0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Що читають ті, хто створює книги? Розмова четверта
Настав час знову поговорити про книги! Яку книжку ви можете назвати най-найулюбленішою? Яке видання так вплинуло на ваше життя, що кардинального його змінило? І який літературний твір порадили б прочитати кожній людині?
 
Поки ви обдумуєте ці питання, пропонуємо почитати, що на них відповіли ті, хто створює книги: письменники, перекладачі, ілюстратори та працівники видавництва. У четвертій розмові про особливі книжки розповідають Галина Вдовиченко, Андрій Маслюх, Андріана Чуніс та Анна Луцюк.
 
Галина Вдовиченко, письменниця
 
Улюблена книга
 
Улюблених книжок багато, як і улюблених авторів. Сьогодні хочу виокремити жанр малої прози. У сильних прозаїків нерідко трапляються оповідання, варті романів. Скажімо, оповідання Селінджера. Вони — як тремтлива вода, ховають у своїй глибині таке, що притягує увагу і вмикає уяву читача. Часом маю потребу перечитати «Чудовий день для рибки-бананки», «Тупташку-невдашку»… Щоб відчути захоплення й подивуватися сучасністю творів, написаних багато років тому.

Книга, яка змінила життя
 
Якщо відповідати цілковито відверто, то книжка, яка дійсно змінила моє життя назавжди — це мій перший роман «Пів’яблука». Я нарешті наважилася зробити те, що хотіла багато років, але обставини зовсім цьому не сприяли. Однак саме відтоді почалася навіть не нова сторінка, а новий розділ мого життя. Мені більше не сниться той самий сон, наче я блукаю у підвалі і не можу знайти вихід на перший поверх.
 
Якщо ж говорити з позиції читача, то кожна талановита книжка була певним відкриттям, тимчасовим захопленням, підтримкою і натхненням.
 
Книга, яку потрібно прочитати кожному
 
Думаю, кожному варто час від часу повертатися до книжок Туве Янссон. Дітям — до серії історій про Мумі-тролів. Дорослим — до «Літньої книжки», «Дочки скульптора», «Камінного поля»… Той, хто полюбить творчість цієї письменниці, матиме потребу розгортати час від часу її книжки, насолоджуватися стилем і життєвою філософією авторки — фінської шведки. Люблю Гельсінкі і фінську провінцію. Коли потрапила туди, всюди вчувався мені дух книжок Туве Янссон, яка мала дар проживати кожну мить в усій повноті, з усіма її особливостями. «Учорашній день давно минув, завтрашній ще нескоро настане»… — це про вміння жити тут і тепер, не застрягаючи в минулому і не відкладаючи все важливе на завтра.
 
Андрій Маслюх, перекладач
 
Улюблена книга
 
Визначити якусь одну улюблену книжку мені направду дуже складно. Хоча б тому, що книжок, які могли б претендувати на таку «улюбленість», чимало. Але книжка, яку я найчастіше перечитував і яка вже тому точно до цих улюблених належить, мабуть, таки одна. Це «Пригоди Гекльберрі Фінна» Марка Твена, з якої, кажуть, і почалася як така американська література. Мені до рук вона потрапила ще в підліткові роки в чудовому перекладі Ірини Стешенко, і відтоді я кільканадцять років поспіль незмінно щороку її перечитував і смакував, а згодом прочитав і в оригіналі, ще й аудіоверсію прослухав.
 
Книга, яка змінила життя
 
Хочете вірте, хочете ні, але якщо читати вглиб, а не ковзати поверхнею, то тією чи іншою мірою змінити наше життя може кожна-кожнісінька прочитана книжка. Але оскільки відповідь потрібна конкретна, то назву книжку, яка в ті ж таки підліткові роки сильно мене вразила, надихнула і підштовхнула до дії: «Я вмію стрибати через калюжі». Це автобіографічна повість австралійського письменника Алана Маршалла, який у дитинстві захворів поліомієлітом, утратив здатність ходити і мусив багато чому вчитися наново, долати силу-силенну всіляких бар’єрів. Словом, мені ця книжка справді допомогла зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі, за що я досі щиро вдячний автору.
 
Книга, яку потрібно прочитати кожному
 
З книжкою, яку, на мою думку, мав би прочитати кожен, — найважче. Як казала колись моя бабця, «скільки люду — стільки чуду». Навряд чи людство спромоглося на книжку настільки універсальну, щоб її сміливо можна було рекомендувати всім і кожному, тим більше у наш час шаленого розмаїття навколо.

Візьмімо, наприклад, «Просто християнство» мого улюбленого Клайва С. Льюїса, яке поталанило перекласти українською мені. Багато, дуже багато крапок над «і» ця книжка може розставити, але так само багато кому вона не підійде суто світоглядно.
 
Чи «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. «Ми фентезі не читаємо!» — скривляться прихильники твердого реалізму в літературі, хоча Толкін, як на мене, ще той реаліст, бо ж усе залежить від того, як читати і звідки дивитися.
Або «Сто років самотності» Ґабріеля Ґ. Маркеса. Хтось, наштовхнувшись в анотації на визначення «магічний реалізм», цієї книжки й не розгорне — а дарма. Та й таке…
 
Андріана Чуніс, ілюстраторка
 
Улюблена книга
 
Виділити одну книгу і сказати, що вона універсально класна та ще й улюблена, звучало майже неможливим для мене. В голові відбувались постійні зважування всіх улюблених і складався рейтинг. Скажу, чесно, я думала над цим питанням кілька днів:)

Зрештою, обрала «Далекі Обрії» Софії Яблонської. Це книга про навколосвітню подорож галичанки, фотографині, письменниці і просто сміливої мандрівниці на початку ХХ століття. Історія цікава тим, що Софія інтуїтивно споріднюється з автентичними жителями, досліджує їхню культуру, живе з ними. Вона фільмує їх та фотографує, що є неоціненним вкладом в пам'ять про їхнє життя, яке так швидко завоювали і перекроїли західні колонізатори...
 
Книга, яка змінила життя
 
У моїх батьків є величезна бібліотека книг, серед яких я росла. Але у тих радянських книжках було мало ілюстрацій, а тексти російською мене мало вабили. Коли мені було 13 років, вийшла книга «Гаррі Поттер і філософський камінь». Я була суперщаслива, що для дітей є щось таке цікаве, ще й українською! Пам'ятаю свою гордість, коли вперше осилила 300 сторінок :) І те солодке очікування продовження… Думаю, це була саме та книга, яка провела мене у світ літератури.
 
Книга, яку потрібно прочитати кожному
 
Якщо б у мене була сила одного бажання (як у казках), я б дуже хотіла, щоб кожна людина в Україні прочитала книгу «Планета Полин» Оксани Забужко. Для мене ця книга дарунок гідності й самоусвідомлення. Це список тем з історії України ХХ століття, які треба пропрацювати наодинці і перетравити, щоб усвідомити, наскільки міцний щит культури за нашими плечами.
 
Анна Луцюк, івент-менеджерка
 
Улюблена книга
 
Тарас Прохасько, «НепрОсті». Маю версію, що не існує жодної вигаданої історії, а все написане колись відбувалося (або ще відбудеться) в паралельних світах (або в цьому). У культовому романі Прохаська «НепрОсті» оповідається про Себастяна і його трьох жінок, що звалися Аннами. Химерний сюжет, сила і магія Карпат, плетиво снів, подій, любовей...

До певного часу я до кінця не розуміла, що відбувається на сторінках, аж поки не зустріла Себастяна із Прохаськової книги. Кожна деталь, метафора, фраза наклалися на особистий досвід, і відтоді я переконана, що «серед усіх доказів існування Бога цей може вважатися найкращим».
 
Книга, яка змінила життя
 
Дзвінка Матіяш, «Дорога святого Якова». Письменниця пройшла з чоловіком Євгеном паломницький маршрут довжиною 900 км вздовж Іспанії та описала цей досвід. Десятки тисяч людей з усього світу притягує дорога святого Якова. Під гарячим сонцем, серед дивовижних краєвидів, в оточенні інших пілігримів люди крокують пішки з рюкзаком на плечах до міста Сантьяґо де Компостела і шукають відповідей, зцілення, нових вражень чи однодумців. Ця книга змусила заглянути вглиб себе, поставити незручні питання і нагадати щось важливе.

Зрештою, я й сама підкорилася внутрішньому голосу і без спорядження, компанії, знання англійської, досвіду авіаперельотів та з мінімальними фінансами опинилася в французькому селищі біля Піренеїв Сан-Жан-П’є-де-Пор, звідки стартують паломники. Я навчилася чути і вірити в себе, а ще користуватися картами, й усвідомила, що порозумітися можна і без посередництва мови, достатньо вміти вдивлятися в очі одне одному.
 
Книга, яку потрібно прочитати кожному
 
Джулія Кемерон, «Шлях митця». У книжці-практикумі авторка супроводжує читача три місяці: ставить питання, змушує до дій, дає уроки, підбадьорює і мотивує. Все для того, аби вивільнити творчу енергію і наповнитись щастям. Якщо вам (як і мені) не вистачить терпіння всі 12 тижнів виконувати завдання, то навіть часткові зусилля щось зрушать у житті. «Ранкові сторінки», «творчі побачення» зі собою, листи токсичним критикам і уважність до себе запускають незворотні процеси і повертають відчуття польоту та дитячої радості.
 
 
Вам може бути цікаво
Олександр Шатохін: «Кожну книжечку я намагаюсь зробити хоч трохи по-інакшому»
«Есеїстика виростає з тем, яке приносить тобі життя», – Андрій Бондар презентував книгу «Ласощі для Медора» на Book Forum
Олена Стяжкіна: Україна навіть у колаборантів асоціюється зі свободою
«Кожен примірник цієї книжки буде унікальним», — Вікторія Амеліна про «Е-е-есторії Екскаватора Еки»
Ольга Купріян: Я написала свою книжку, спостерігаючи за дітьми у власному дворі
Юлія Мусаковська: «Всі, хто борються за свободу, чимось жертвують і змінюються»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати