Пірнаємо в казку: найзахопливіші фентезі-книги для юних (і не тільки) читачів
Кізима Олеся
28.08.2021
Любителі помандрувати казковими світами, ви тут? До вашої уваги – добірка яскравих фентезійних книжок від Старого Лева, які неодмінно сподобаються дітям і підліткам, а також тим читачам, котрі стали настільки дорослими, що знову читають казки ;).
Дженніфер Белл, «Дивовтеча»
Ласкаво просимо до Дивовтечі – найбільшої і найдивовижнішої пригодницької гри, що відбувається в реальності! А ще – найпопулярнішої розваги у… XXV столітті!
«Дивовтеча поділена на сфери… Гравців називають подорожніми. У кожній сфері вони постають перед певними викликами, з якими мають упоратися, щоб отримати здобич і перейти до наступної сфери».
У майбутньому, а саме у 2473 році, на борту корабля «Принципія», яким керує справжній Ісаак Ньютон, випадково опиняється трійка 13-річних школярів – Артур, Реня й Сесілія, – коли береться за розслідування загадкового вибуху у занедбаному будинку під номер двадцять сім… А щоб повернутися додому – і залишитись живими! – підліткам потрібно, маючи лише 53 години, пройти усі сповнені пасток, загадок та небезпек рівні Дивовтечі, звертаючись по допомогу до героїв з історії людства: від винахідника Томаса Едісона до самурайки Томое Ґодзен.
«Бути відважним не означає бути безстрашним. Це означає робити щось, переборюючи страх».
Томас Тейлор, «Маламандер»
Мабуть, ви вже бували в Морському Аду, звичайнісінькому курортному містечку на березі моря, навіть не знаючи про це. Тільки тоді це було літо, а його назва – «МОРСЬКИЙ САД» – світилась яскравими лампочками. Але спробуйте завітати сюди, коли вриваються перші зимові бурі, коли літеру «С» здуває з причалу, а місцеві жителі тримаються якомога далі від берега, де, серед Ґаврових скель та уламків лінкора «Левіафан», подейкують, дотепер мешкає слизький маламандер...
Спокійне життя 11-річного Герберта Лемона, чергового у столі знахідок готелю «Ґранд Наутілус» в Морському Аду, круто змінюється, коли до його комірчини потрапляє загадкова дівчинка, благаючи врятувати від переслідування. А ще – допомогти розгадати таємницю, що сталося з її батьками, зниклих безвісти багато років тому.
«Це історія про немовля, яке знайшли покинутим у готелі, про його батьків, яких немов вітром звіяло, про дивне сяйво, яке було видно з берега, про поліцію, що снувала по всіх закутках і врешті натрапила на дві пари черевиків (чоловічих і жіночих), акуратно складених на хвилерізі, а також сліди піску, що вели звідти до моря... На піску також були інші відбитки – чудернацької форми сліди, ніби щось із ластами вилізло з води. Та не встигли ці відбитки як слід сфотографувати, як усе змило припливом...»
Томас Тейлор, «Ґарґантіс»
Пригоди Герберта Лемона та його подруги Вайолет Парми продовжуються!
У готелі «Ґранд Наутілус» знову відбуваються вкрай загадкові події. От хоча б поява тут лиховісного на вигляд незнайомця – з обличчям, захованим у широчезному каптурі довгого навощеного плаща, що ні на мить не розлучається зі своєю дерев’яною, окутою залізом скринькою. Хто він? Що приховує? І що йому потрібно у столі знахідок?
« – Не питай мене, що я загубив, Герберте Лемон, – голос чоловіка звучить так, ніби кожнісіньке слово дається йому особливо натужно. – Краще запитай, що я знайшов».
Тимчасом Морський Ад потерпає від страшної бурі, яка не вщухає ні на мить. За легендою, тисячу років тому могутній штормовий монстр уже намагався стерти містечко з лиця землі... Невже безжальний Ґарґантіс повернувся? Що ж розлютило його цього разу?
Схоже, тільки Герберту й Вайолет під силу розплутати клубок таємниць, причин і наслідків, пов’язаних з Ґарґантісом... Та чи зуміють вони врятувати Морський Ад від загибелі?
Ольга Максимчук, «Світ у вулкані. Срібний і червоний»
Ця історія – про давні часи. Такі давні, що про них вже ніхто не пам’ятає, а світ був зовсім інакший, ніж зараз.
«Те, про що я розповім, було занадто давно. За тієї пори, коли люди ще вміли літати. Усі з народження були наділені вмінням використовувати свої руки як крила. Це була звичайнісінька річ. Така ж звичайна, як і дракони... Великі, здоровезні, справжні летючі змії. Так само, як люди вміли літати, – так дракони вміли розмовляти. Люди й дракони жили не лише мирно, а й дружньо. Тоді всі жили дружньо... Бо на світі ще не було Сірих...»
Близнюки Марко й Сонька Бруми, звичайнісінькі собі хлопчик і дівчинка з 3-Б класу, знайомляться з величезним білим птахом, на крилах якого потрапляють до мальовничої казкової Кремантури, розташованої у жерлі прадавнього вулкана. А все тому, щоб разом з сотнями інших зеленооких дітей допомогти врятувати не лише світ у вулкані, а й Світ Людей, – від моторошних Сірих, які знищують радість, перетворюючи людей на сумних та байдужих істот з сірими очима.
«Лише люди із зеленими очима не бояться тих сірих іскор. Вони на вас не діють. Отже, ви можете дивитися Сірим в очі... Оце й усе. Цього буде достатньо, щоб урятувати чиєсь життя... Досі вам завжди це вдавалося. Навіть тоді, коли ви самі не знали, що чините!»
Хто ж переможе у цьому двобої Добра і Зла, що триває тисячоліття? Відповідь – у заключній частині дилогії Ольги Максимчук «Світ у вулкані» – «Дощ-убивця».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно