Олександр Ірванець про книжку Валерія Пузіка «Я бачив його живим, мертвим і знову живим»
04.12.2020
Збірка оповідань письменника і військового добровольця Валерія Пузіка «Я бачив його живим, мертвим і знову живим» вийшла у «Видавництві Старого Лева». Письменник, «бубабіст» та іроніст Олександр Ірванець ділить враженнями про книжку:
Це збірка дуже чоловічих текстів. В оповіданнях, інколи поєднаних спільною топографією (наприклад, Теліжинці над річкою Іквою), йдеться про життєві пригоди молодого українця, юнака, чи кажучи архаїчніше – парубка. Пригоди ці бувають різні, та переважно важкі й виснажливі, як, наприклад, війна на Сході або принизливе заробітчанство в нетрях понурої російської столиці. Почасти ці події перемішуються зі спогадами дитинства, – і там перо Пузіка стає теплим і ніжним, рівно як і в заключному монолозі до новонародженого сина.
Пузік добрий у передачі фізичного стану свого героя – холоду й тепла, голоду і ситості. Так само небагатослівно він викладає постійне рефлексування, триб роздумів персонажа, логіку його вчинків. Валерій відомий у мистецьких колах як цікавий художник, і його проза – це проза художницька, вона візуальна, реальна і барвиста. Деталі промальовані, перспектива витримана, об’єм передано – і подія чи описуваний об’єкт переконливо постають перед читачем.
В наші часи мало хто працює в жанрі оповідання – і молоді, і старші автори роблять акцент на романах, щоразу грубших. Роман вже є в активі Пузіка, але ці оповідання зі збірки «Я б.й.ж.м.і з.ж.» читаються з окремою, інакшою цікавістю. У більшості з них присутня гостра інтрига, часто описуються екстремальні, небезпечні життєві ситуації: конфлікт зі шкільним забіякою-садистом, бомбардування на Донбасі або ж обшук у московському гуртожитку для трудових мігрантів. А ще проза Пузіка дуже поетична, він досить часто збивається на ліричний, навіть сентиментальний лад. Проте, маскулінне наповнення його текстів від цього нічого не втрачає.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно