0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Ой хто, «Хто росте у лісі», або Зворушлива осіння казка для маленьких (і великих!) природолюбів
Жовто-зелене, жовто-червоне, поцятковане коричневим, багряне, золоте. Запашне. Кружляє у неспішному танку поодиноке листя, застеляючи землю товстою, шурхітливою ковдрою… Як давно ви були у найближчому лісі, вдихали його пахощі, насолоджуючись красою і довершеністю матінки-природи? А чи добре знаєте тамтешніх мешканців, ну власне тих, що… ростуть?
Тож допоки дерева й кущі ще палахкотять останніми осінніми барвами, скористайтесь нагодою познайомитися з ними ближче, а у пригоді вам неодмінно стане диво-видання від Катерини Міхаліциної та Оксани Були – «Хто росте у лісі».
 
Must have для всіх юннатів
 
Ця книжка-картинка – очікуване продовження популярної дитячої природознавчої серії, чиї попередниці – «Хто росте у парку» та «Хто росте в саду» – уже встигли «заговорити» в’єтнамською (!) й білоруською мовами. Цього разу письменниця Катерина Міхаліцина присвятила історію своїй мамі. Завдяки чудовим осінньо-феєричним ілюстраціям Оксани Були оповідь набуває особливої атмосферності й тепла, таких необхідних для затишного сімейного читання у прийдешні похмурі дні. Листя, шишки, горішки, ягоди, ба навіть мох – зображено ретельно й детально, як і героїв казки, кумедних лісових мешканців, наряджених у стильні одежинки та аксесуари (до речі, спробуйте відшукати усіх клопів-солдатиків, котрих художниця зумисне «заховала» на малюнках). Наприкінці книжки пропонується розфарбувати і підписати листочки лісових та паркових дерев, а також зробити власноруч красиву осінню гірлянду за покроковою інструкцією. 
 
Сила знань та спільних зусиль
 
В одному лісі жив собі борсук-буркотун, котрому раз у раз не давали спокою своїми пустощами двійко бешкетливих білок. Якось серед шишок, що ними вертихвістки жбурлялись у вхід його нори, опинилась обпалена. Звідкіля вона? Виявляється, з узлісся, куди негайно почалапав борсук, передчуваючи біду…
 
 
 
Дорогою наш герой поринає у спогади про дитинство, котрі «як схованка, яка завжди з тобою і в яку можна пірнути, щойно тобі захочеться. Так ніби мама, якої вже давно нема, знову весела й балакуча, знову поруч…». Саме борсучиха, будучи чудовою рослинознавчинею, прищепила своїм чадам любов до рідної домівки, навчила малювати, а також як слід гасити пожежу. І справді, на ліс насувалася небезпека: горіла стерня сусіднього поля. Та, на щастя, борсук із білками та іншими звірятами вчасно взялися боротися з вогнем, таки зупинивши його, бо «де лапи й охота, там скоро робота».
 
Наші враження
 
Погодьтеся, «Хто росте у лісі» належить до тих окопритягальних видань, які годі оминути увагою, не розгорнувши. Обкладинка, форзаци, ілюстративне наповнення – це суцільне естетично-пізнавальне задоволення!
 
Як відрізнити букові і грабові листочки, чому дерева скидають листя восени, як ялинки та сосни переживають зиму, чому мохи не бояться морозів... Скільки природознавчих цікавинок можна дізнатися (або пригадати)!
 
Для нас із сином (йому майже чотири) книжка стала бажаним поповненням улюбленої серії. Завдяки їй ми нарешті довідалися назву загадкового дерева, котре росте біля нашої брами (вільха!).
 
 
Сильвестрику дуже сподобалася історія порятунку лісу. Він уважно розглядав кожну сторінку, вивчаючи листочки та вишукуючи клопів-солдатиків (а ще придивляючись, чи не заховалисябува, серед дерев туконі?). Особливо його потішили зображення борсучат (ким з них може бути наш буркітливий борсук?), білок і польових мишок.
 
Як і з «Хто росте у парку» та «Хто росте в саду», отримані знання негайно подалися застосовувати на практиці, гайнувши у найближчий ліс, Винниківський, де назбирали цілу пригорщу листя: букового, грабового, березового, дубового, ліщинового, кленового… Спогади про цей день на природі (з «Хто росте у лісі» у наплічнику, еге ж!) – погожий, веселий, сповнений сміху та веселощів, захопленого «Мамо, поглянь, який гарний листочок!» – стали для мене особливо дорогими, і, сподіваюсь, незабутніми для маленького (поки що!) природолюба.
 
 
 
 
 
 
Вам може бути цікаво
Від Нью-Йорка до Неаполя: яскраві жіночі історії «нежіночих» романів
«Найважливіше – наприкінці»: роман про сімейне життя, яке ніколи не буває ідеальним
Пострадянський колаж Олега Сенцова
Галина Вдовиченко зустрінеться з читачами у Луцьку
Під прицілом «Оптики Бога»
Озброєні
stary_lev Стежити
дописів читачів