0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Про метеликів у животі: підліткові книжки про кохання
Якщо багато-багато читати дорослої художньої літератури, особливо класики з її глибокими, часом стриманими, часом пристрасними почуттям, а потім раптом взятися за підліткову прозу, то можна несподівано відкрити світи не менш глибокі й пристрасні. На підліткову прозу покладена особлива відповідальність – озвучувати той широчезний спектр проблем, які особливо гостро постають в цей період й можуть зламати дитину на порозі дорослого життя. А ще у десяти випадках з десяти це книжки про кохання – оте перше й несміливе, дещо сором’язливе й лякливе, але таке безпосереднє, готове в будь-яку мить вирватися назовні.
 
Чільне фото - Betsie Van Der Meer
 
А тому пропоную добірку підліткових книжок, таких різних, але таких схожих у тому коханні, яке задає життю новий ритм. І навіть не думайте, що підліткові книжки лише для підлітків! Увага, СПОЙЛЕРИ!
 
 
«Привиди проти суперкрутих» Аудгільд А. Сульберґ
 
У третій книзі в Анне Беа вже майже не впізнати ту зацьковану, ненависну самій собі дівчинку-альбіноску з касти аутсайдерів. За три книжки Анне Беа та інші герої не лише подорослішали, але й, на щастя, стали менш жорстокими. Адже як би не насміхалися з дівчини у першій книзі, вона й сама не нехтувала нагодою понасміхатися зі своїх кривдників, що значно розхитувало моральний месидж авторки.
 
Незмінним за три книжки залишається одне – Анне Беа так само закохана в Маґнуса, барабанщика, з яким вони тепер грають в одному рок-гурті. Клас Анне Беа вирушає у засніжений гірський табір «Баккему Bootcamp», що відкрився нещодавно поблизу Відьомської гори у старому занедбаному готелі. Дорогою до нього всім автобусом рознеслася чутка, що Маґнус написав пісню про кохання. Але про кого та пісня? І чому зараз, адже Маґнус ніколи не писав пісень про кохання! Анне Беа так не хочеться розчаруватися саме тепер, коли хлопець, здається, почав її помічати і коли вона закохана в нього, як ніколи. Чи не лише в нього?... У таборі дівчина знайомиться з Єспером, хлопцем з іншої школи, – і все ускладнюється.
 
А попереду на Анне Беа ще чекає танець із двома небайдужими їй хлопцями, нічні полювання на привидів готелю, несподіваний подарунок на день народження і нарешті – відповідь на те, кому ж присвятив свою пісня Маґнус (але, гадаю, всі вже й так здогадалися). У третій книзі читач знайде значно більше пригод та несподіваних сюжетних поворотів, а головне – значно більше співчуття, доброти й ніжності перших доторків.
 
 
«Елеанор і Парк» Рейнбоу Ровелл
 
Ця історія лише про неї, Елеанор, – невпевнену в собі, зацькована у новій школі, дівчину з багатодітної малозабезпеченої родини, і про нього, Парка, – майже ідеального, гарно вихованого хлопця з щасливої забезпеченої родини, який розуміється на музиці, займається тхеквондо і часом надто переймається думкою своїх однолітків. І лише він в її перший день у новій школі поступився місцем в автобусі. Немало часу пройде, перш ніж під час чергової поїздки у шкільному автобусі вони наважаться порушити мовчанку, заговоривши про щось дріб’язкове, перш ніж Елеанор зможе у відкриту разом з Парком читати його комікси, які вона тишком підчитувала, сидячи поряд. Він щодня приноситиме для тої рудої дивачки комікси і записуватиме плівки з улюбленими піснями (адже родина Елеанор не може собі дозволити таких забавок), які вони разом слухатимуть в автобусі. «Щойно він торкнувся її – одразу майнула думка: як він раніше без цього жив!». І відтоді, як він із нею заговорив, як торкнувся її руки, суботи вдома, де нещаслива мати, затуркані діти й жахливий вітчим Річі, стали для Елеанор нестерпні. Адже в неділю принаймні можна було цілісінький день мріяти про понеділок і зустріч із Парком.
 
У книжку поринаєш з головою, незалежно від того чи 14 тобі, чи на кілька десятків більше. Рейнбоу Ровелл вдалося дуже чуттєво й щиро, не драматизуючи й уникаючи банальностей, описати те щемке почуття, що розростається до пристрасті, де кожен дотик обпікає – а метелики від того літають не лише у героїв.
 
«Пошуки Одрі» Софі Кінселли
 
Головна героїня Одрі починає свою історію з розповіді про родину – брата Френка, затятого геймера, який мріє виграти шість мільйонів доларів в онлайн-грі, і маму, яка вірить всьому, що написано в «Дейлі мейл», і зокрема тому, що за всіма ознаками її син залежний від комп’ютерних ігор, а тому його комп’ютер от-то вилетить у вікно. А ще в родині є постійно зайнятий роботою тато і чотирирічний брат Фелікс, який би точно оцінив, якби комп’ютер брата вилетів у вікно. І загалом вся ця дружня сімейка – ну дуже кумедна. За смішними родинними діалогами й намагається заховатися Одрі і до останнього відтягнути той момент, коли доведеться розказати про себе.
 
Одрі постійно носить чорні окуляри, навіть вдома, і на те вона має вагому причину… Більшість часу вона проводить у своїй «норі», куди не дозволяє нікому заходити, адже це її простір. Після жахливих подій, що трапилися із дівчинкою в школі, в Одрі розвинулася соціофобія з епізодичними спалахами депресії; вона боїться чужих людей, боїться дивитися їм в очі… А ще боїться назавжди застрягнути в цьому лайні. Із найскладніших ситуацій людей рятують лише люди – і в житті Одрі з’являється хлопець з усмішкою, що нагадує скибку апельсина. І саме Лінусу, другу Френка, вдається вивести Одрі назовні з її «коробки», в якій вона заховалася від усіх емоцій. Бо там, де безсилі пігулки й лікарі, рятують небайдужість й любов.
 
«Задзеркалля» Оксани Лущевської
 
Сашка лежить у лікарні із запаленням легенів – але вона щаслива. Поряд з нею Ростя – турботливий і чуйний хлопець, її перше кохання. Тримаючи свої руки в його гарячих долонях, дівчина забувала про всіх, хто зробив їй боляче, як і про тих, кому боляче зробила вона. Але колишнє має здатність час від часу нагадувати про себе… Так, у палаті Сашки з’являється примара минулого – Дінка, яку вона так ненавиділа. І поки лікарі борються за життя Дінки, Сашка згадує всю ту історію, що закрутилася довкола неї, її подруг Аньки, Ліми, Лики й Тортика, про побачення з яким мріяла кожна з них. Психологічна повість «Задзеркалля» проговорює такі теми, як розлучення батьків і їхнє небажання порозумітися з дітьми, підліткові цькування, самотність, відчай, байдужість і хибність нав’язаних ідеалів. А ще вчить бути терплячим – адже ніколи не знаєш, коли і де зустрінеш справжнє кохання, варте того, щоб за нього боротися.
 
Разом з цією повістю раджу прочитати ще одну книжку авторки – по-літньому теплу, із солоним присмаком моря повість «Вітер з під-сонця» – й пережите одне трепетне літо із Женькою і синьоокою Рисею.
 
 
«Перемагаючи долю. Козацьке щастя» Олександра Зубченка
 
Через три роки після виходу роману Олександра Зубченка «Перемагаючи долю» читачі нарешті дочекалися на продовження козацьких пригод Івана Рубая і його затятих друзів Юрка, Петка та Миколи. Цього разу героям доведеться не лише стати на захист рідної землі від коронних військ, але й проявити всю свою хитрість і вигадливість, щоб врятувати з полону кримського хана кохану Івана – Оксану. На фоні багатьох підліткових книжок на козацьку тематику (а їх не так і багато), книжки Олександра Зубченко помітно вирізняються відсутністю надмірного пафосу й загравання перед історією. Наразі дуже бракує таких якісних творів, які б актуалізували серед української молоді історичну тематику.
 
Порівняно з іншими книжковими «парочками» з цієї добірки, кохання між Іваном й Оксаною дуже цнотливе, витримане в канонах класичної літератури. Але від того ще більше вражає здатністю чекати, вірити й зберігати вірність: «Їхні короткі побачення були наповнені таким щирим та світлим почуттям, що лиш військова клятва й вірність товариству змушували Івана затримуватися на Січі, а не гнати коня до Чигирина, незважаючи на небезпеку». Історія закінчується типовим для підліткової пригодницької прози геппі-ендом із весіллям та щасливою родиною. Та козаки не на те були вишколені, щоб сидіти на печі, тож на героїв попереду чекають нові пригоди, а на читачів – третя частина козацької епопеї.
 
«Я закохалася» Марії Морозенко
 
Сюжет повісті із промовистою назвою ну дуже класичний як для підліткової прози. Віра переживає перехідний період і відчуває, як вона подорослішала за літо. Ще й вперше у житті закохалася – у Влада, новачка з її класу. Та поряд постійно крутиться цей Васька, і тут вже ніяк не уникнути перешіптувань у себе за спиною. Але куди там простому хлопцеві Васьці, що зростає без материнської любові із батьком-алкоголіком, куди там цьому збитошнику, від якого сама шкода, до новачка Влада – нахабного самовпевненого мажора й батька депутата, якого охорона привозить до гімназії на машині. Але Вірі наче пелена впала на очі – Влад для неї найкращий з-поміж усіх. Усіляко прагнучи завоювати визнання цього «поганого» хлопчика, дівчина відштовхує найближчих людей. «А навіщо бути таким, як усі? – цілком серйозно перепитує Васька. – Хіба погано бути самим собою?». Надто різко й гіперболізовано, впадаючи місцями в моралізаторство, авторка протиставляє тих, хто «як усі», – Влада, Лізу, Вітька, – тим, хто залишається собою, – Миросі, Ваську. Поступово, набиваючи ґулі, Віра теж від хибних ідеалів переходить до того, що дійсно цінне і що весь час було у неї під носом – справжні друзі.
 
Попри доволі картонний сюжет, авторка наважується говорити на незручні теми. Ця історія про іншу сторону підліткового кохання, довірливого і часом сліпого, яке легко сплутати із захопленням, а саме про небезпеку раннього сексу, коли хочеться бути таким, як усі, й спробувати все табуйоване, щоб не бути «білою вороною». Книжка особлива стане в пригоді тим дівчаткам, які мріючи про ідеального хлопця, забувають, що за гарним фантиком не завжди смачна цукерка.
 
 
 
Вам може бути цікаво
Маленький Санта
Маруяма Йоко
Надійка Гербіш та Чарівний Атлас вирушають до Одеси
Різдво приходить у Країну Мумі-тролів
Відлюнд Філіппа
Давідссон Сесілія
stary_lev Стежити
дописів читачів