Неідеальний ідеальний світ: 3 книжки-антиутопії, що захоплять кожного
Старовойт Тоня
02.09.2020
Наш світ дедалі швидше перетворюється на крихку матерію, що тріщить від кожної трагедії. Країни воюють: одні загарбують інших, сильні панують над слабкими — словом, хаос. Але саме із цієї макабричної маси народжуються дійсно важливі для суспільства тексти, що застерігають та подекуди навіть глузують з поточних подій.
Антиутопії та утопії – саркастична проєкція світу, яка створюється письменниками задля висвітлення актуальних тем: влади, війни, соціальної нерівності та жорстокості режимів. Тішить те, що кожні важкі для історії та суспільства часи завжди супроводжувались саме такими творами – нелегкими, однак правдивими. Про них надалі й піде мова.
«Другу також варто придбати», Олег Сенцов (Видавництво Старого Лева)
Нова книжка від режисера, сценариста, а також і письменника трохи відрізняється від інших його творів. По-перше, події розгортаються у далеких хоча б географічно США. А, по-друге, Олег Сенцов створив справжню утопію в антиутопії, де чорне та біле змішались докупи, а суспільство, як і в дуже знайомій для українців ситуації, розбіглося по двох полярних таборах.
Отож, сюжет починається з того, що в небі Джим зауважує інопланетні кораблі із зеленими ящірками. Поступово зникає електрика. Країну накриває хвиля крадіжок. Людей мотивують переїхати до села та співпрацювати з новою владою. Сильні стають ще сильнішими, посередні та слабкі – прогинаються під чинну владу.
Джим – приклад «маленької людини». Він повністю залежить від його дружини Дебори – вольової, специфічної та дуже неоднозначної постаті у цій історії. У сучасних реаліях на неї б повісили ярмо «пристосуванка». Також у головного героя є найкращий друг, який згодом стає колаборантом із новою «зеленою» владою, та його жінка.
Коли настають нові часи, Джим пливе за течією. За потреби переїжджає до села із Деборою, працює на фермі та ігнорує зради дружини із головою цієї місцини. Однак, одного дня щось всередині чоловіка рветься назавжди – і він починає боротися, аби повернути колишнє життя.
«Другу також варто придбати» – не зовсім типова антиутопія з огляду на сучасний контекст подій в Україні. Сенцов вирішив максимально знизити рівень напруги, тому переніс усі події до США, а цілком реальних людей, що загарбали чужі володіння, він перетворив на ящірок. Але контекст все одно читається – люди серцем відчувають те, про що прямим текстом не йдеться. І ця тема болить.
Прочитати «Другу також варто придбати» – це ніби знову згадати події, про які багато вже забули. Такі тексти потрібні як для України (аби постійно нагадувати собі про болюче), так і для всього світу (аби кожен знав, що відбувалось насправді на українській землі).
«Не відпускай мене», Кадзуо Ішіґуро (Видавництво Старого Лева)
Роман британського письменника японського походження «Не відпускай мене» свого часу потрапив до списку 100 найкращих британських романів за версією журналу «Time». А вже у 2010 році твір екранізували, де головні ролі зіграли Кіра Найтлі та Ендрю Ґарфілд.
Події роману розгортаються в альтернативній Англії другої половини ХХ століття, де науково-технічний прогрес досяг значних успіхів. У центрі сюжету опиняється трійця учнів із привілейованого інтернату, доля яких полягає у призначенні стати донорами. Про це вони знали ще від початку свого життя. Знали, але не обговорювали одне з одним, адже,фактично, були приречені саме на таке буття.
Чим цікава антиутопія? Абсурдністю того, що з розвитком науки та технологій життя звичайних людей втрачає свою цінність у контексті глобальних рішень з боку вчених. Дивно і те, що сироти не повстають проти уряду та системи. Можливо, розуміючи, що сенсу у цьому не надто багато.
«Не відпускай мене»– щемкий роман про крихкість життя, незмінну людську душу, а також абсурдність прогресу. А ще читати його без сліз на очах неможливо. Тому особливо чутливим варто завчасно підготувати паперові серветки.
«Над зозулиним гніздом», Кен Кізі (КМ-БУКС)Боротися з системою вирішив герой американського письменника Кена Кізі. Певно, цей роман є найтемнішим та важчим від усіх інших з цієї добірки. Адже висвітлює і так доволі специфічну тему – психіатричну лікарню.
За сюжетом, люди, що потрапляли до цієї установи, ставали піддослідними кроликами для випробувань різноманітних препаратів, найчастіше наркотичних. Головного героя Рендала Макмерфі перевели до лікарні з в’язниці. Там його головною опоненткою стає медсестра Мілдред – жінка, що характеризує собою жорсткість системи та протиправні дії з боку сильнішого гравця за певних життєвих обставин. Водночас Макмерфі – уособлення духу боротьби за свободу та права людини.
Роман Кена Кізі захоплює та вражає, тут, чесно кажучи, антиутопічного не так вже й багато, але саме це і лякає, оскільки після «…зозулі» ви точно позбудитесь рожевих окулярів та почнете дивитись на світ крізь призму більш насичених, але й темніших кольорів.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно