року, а 2013-го був нагороджений Золотою почесною відзнакою міста Відень та премією землі Бурґенланд.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно