0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Про життя на автопілоті, Проект Щастя і 12 важелів успіху
«Той факт, що ми живемо на дні глибокого гравітаційного колодязя,
на поверхні вкритої газом планети, що рухається довкола ядерної кулі
на відстані дев’яносто мільйонів миль, і не бачимо в цьому нічого особливого,
є очевидною ознакою того, що щось не так з нашими поглядами».
 
Дуглас Адамс
 
І знову порція якісної мотиваційної літератури! Помітили, як стрімко вона заполонила книжкові полиці? Хіба ми настільки розучилися жити й насолоджуватися життям? Направду сучасний темп життя все менше часу залишає на те, щоб проживати кожен день свідомо, продуктивно, а головне – щасливо. У цій добірці зібралися книжки, перевірені не лише їхніми авторами, а й тисячами читачів по всьому світу. Оберіть собі щось до душі – і почніть нарешті жити щасливо!
 
«Проект Щастя» Ґретхен Рубін
 
 
Юрист за освітою, блогерка за покликанням, Ґретхен Рубін відома у світі як авторка кількох бестселерів «New York Times», перекладених понад 30 мовами та проданих загальним накладом більш ніж 2 млн примірників. Серед них і особлива книжка – «Проект Щастя», яка відтепер і в українському перекладі від «Видавництва Старого Лева». Головний предмет зацікавлення Ґретхен – тема звичок, щастя й людської природи, про що вона розповідає не лише у книжках, а й на сайті GretchenRubin.com, а також у своїх подкастах «Щасливіше із Ґретхен Рубін», що став найкращим подкастом 2015 року за версією iTunes. Авторка від початку наголошує, що книжка є втіленням її власного проекту, а отже, містить особистий досвід, її власні переконання й висновки. Чим же тоді «Проект Щастя» корисний для інших? Ґретхен Рубін переконана, що унікальний досвід однієї людини може дати більше, ніж узагальнені теорії та судження. Крім того, вона сподівається, що її Проект Щастя надихне інших на власні зміни. 
 
«Один із найкращих способів стати щасливою самій – це ощасливити когось. Один із найкращих способів ощасливити когось – стати щасливою самій».
Як часто ми живемо й не розуміємо, що щастя у нас під носом? Як часто сприймаємо все як належне, а цінувати починаємо лише втративши? Як часто відкладаємо втілення своїх мрій на потім? Але час на побути щасливим так і не знаходиться. Одного дня Ґретхен Рубін наче прокинулася від сну й усвідомила – життя минає марно. І чого вона справді хоче, так це бути щасливою: «…сидячи у людному автобусі, я зрозуміла дві речі: я не така щаслива, як могла би бути, і в житті моєму нічого не зміниться, якщо я не зміню цього сама. І щойно я це зрозуміла, у мене визріло рішення, присвятити рік тому, щоб стати щасливішою».
 
Перш ніж взятися за свій проект, авторка провела чимало досліджень та проштудіювала низку книжок про філософію щастя. Свій проект вона розбила на три етапи: подумки розкласти усе по поличках, ухвалити рішення й нарешті втілити задумане в життя. Перш ніж почати, Ґретхен склала список своїх Дванадцяти Заповідей, а також перелік власних Секретів Зрілості, серед яких такі слушні, як «Люди зважають на твої помилки значно менше, ніж тобі здається» чи «Не давши, не чекай віддачі». Усі поради поділені за місяцями, адже авторка вдалася до класичного варіанту – взялася за втілення Проекту Щастя 1 січня. Кожен розділ присвячений одному з аспектів, що безпосередньо пов’язаний із відчуттям щастя: життєва сила, подружнє життя, робота, дозвілля тощо. 
 
Більшість рекомендації не нові: лягати раніше спати, звільнитися від шкідливих звичок, не скиглити, не відкладати нічого на завтра, виявляти любов, радіти тут і тепер і т. п. Однак, як і зазначала авторка, головна родзинка книжки у тому, що вона є таким собі особистим щоденником, де Ґретхен ділиться власними думками, досвідом і висновками, яких дійшла за рік проекту. Книжка містить лише конкретні поради та спроби їх втілення, а тому позбавлена однієї з вад мотиваційної літератури – надмірної теоретичності та «сухості». Ґретхен Рубін доводить, що щасливі люди досягають більшого у житті, а прагнення щастя не є егоїстичним бажанням. Бути щасливим – обов’язок кожного.
 
Для кого: для тих, хто хоче навчитися цінуватися життя й бути гідним його, а також з легкістю сприймати, коли життя повертається не найкращим боком.
 
 
Частину дій наш мозок виконує свідомо, і такі процеси потребують від нього особливо інтенсивної роботи, що залишає по собі відчуття втоми й виснаження. Однак левову частку всіх дій ми виконуємо підсвідомо, що звільняє нас від необхідності обмірковувати кожен процес. Мабуть, кожен хоча б раз замість баночки від йогурту викидав у смітник ложку, кілька хвилин витрачав на пошуки окулярів, які знаходив потім у себе на голові, безупинно поглинав їжу, навіть не маючи голоду, чи найтиповіше – не міг згадати, чи вимкнув праску. Звички та численні «автоматичні» дії є важливим еволюційним досягненням, що полегшує життя людини. Однак автоматизм – це водночас пасивна й відсторонена дія, яка нерідко заводить на хибний шлях. За опитуванням «The Telegraph», більш ніж половина (55%) дорослих людей (серед 5 000 респондентів) їздить на роботу «на автопілоті» й потім точно не може згадати деталі поїздки. Майже стільки ж (52%) хоча б раз вимушені були повернутися додому, оскільки не могли згадати, чи зачинили двері. Кожен п’ятий хоча б раз випивав чашку чаю і потім навіть не міг згадати про це.
 
Найстрашніше, коли «на автопілоті» проходять не лише окремі події, а й більшість життя. Сучасний ритм «засмоктує» нас, змушує концентруватися для збереження енергії лише на ключових діях. Тоді дні, тижні і навіть роки стають одноманітними. Та час від часу ми наче виринаємо на поверхню, прокидаємося – і тоді все стає таким кришталево прозорим і різким, немов поволока спала з очей. У такі миті особливо гостро усвідомлюєш, що живеш. Часто такі «просвітлення» свідомості стають результатом звичайних випадковостей: приємна прогулянка, спостерігання заходу сонця, їзда на велосипеді, обійми з коханою людиною або й навіть сумні і трагічні події.
 
Саме цій проблемі присвятив свою книжку Кріс Барез-Браун – автор кількох мотиваційних бестселерів, колумніст, лектор на TEDx і бренд-менеджер. «WAKE UP! (Прокидаємось!), або Як перестати жити на автопілоті» – книжка, яка, як зазначає сам Кріс, у жодному разі не має бути тягарем з непотрібних вправ і рекомендацій, а лише джерелом ідей і можливостей. Він пропонує низку експериментів, головна мета яких – мінімізувати ті миті, коли ми живемо «на автопілоті», пролітаючи повз власне життя, навчитися жити усвідомлено й отримувати задоволення від кожного дня. А для цього варто прокинутися!
 
«Прокинувшись, ми стаємо свідомими, ми творимо, ми у гармонії зі світом, який довкола нас, а не намагаємось боротися із ним; розуміємо, що все стає можливим. Для мене це є справжнім станом буття і не може бути нічого, що є протилежно іншим від буття на автопілоті».
 
За оформлення книжка є таким собі щоденником-скетчбуком зі сторінками, заповненими власне текстом, а також різноманітними мальованими вставками та розлінованими сторінками для власних нотаток. Тут ви знайдете чимало рекомендацій – від того, як важливо навчитися правильно дихати, жити без телевізора чи інших залежностей, що поглинають нас, до гуляння в лісі, листування, запускання паперових літачків чи тактильної взаємодії з улюбленими речами.
 
Для кого: для тих, хто живе «на автопілоті», втратив смак життя, загрузнув у рутинних справах, перестав розрізняти дні, насолоджуватися моментами й помічати прекрасне у буденному.
«12 важелів успіху» Стівена Р. Кові
 
 
Цю книжку варто розпочати читати з кінця. Тоді, з біографії автора та одного інтерв’ю із ним, ви зрозумієте, чому Стівену Р. Кові можна довіряти в питаннях, пов’язаних з мотивацією й успіхом.  Доктор Кові – автор кількох світових бестселерів, серед яких «7 звичок надзвичайно ефективних людей», «Спочатку найголовніше», «7 звичок надзвичайно ефективних сімей», «Принципоцетричне лідерство», що були продані загальним накладом 25 млн примірників. Усе життя він присвятив питанням лідерства, лайф-менеджменту й керуванню бізнесом. Стівен Р. Кові консультував навіть королів та президентів і був визнаний одним із найвпливовіших людей у світі.
 
В основі книжки «12 важелів успіху» – авторське розмежування життєвих принципів на головну велич, якої варто прагнути, і другорядну. На думку Кові, головна (внутрішня) велич – це наші найголовніші бажання, щира дружба, душевний спокій тощо; другорядна (зовнішня) – слава, багатство, почесті, популярність. Йдеться про те, щоб зрозуміти, чого ми насправді прагнемо: зовнішніх атрибутів успіху чи задоволення й внутрішнього спокою від того, що зробили щось корисне й важливе.
 
«Дуже багато людей уявляє зміну як зовнішню силу, що діє у внутрішніх умовах. Але докорінні, продуктивні зміни потребують підходу "зсередини назовні", а не "ззовні всередину"».
Часто, рухаючи до якоїсь мети, ми підміняємо головне другорядним, перетворюючи успіх на самоціль. Щоб цього не траплялося, варто діяти разом зі своїми принципами, які поширюються як на успіх, так і власне на життя. Кожен принцип є таким собі важелем. І щоб зрозуміти сутність важелів, варто звернутися до найвідомішого вислову Архімеда: «Дайте мені достатньо довгий важіль, і я зможу змінити світ!» (саме в такій видозміненій формі постає тут ця відома цитата). Кові виокремлює 12 важелів успіху, які допоможуть подолати одержимість другорядною величчю й зосередитися на головній. Серед них важіль цілісності, внеску, пріоритету, самопожертви, служіння, відповідальності, відданості, взаємності, різноманіття, безперервного навчання, оновлення й важіль наставництва. Зрозумівши, як вони працюють, можна досягти справжнього успіху.
 
Для кого: для тих, хто потребує слушної поради й сили, щоб сміливо рухатися вперед, гідно робити справу, знаходити своє щастя й ставати кращим, ніж був учора.
P. S. Звісно, якщо робити все з поганим настроєм чи на відчіпного, не варто розраховувати на якийсь результат від прочитання цих книжок. Бо будь-які зміни, на жаль, не стаються за помахом чарівної палички, а потребують бажання та наполегливої праці. Тож замало прочитати книжку від палітурки до палітурки, потрібно більше – бути відкритим до змін.
 
Вам може бути цікаво
Даруємо знижку на книжку тижня: «Книжка про сміття»!
Юрко Іздрик: Я перекладаю на слова власні переживання
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман»
Олег Сенцов: «У кожної людини можна чогось навчитися, попри її посади і регалії»
Дорж Бату: Я знайшов в Україні справжнє суспільство, де поважають одне одного
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати