«Ніжність» на дотик: фільм VS книга
Старовойт Тоня
10.06.2018
У літературному світі існує два типи читачів – активні та пасивні. Перші живуть за принципом «прочитати книгу й подивитись екранізацію», інші – «подивитись кіно, а потім, можливо, й погортати роман». Це не дивно, адже фільм триває близько двох годин, а на роман в середньому людина витрачає 3-4 дні. Чи завжди наші очікування збігаються з картинкою на екрані? Та чи може фільм, побудований суто навколо почуттів, перевершити сам роман Давіда Фоенкіноса?
Читати або дивитись?
Особливістю «Ніжності» є те, що екранізував її власне сам автор. Давід Фоенкінос не тільки талановитий письменник, а й досить амбіційний режисер, який намагався повністю відобразити сюжет книжки у кінострічці. Але, як на мене, такі книги-почуття мають залишатись суто у паперовому вигляді, без екранізаційних доповнень. Чому книзі вдалось випередити фільм?
Сюжет
Сюжет розгортається навколо молодого подружжя. Франсуа закохується в юну Наталі з першого погляду. Стосунки цих двох швидко набирають шалених обертів і вже за кілька місяців вони одружуються. Далі, здавалося б, за законами жанру має бути хепі-енд, проте Фоенкінос кидає виклик щастю дівчини: Франсуа збиває машина - і зрештою той помирає. Як же молодій вдові впоратися з горем такого масштабу? Та чи можна після смерті половинки себе знову себе покохати?
Взагалі, Фоенкінос у деталях дослідив психологію жінок: часом незрозумілу, часом дратівливу, але стовідсотково правдиву та чарівну. У кожній частині книжки автор приділяє особливу увагу деталям, які роблять історію такою зворушливою.
До теми: купити книжку «Ніжність»
Екранізація 2011 року видалась мені дуже хаотичною та непослідовною. Історія стосунків Наталі та Маркуса здалась штучною, а хід подій розвивався занадто швидко, щоб можна було вловити та повірити у почуття закоханих. Але, певна, у кожного сприйняття стрічки інакше. Я ж ділюся власними враженнями.
Герої
Книжкова «Ніжність» дала мені повне право уявляти собі персонажів такими, якими мені хотілося б їх бачити. Наталі для мене була взірцем жіночності та сили духу. Маркус видавався кремезним чоловіком з добрим серцем та очима. А боса Наталі я уявляла таким собі ловеласом, що не пропускав повз себе жодної спідниці.
Головна роль у фільмі належить відомій французькій акторці Одрі Тоту, яка відома нам завдяки ролям у «Амелі», «Піні днів» та «Коко Шанель». Жінка дуже талановита, але, як на мене, це була зовсім не її роль. Головна героїня має випромінювати рішучість, а не викликати почуття жалю до себе.
Головним моїм розчаруванням став актор, що зіграв Маркуса. Бельгієць Француа Дам’єн у ролі Маркуса – це суцільна концентрація недоречності та певного дивацтва. В книзі Фоенкінос змальовує героя як «шведа, який особливо нічим не вирізнявся й взагалі жив досить сірим та буденним життям». І в екранізації цей образ дущо гіперболізували.
Стиль
Історії надають динамічності частини тексту, якими написана книжка. Фоенкінос не оминув увагою кожну деталь, аби створити цілісну картинку та передати почуття головних героїв, якщо говорити про книжку.
Фільм не дає нам можливості поринути у світ персонажів, адже банально ми не розуміємо, що вони відчувають. Швидка зміна подій у картині зіграла злий жарт: сенс історії просто втрачається і фільм стає одним із тисячі інших мелодрам.
Книжкова версія «Ніжності» однозначно перемагає екранізацію. «Ніжність» – абсолютний must read сезону, особливо для тих, хто щодня зіштовхується із життєвими труднощами. Наталі – приклад того, як не втратити себе у цьому шаленому колесі й відчувати смак життя. Давід Фоенкінос майстерно наголошує на тому, що життя продовжується за будь-яких обставин, тож піддаватись усім негараздам ні в якому разі не можна.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно