0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
«Поезія Келії» як прихисток для письменницької душі
Буває, що на ближче знайомство із творчістю автора нас штовхає випадковість. Якось я вирішила, що мені потрібно прочитати книгу «То є Львів». Усі оповідки у ній розкішні, але найбільше припала до душі історія про кімнату, у якій Костянтин Москалець написав культову пісню «Вона». Розповідь була такою гармонійною; транслювала любов до близьких, Львова… Відчувалось, що автор прийняв цей суперечливий світ і прагне цінувати неповторні щоденні миті. І ось перегорнуто останню сторінку «Поезії Келії» – збірки віршів Костянтина Москальця. Насамперед відзначу, що для видання розкішні ілюстрації створив Іван Драган, а далі мовитиму про поезію.
 
Складається книга з чотирьох частин. У кожній – вибрані тексти з різних періодів творчості.
 
Частина перша
Збірка «Думи» (1989)
 
Хвилюють автора різні теми. Пише він:
 
– про смиренне служіння рідній землі, а рано чи пізно праця буде винагороджена:
 
Земле, я повернувся, чи стерпиш?
Найболючішим терном вколи моє серце натруджене.
Найсмиреннішим зерном колись проросте оця кров
між розбуджених
– про самовідданість роботі попри відсутність перспектив і зневіру:
 
… І знову братися за справу українську –
писати вірші, сіяти зерно
і думати про військо запорізьке,
якого вже немає так давно
– про те, що ревних захисників миру, які своїми діями тримають крихкий баланс у світі, можуть спокушати різні зловмисники:
 
Слово «мир» – як вітряк, що його 
Дон-Кіхот захищає, не вельми і вправно,
зате до останку щиро…
***
 
«Тридцять срібних достатньо вам, Дон-Кіхоте?» – 
питає святково прибраний маклер…
– про кохання, якого більше немає:
Усі тривоги стали прахом,
усі надії стали сном.
На брудершафт жоржини пахнуть
із вечором. Перед вікном.
Біблійні мотиви, період козаччини, міські реалії, потаємний внутрішній світ письменника, що проектуються на будучину, поєдналися воєдино.
 
 
Якось під час однієї дискусії стосовно роману Сергія Жадана «Інтернат», на якій була присутньою, ішлося про символ папороті. Тоді мені в голову нічого не прийшло. Аж тут читаю рядки з вірша Костянтина Москальця:
 
Гермес замислений квітку несе,
власне, не квітку, а відбиток папороті
доісторичної, торфу нікчемного шмат…
Розумію, що обидва автори вважають, що час – матерія, яка швидко минає, більш-менш довго на цій землі може проіснувати лише той «відбиток папороті». Інколи варто задуматися над тим, що ми робимо у відведений нам відтинок часу.
 
Часто письменник використовує квіткові мотиви. Троянди, гіацинти, гліцинії… Інколи він їх персоніфікує:
 
Сто гіацинтів, обминаючи вовчі ями,
Сторожко нюхаючи безшум, хвалу і хулу,
ретельно витираючи за собою тіні сутулі,
ідуть, пахнуть милом, повторюють ім’я Рема.
Поезія Костянтина Москальця вельми насичена кольорами. Якщо говорити про першу частину збірки, то вона асоціюється з бірюзовим, рожевим, але й великим домішком сірого.
 
Частина друга
Збірка «Songe du vieil pelerin» (1994)
 
Для назви значної кількості поезій автор обрав слово «тирада». Трапляються й цікаві форми віршів – наче рядок роз’їжджається посередині, відтак наголос падає на його другу частинку.
 
Завдяки ремінісценції на «Маленького принца» ми здогадуємося про страх зустрітися з собою вразливим:
 
від принца мене порятуйте –
для того цей вірш
Коли людина емоційно чутлива, їй деколи доводиться виходити за межі свого захисту, щоб вихопити щасливий момент:
Нічого не знаю нікого не знаю
ніколи не живу
а як живу – то крадькома від самого себе
Стосовно кохання, то його прагнення неймовірне:
і тільки ти одна мені, –
а решта ночі та негоді
Бо разом можна пережити все:
ми не маємо дому – але маємо руки
і нас.
Костянтин Москалець хоче написати про все, що бачить і відчуває. Відтак виходить щось на кшталт пазлів, які дають цілісну картину світобачення. По-постмодерністськи розділові знаки використано непослідовно, але завжди там, де потрібен акцент.
 
 
Частина третя
Збірка «Нічні пастухи буття» (2001)
 
Поєднання біблійних мотивів, філософії виражається у письменництві, яке допомагає їм потрапити в душу. Але й для цього потрібні правильний час і люд:
 
ти знов поквапився воскреснути – і от
заранні пошуки добірного народу
не принесли сподіваного плоду
побільшивши число земних марнот
Зустрічається символ троянди, причому, якщо вона чорна, то мовиться про прообраз смерті.
Натрапляємо на сумнів у власній унікальності:
ти вважав, що без тебе прокинуться паузи,
діалоги урвуться, розсиплеться бісер
і вірна струна провисне над прірвою в житі
Проте така печаль, невпевненість, подекуди песимізм змінюються думкою, що «найчорніша ніч – перед Світанням».
 
Частина четверта
Поезія поза збірками
 
Сюди вміщено красивий вірш, присвячений мамі, якої немає вже в його житті:
 
Але надійде на світанку сон,
Легкий, немов пилок жовтогарячий,
І я побачу: ти, далека, плачеш,
Торкаючись до ран моїх перстом.
Ще читаємо інтимну лірику, а також еротичну. Маємо змогу ознайомитися з переспівами з давньояпонської поезії, зокрема з Оно-но Коматі:
 
Давно опали
Пелюстки вишень…
І довгий дощ
Не змиє
Зморщок під очима.
Автор пише про пори року, дорогих людей, виявляє неймовірну начитаність. Щодо келії, то виникає думка, що це сховок, де затишно поетовій душі. Він хоче вірити, але стільки всього терзає. Хоча є місце для красивого, зокрема любові. Адже все наше буття овіяне настроєм, що зветься «happysad».