Правила життя Ульфа Старка
Луцюк Анна
16.07.2020
Пів століття він творив для дітей. Геніальний оповідач із великим серцем, чутливий, справжній, щирий і чесний Ульф Старк. Письменник залишив по собі безліч історій, які щемко відгукуються у серцях дітей і дорослих. А ще — безмежну любов, довіру і світло, що завжди проявляються, коли читаєш його тексти. Ми підібрали цитати з інтерв’ю і книжок, щоб нагадати про важливе словами Ульфа.
Для становлення дитячої літератури найважливішим є мир. Це є най-найперше, чого потребують діти.
Намагаюся дивитися на світ очима дитини й використовувати в письмі ощадливу дитячу мову.
Важливо, щоб дитина, коли читатиме книжку, не бачила в ній дорослого, який їй про щось говорить, а бачила тільки себе і свій світ.
Читання – це завжди можливість розширення горизонтів, завжди можливість сприйняти інший досвід.
Прагну бути чесним. Писати все, що я хочу. Залишити дорослість в шафі й наклеїти пластир на коліна. І дивитися на світ наївними й допитливими очима.
Дитячі книжки – для дитячих душ. Щоб змусити дітей посміятися навіть із найабсурднішого дорослого світу. Щоб змусити їх думати про екзистенціальні поняття – скажімо, любов, смерть, дружбу. Над тим, як бути людиною.
Головне — забагато не повчати дітей в літературі. Якщо письменник повчає — дитина робить навпаки (чесно, я сам так і робив, коли був малим). А ще важливо підтримувати зв'язок із дитиною у собі.
Не можна допускати, щоб хтось когось несправедливо у чомусь звинувачував. Ніколи в житті.
Часом брехати — єдиний спосіб казати правду.
Якщо можна бачити те, чого немає, то, напевно, можна не бачити того, що є.
Кохання, звісно, така штука, що весь час спонукає людину щось пригадувати: скажімо, чийсь погляд, стрибки у воду, сміх, порухи рук, запахи махрового рушника. А з іншого боку, воно змушує цілком і повністю забувати...
Який я все-таки щасливий! Мені ледве виповнилося п’ятнадцять років, а я вже пережив своє перше велике нещасливе кохання. Тож тепер я справді можу стати справжнім письменником.
Ну, загалом головне не зовнішній вигляд. Найголовніше, щоб людині було з ким говорити. І було з ким танцювати. І сміятися.
Знаєш, якщо хтось і створив цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда. Скоріш за все це був надзвичайний дивак, страшенно одержима людина, що жила всілякими вигадками, фантазіями та химерами.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно