0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Ой на йорданиці, на водиці
Із книги Дарії Цвєк «Малятам і батькам». Фото – «Дзеркало тижня» 
 
Богоявлення, або Водохреща, – це останнє велике свято різдвяного циклу з дуже глибокою традицією. За біблійною розповіддю, Йоан Хреститель на ріці Йордан охрестив тридцятирічного Ісуса. З того моменту Месія почав проповідувати між людьми.
 
У християнському календарі свято Богоявлення Господнього, або Йордан, припадає на 19 січня. У навечір’я Богоявлення, 18 січня, – строгий піст і пісна вечеря. Цього дня всі поспішають до церкви на богослужіння, бо саме на Водохреща біля церкви або на річці (залежно від місцевих традицій) святять воду. Місце свячення води прибирають ялинками, сухоцвітом.
 
У морозну зиму на ріці ставлять вирубаний з льоду хрест. Після свячення присутні набирають свяченої води в прибрані васильком і сухоцвітами дзбанки, керамічні глечики. Свячена вода вважається в народі цілющою, такою, що лікує хвороби й охороняє від злих сил. Воду зберігають протягом року в закритій посудині із засушеним васильком (не плутайте з волошками). У народі її називають водицею-йорданицею. Васильок містить ефірні олії, які надають воді приємного запаху й смаку.
 
З Водохрещам пов’язані традиції, які передаються з покоління в покоління. У нас, в Галичині, у навечір’я найстарший у хаті, переважно дідусь, засвічував воскову свічку-трійцю (вона складається з трьох свічок), з якою був на богослужінні під час свячення води, тоді брав свячену воду, кропило з василька і передусім освячував оселю, далі обходив довкола хати, на кожному розі молився і кропив свяченою водою. Діти і внуки супроводжували дідуся, несучи з собою хлібину, молилися разом з ним і на кожному розі хати відкушували від хлібини щоразу в новому місці. Опісля йшли у сад, перев’язували дерева перевеслом із соломи, а дідусь кропив їх свяченою водою і просив Бога, аби сад зародив. Потому дідусь ішов до стайні і просив, щоб корови отелилися, а овечки окотилися, на дверях стайні й на воротях прибивав по дерев’яному хрестику, прикрашеному васильком і сухими квітами. Рідким тістом, замішеним із борошна і свяченої води, малювали хрестики: у хаті – над вікнами і дверима, а також над дверима стайні – щоб не впускали нечистої сили.
 
На Йорданську вечерю біля святково накритого столу збиралася вся родина. Це дуже важливо – колись казали, що кого не буде цього вечора вдома, той блукатиме цілий рік світом, тому діти з’їжджалися до батьків, аби всім бути разом. Дідусь запалював свічку і голосно проказував “Отче наш” разом з усіма, тоді приступали до вечері. Зауважу, що до вечері всі постили, поки не нап’ються свяченої води, як того вимагає традиція.
 
У Галичині на Водохреща готують такі ж страви, як і на перший Святвечір. Страви мають бути пісні, приготовані на олії, з грибів, капусти, риби і круп. Подає їх бабуся – найстарша господиня в сім’ї, а дочки допомагають їй. Першим куштує страви найстарший – дідусь, за ним уся родина. Під час вечері не вживали спиртних напоїв і не палили цигарок.
 
19 січня по Службі Божій священик разом із паламарем і дяком ходив зі свяченою водою від хати до хати, а господарі виходили назустріч із запаленою трійцею і запрошували до свого господарства, щоб усе покропив йорданською водою. Парубки також мандрували від хати до хати і щедрували. Господарі зустрічали їх на порозі і кропили йорданською водою.
 
По вечері діти також збиралися гуртом, бігли від хати до хати і під вікнами колядували і щедрували. За це господарі обдаровували їх пиріжками, пампушками, горіхами та яблуками, іноді грішми, що було великою втіхою для дітей.
 
Пощедруймо і ми разом з дітьми:
 
*** 
 
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Стала собі щебетати,
Господаря викликати.
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару.
Там овечки покотились,
А ягнятка народились.
А ягнички-клаповушки
Скачуть собі кругом грушки.
А баранці-круторіжки
Скачуть собі край доріжки.
 
*** 
 
Ой на річці, на Йордані,
Там Пречиста ризи мила,
Там Пречиста ризи мила,
За Христа людей просила.
Ой на річці, на Йордані,
Йордан воду розливає.
Йордан воду розливає,
Пречиста Сина купає.
Ой купає, повиває
Та й на Престіл укладає.
Злетілися всі святії,
Взяли книги золотії.
Як почали з них читати,
Яке Йому ім’я дати,
Дали Йому ім’я Христа.
Ізлюбила го Пречиста.
До Престола приступила
Та й всю землю звеселила.
І всю землю, і всі гори,
І на небі всі престоли.
 
 
Вам може бути цікаво
«Експрес до Ґаліції». Уривок з роману Богдана Коломійчука
Мій квітучий рік
Таке різне Різдво
Відкладена помста – як особиста релігія
Вірш дня. Остап Сливинський
Як нагодувати диктатора: таємниці кухарів найжорстокіших тиранів ХХ століття
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати