Переваги ірраціональності, або Неочікувані поради з книжки «Добре бути ірраціональними» Дена Аріелі
Харлан Ганна
04.09.2021
Заведено вважати, що ірраціональні думки змушують нас ухвалювати помилкові рішення, які негативно впливають на роботу та стосунки. А тепер уявіть собі, що ірраціональність не тільки завдає істотної шкоди, а й здатна приносити відчутну користь! В цьому переконаний ізраїльсько-американський професор Ден Аріелі, який кілька десятиліть поспіль займається дослідженнями у сфері поведінкової економіки.
Українським читачам автор відомий завдяки виданням «Передбачувана ірраціональність», «Чесно про (не)чесність» та «Добре бути ірраціональними», український переклад якого нещодавно з’явився на полицях книгарень Старого Лева. У цій книжці Ден Аріелі ділиться несподіваними висновками, отриманими в результаті захопливих експериментів, а також зосереджується на перевагах нелогічного мислення в особистому та професійному житті. Зібрали для вас 10 неочікуваних порад, які допоможуть обернути ірраціональність собі на користь.
Порада №1. Надмірне прагнення досягти успіху може мати зворотний ефект.
Що це означає? Стандартна поведінкова економіка дотримується думки: що вища винагорода за роботу, то кращим буде результат. І це твердження цілком справедливе, але лише для простих механічних завдань. Коли ж справа доходить до завдань, які потребують когнітивних здібностей, все відбувається з точністю до навпаки! Високий стимул спричиняє надмірний стрес, що зрештою знижує продуктивність праці. Тому варто бути обережними з прагненням перевершити себе, адже воно може зіграти з вами злий жарт.
Ціна у Спільноті Старого Лева
126 грн
126 грн
Зареєструватися
Що це означає? Ще одна думка Аріелі, яка йде в розріз з постулатом традиційної економіки про докладення мінімальних зусиль задля отримання максимальної вигоди. Натомість автор стверджує, що помилково зводити мотивацію до простого обміну «робота за гроші». Як приклад він наводить дані експерименту, в якому учасники виконували одні й ті самі завдання, але в умові з визнанням результати виявились значно кращими, як порівняти випадками, коли досліджувані не отримували зворотного зв’язку. На підставі цього можна дійти висновку, що відчуття сенсу, хай би яким мізерним він був, позитивно впливає не лише на настрій, а й на продуктивність праці.
Порада №3. Більше зусиль справді означають більшу прив’язаність, але лише тоді, коли зусилля вкладені не намарно.
Що це означає? Мабуть, ні в кого не виникає сумніву, що речі, створені власними руками, цінуються значно більше, ніж куплені в готовому вигляді. На думку Дена Аріелі, основна причина цього явища полягає саме в зусиллях, вкладених у процес створення. І, навпаки, нездатність закінчити щось, навіть якщо викладатись на всі 100%, суттєво знижує наш рівень прив’язаності.
Порада №4. Ми схильні вірити в те, що наші витвори є кориснішими і важливішими, ніж подібні ідеї, які придумали інші люди.
Що це означає? Виявляється, що парадокс докладених зусиль пояснює нашу прихильність не лише до речей, а й до ідей. Ми однаково схильні переоцінювати власні як матеріальні, так і інтелектуальні творіння. Позитивний ефект цього явища полягає у створенні відчуття власного досягнення, а негативний – у несприйнятті чужих ідей, особливо якщо вони є кращими.
Порада №5. У боротьбі між смиренністю та ввічливістю з одного боку та холодним, юридичним підходом з іншого, «вибачте» часто виграє.
Що це означає? Не варто недооцінювати силу вибачення. Вчасно сказане «вибачте» справді безцінне й може допомогти уникнути багатьох проблем. Як приклад Ден Аріелі наводить власну історію витонченої і дотепної помсти Audi, зазначаючи, що його роздратували не стільки проблеми з автомобілем, скільки байдуже ставлення працівників компанії. Проте водночас автор застерігає, що вибачення є ефективним насамперед у разі одноразової взаємодії, а в довгострокових стосунках постійне «вибачте» втрачає свою силу.
Порада №6. Не варто переривати неприємних переживань, але корисно переривати приємні.
Що це означає? Вся справа в механізмах гедонічної адаптації, як пояснює дослідник. Саме вона дозволяє швидше адаптуватись до неприємних занять, чи то заповнення податкової декларації, чи то прибирання, і розтягнути задоволення від приємних. Через перерви люди повільніше звикатимуть і, відповідно, довше сприйматимуть позитивний досвід як новий. Саме тому тимчасові та швидкоплинні враження дарують більше щастя, ніж постійні.
Порада №7. Хоча наш рівень привабливості не змінює наших естетичних смаків, він суттєво впливає на наші пріоритети.
Що це означає? Тут знову-таки йдеться про адаптацію, коли люди з недоліками зовнішності частіше розглядають нефізичні характеристики як важливіші. Цікаво й те, що реальне уявлення про красу при цьому залишається практично незмінним. Так процес зміни пріоритетів допомагає адаптуватись, щоб у підсумку почуватись щасливішими.
Порада №8. Якщо ми зрозуміємо наші обмеження та врахуємо їх, то можемо створити кращий світ, починаючи з інформаційних продуктів та послуг, як-от онлайнові знайомства.
Що це означає? Онлайнові знайомства є неефективними, оскільки не враховують загальні суб’єктивні та естетичні ознаки особистостей, а зводять їх до знеособлених пошукових запитів. Вихід полягає в тому, щоб зробити онлайнові знайомства більш схожими на звичайні побачення. Це, своєю чергою, дозволить більше дізнатися про сумісність із потенційним партнером(кою).
Порада №9. Хоча ми неймовірно чутливі до страждань однієї людини, ми загалом (що тривожно) байдужі до страждань багатьох.
Що це означає? За словами Дена Аріелі, у цьому разі спрацьовує ефект відомої жертви. Емоційні приклади страждань окремої людини швидше «увімкнуть» емпатію, ніж інформація про страждання мільйонів. Усвідомлення того, що наше співчуття є упередженим, допоможе ухвалювати більш розумні рішення і допомагати не лише жертвам з конкретним обличчям.
Порада №10. Коли ми стикаємось із новими ситуаціями і збираємося ухвалити рішення, нам варто бути дуже обережними й обрати найкращий варіант із можливих.
Що це означає? Дослідження довели, що рішення, які люди приймають під впливом швидкоплинних емоцій, мають довгостроковий ефект. Це явище дістало назву індивідуальної стадності, коли людина, не пам’ятаючи настрою, в якому вона перебувала під час ухвалення першого рішення, апріорі вважає його раціональним і продовжує діяти аналогічно. Тому, опинившись у незвичній ситуації, робити поспішні висновки точно не варто.
Замість висновку:
«…не варто прагнути до досконалої раціональності; нам варто цінувати ті недосконалості, які приносять нам користь, виокремити ті, які ми хотіли б подолати, і створити такий світ навколо, який дасть нам змогу скористатися нашими неймовірними здібностями та перебороти деякі наші обмеження».
Тож будьмо ірраціональними, бо ми того варті!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно