Різне кохання: п’ять щемких історій про найважливіше
Єфремова Анастасія
13.08.2018
Серед цьогорічних новинок Старого Лева, кожну з яких погортати та пообнімати можна буде вже за місяць на 25 Book Forum у Львові, вийшло чимало книжок про кохання – від добре відомої класики до модерних творів сучасних авторів-дебютантів, від історій про палке кохання до непростих почуттів в умовах війни, від метафоричних до біографічних романів. Виникає враження, що, яку б книжку не взяв, – усі про кохання. Але хіба не про це наше життя?
«Майже вільна» Дідьє ван Ковеларта
Це французька історія про кохання двох людей, які долею випадку віднайшли і порятували одне одного. Життя Томи Венсана – співробітника реєстраційного відділу Спілки авторів, композиторів і музичних видавців й типового офісного планктону – нічим не примітне. Одного разу до нього на роботу з’являється дивна літня пані з не менш дивною партитурою без нот – «Хвилина тиші». Та партитура була лише приводом. Пані Жермен-Ламар, а саме так її звали, прийшла з неймовірним проханням: оскільки Тома надзвичайно схожий на загиблого в Боснії лейтенанта Шарля Емон д’Арбу, вона просить його побути Шарлем, чию смерть так і не змогла прийняти її донька Елен. Самотній і знуджений, він пристає на цю пропозицію – чи то заради грошей, чи то з цікавості, чи то від того, що його життя беззмістовне. І навіть не встигає добре запізнатися із прикутою до візка чарівною Елен – як закохується.
«— Я вас шокую чи подобаюся вам?
У відвертому пориві, про який відразу пошкодував, я зізнався:
— І те, й інше водночас».
Вони намагатимуться повернутися одне одному кохання й відчуття свободи – у небі і в горах. Але перед тим треба наважитися знову відкритися одне одному.
«Прощавай, зброє» Ернеста Гемінґвея
Хто як не цей кремезний, покалічений війною чоловік, палкий поціновувач риболовлі, боксу і хорошої випивки, знає, як кохати жінок! У Гемінґвея було чотири дружини, і з його листів проступає образ ніжного й водночас пристрасного люблячого чоловіка.
Нещодавно побачив світ у же культовий його роман «Прощавай, зброє» – у новому українському виданні й з особливо влучними художніми акцентами від Творчої майстерні «Аґрафка», чиї ілюстрації – немов лаконічні антивоєнні плакати, без прив’язки до конкретної війни. Це роман про незрозумілу війну, що поділила все на до і після, і про кохання як єдиний острівець прихистку й сенсу на хиткому кораблі життя. Фредерік і Кетрін – самотні, загублені, понівечені, вони розчинилися одне в одному, сподіваючись хоч так порятуватися: «Я вже давно не була такою щасливою, а коли зустріла тебе, я взагалі була напівбожевільна. Можливо, й цілком божевільна. Але тепер ми щасливі й кохаємо одне одного. Прошу тебе, побудемо просто щасливими. Бо ти ж щасливий, правда?». Це роман не про жертовність і героїзм, які нам зазвичай підносять у книжках про війну, – це історія про істинну людську сутність у нелюдських обставинах, про страх і зневіру, про абсурдність і справжні гострі емоції. І про кохання, що єдине тримає там, де вже ні в чому немає певності.
«Чекаючи на Боджанґлза» Олів’є Бурдо
«Містер Боджанґлз» – одна з найпопулярніших пісень 60-х років у виконанні Ніни Сімон й одна з улюблених пісень героїв книжки, яку вони можуть слухати годинами і під яку кружляють у шаленому танці. Дебютний роман французького автора Олів’є Бурдо, що перекладений сьогодні більш ніж 15-ма мовами, оповідає від імені сина про життя й неймовірну історію кохання дивакуватої парочки – його батьків. Книжку вже встигли порівняти з творчістю французького прозаїка Бориса Віана, який знаний своїми химерними метафоричними романами.
Щодня Тато – чиновник, який відійшов від справ і пробує себе в письменництві, – вигадує для Мами нове ім’я та розважає її усілякими вигадками, яким Мама дуже тішиться. Цілісінькими днями до їхньої квартири приходять знайомі й друзі, яких так любить запрошувати і частувати Мама, тож кімнатами постійно проносився сміх та запах коктейлів і гриміли танці. А ще разом із героями живе журавлиня Мадемуазель Надмірність, яку батьки, поранену, підібрали в Африці. Вирішуючи, що сину більше не треба ходити до школи, утрьох вони поринають у безтурботне життя, далеке від буденності. Однак не все так радісно – потроху все виразнішим і страшнішим стає Мамин «переїзд голови» (як це називає хлопчик). Її екстравагантність виливається у вже неприховане божевілля, однак свято має тривати, як і пісня «Містер Боджанґлз» – меланхолійно-сумна і весела водночас. Це історія про шалене кохання в радості й горі (божевіллі), а ще про вміння, коли так легко піддатися зневірі, насолоджуватися життям – попри все.
«Моцарт із Лемберга» Богдана Коломійчука
У цій книжці переплелися реальність та авторська вигадка, емоційна загостреність та чуттєвість, пригодницько-історичний та любовно-авантюрний роман. У центрі сюжету нової книжки відомого українського белетриста Богдана Коломійчука – син Вольфганга Амадея Моцарта, Франц Ксавер, який певний час жив та працював у Лемберзі і чия доля тісно пов’язана з цим краєм. Як і батько, якого Франц втратив ще на першому році життя, він рано почав імпровізувати, а згодом здобув блискучу освіту. Однак хоч де би він опинявся, його незмінно переслідує тінь батькового успіху. Чи вартий він, скромний і нерішучий за вдачею, називатися його сином? Чи зможе перевершити славу геніального Моцарта-старшого?..
Молодий Франц погоджується на пропозицію викладати у родині графа Баворовського й 1809 року прибуває в Підкамінь у Галіції, хоча жодного разу до того не виїжджав за межі Угорщини. Йому обіцяють гарну винагороду, його життя сповнене всіляких пригод, халеп та неочікуваних поворотів долі, серед яких – і справжнє кохання. Нерозділене кохання до Жозефіни, дружини Людвіга фон Кавалькабо, протривало кілька десятків років і надихнуло композитора на чимало музичних творів. Почуття Франца були пристрасними й романтичними, яким і буває перше кохання: «Мої почуття до Вас спалахнули раптово, наче пожежа, і от-от мене спопелять». Ця історія – про музику й любов – зачаровує атмосферою й огортає хвилею емоцій, з головою занурюючи у книжку.
«Похований велетень» Кадзуо Ішіґуро
Це роман про пам’ять і забуття, про зраду й прощення, про любов і її перевірку, про життя як зупинку і життя як подорож. Аксель і Беатрис, літнє подружжя бритів, несподівано вирушають на пошуки сина, який колись давно пішов до сусіднього села, так і не повернувшись. Вони забули (чи захотіли забути), що відтоді минуло чимало років. А ще забули (чи захотіли забути), що ж змусило сина піти. Увесь їхній край огорнула густа імла забуття – комфортна імла, блаженне забуття, що приховує гірку правду, стирає гріхи.
Цей алегоричний фентезійний роман, що переносить читача у лицарську добу Середньовіччя, де пам’ять про короля Артура ще не згасла, побудований у формі роману-подорожі, де герої на шляху до своєї мети долають перешкоди (як-от убити Дракониху, яка наслала імлу), а ще зустрічають друзів та недругів. Та найперше – мусять витримати перевірку почуттів. Що ж насправді поховала під своїм покровом імла?.. І чому Аксель та Беатрис так бояться подивитися у вічі минулому? Усе з’ясується наприкінці, коли човняр зважуватиме, чи настільки справжнє їхнє кохання, щоб вони мали право прожити решту життя разом у спокої.
Ця історія не схожа на жодну іншу книжку нобелівського лауреата Кадзуо Ішіґуро – ні за манерою оповіді, героями, сюжетом, ані за своєю ідеєю. І саме тому так зачаровує й гіпнотизує.
Переглянути більше книжок про кохання.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно