Не будь овочем: як зберегти мозок від маніпуляторів
Нікітюк Зоя
12.08.2020
Нами настільки граційно маніпулюють, що у більшості випадків ми навіть не здогадуємось про це. Тому чужі думки, «турботливо» вкладені вправним спеціалістом, згодом стають нашими. Як вберегтись від технік, які вбивають критичність, аналітичність та спроможність будь-яку інформацію піддавати сумніву, а не вірити всьому, що кажуть, пишуть й показують у соцмережах та ЗМІ? Про це – у книжках про мистецтво впливу на інших та людей, що до цього вдаються.
«Як нагодувати диктатора», Вітольд Шабловський
Три роки тому «Видавництво Старого Лева» видали книгу цього польського репортера про події Волинської трагедії у 1943 році «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині». Цього року вийшов переклад нової роботи письменника. Задля неї відвідав чотири континенти й п’ять країн (Уґанда, Куба, Ірак, Албанія, Камбоджа). Шабловський розшукав кухарів п’ятірки найкривавіших диктаторів ХХ століття: Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро, Пол Пота. І йому вдалось через спогади кухарів розповісти історію життя диктаторів та країн під час їхнього керівництва. Вийшло дуже пізнавально, цікаво, повчально й захопливо. Втім, як завжди у Вітольда Шабловського.
Коли Абу Алі почав працювати у Саддама Хусейна, підписав зобов’язання, що ні про що побачене в домі президента не має права розповідати. За порушення – смертна кара через повішання. Іракський диктатор мав неземне здоров’я й був безжальним, свого часу бив в’язнів гумовим вужем, наповненим камінням. При цьому часто кажуть, що з усієї родини аль-Тікріті був єдиною доброю людиною... Любив рибу, страви з гриля, суп, бастірму, кебаб, шаварму, цукіні, сочевиці. «Останню бастірму я зробив перед другою атакою американців. Коли зловили президента в передмістях Тікріта, вона висіла на пальмах. Він мав її з собою до кінця», – згадував кухар Алі.
Кухарка камбоджійського диктатора Пол Пота Йон Муун знала, що її керівник не повинен ходити голодним: «від того, щоб він наївся, залежало наше життя». За неповні чотири роки його правління – майже два мільйони жертв…
Кухарі Флорес й Ерасмо згадували, що кубинський правитель Фідель Кастро любив усі молочні продукти – від сирів й морозива до свіжого молока. Й дуже носився з одним із символів кубинської Революції – коровою Убре Бланка, про яку писали вірші, співали пісні, а газета детально описувала, скільки літрів молока вона дала вчора.
Диктатор Уґанди Іді Амін, який називав себе не тільки фельдмаршалом, а й володарем усіх створінь на землі й риб у морі, вимагав, аби його підлеглі були… обрізані й мали більше, ніж одну дружину. У його кухаря Отонде Одери було четверо дружин. Він вмів дивувати свого керівника, якого часто звинувачували у канібалізмі (кухар це заперечує). Наприклад, його винахід – печена коза цілком.
На першій сторінці недаремно йде мова про те, що «кухарі не тільки готують страви, а й також творять нас… Вони заслуговують, аби їхню історію розповідали часто і добре». І нова книга Вітольда Шабловського – чудове підтвердження того, наскільки багато всього можуть розповісти люди, які вміють смачно готувати.
«Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців», Оксана МорозНещодавні результати дослідження InMind продемонстрували наскільки все невесело зі спроможністю визначати правдивість новин та постів. Так, тільки 11% респондентів змогли правильно визначити різницю між правдивою й неправдивою інформацією серед трьох новин. 10% навіть не спробували відповісти. А 2/3 респондентів вдалось правильно визначити тільки один із трьох варіантів… «Якщо соціум заражений вірусами (а в нас наразі ціла пандемія), то рано чи пізно вони нас інфікують. Не врятує навіть сильний інформаційний імунітет», – запевняє авторка книги Оксана Мороз, яка майже 20 років професійно займалась маніпулюванням суспільною думкою.
За допомогою її посібника можна зрозуміти, як інформація у соцмережах, онлайн ЗМІ та на ТБ змінює нашу свідомість. Прочитати про структуру вірусмейкерства й те, чому цим спеціалістам вдається досить легко руйнувати наш інформаційний імунітет. Дізнатись історію руйнування інформаційної свідомості українців. Найголовніше – почати використовувати правила інформаційної гігієни. Аби не перетворитись на людину-овоч, реальність та дії якої будуть формувати інформаційні віруси.
Ціна у Спільноті Старого Лева
96 грн
96 грн
Зареєструватися
Перші знахідки «Мистецтва війни» датуються періодами династії Сунь (960-1279 роки). Твір дуже давній, але, на жаль, дуже актуальний. Війни у світі не завершуються, «залишаючись надзвичайно дорогим методом вирішення проблем, якого бажано уникати».
Тому цей підручник, який свого часу вважався провідним із військової стратегії й тактики, корисний не тільки для військових, а й бізнесменів, і будь-кому не завадить з ним ознайомитись. Адже навколо війн нереальна кількість маніпуляцій, тому варто знати, чим керуються ті, хто бере у них безпосередню участь.
Сунь-дзи переконував, що у тривалій війні годі виграти, а для перемоги слід бути знайомим не тільки з ворогом, а й і з собою. Автор наполягав, «командуючий ані нападає, ні відступає заради звитяг: його головна цінність та мета – це його люди». Запевняв, що «приходити з подарунками й повагою – типово для ворога, що прагне перемир’я». І навчав «щоб убивати ворога, потрібно розбудити почуття гніву у своїх людей; аби змусити солдатів захоплювати ворожі багатства, треба розподіляти серед них здобич».
«Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності», Пітер ПомеранцевАвтор цієї книги народився у Києві, але його дисидентській сім'ї довелося виїхати з Союзу. У Британії він став письменником, журналістом, почав вивчати сучасні медіа й пропаганду. І переконаний: «Кожен живе у власній реальності, у кожного своя правда, примирення немає... Коли перед людьми постають вкрай суперечливі версії реальності, люди обирають ту, яка їм підходить. Підбирають докази так, щоб вони пасували картині світу, яку вони засвоїли з телебачення, хай усе це й не тримається купи».
Але хто створює цю реальність, яка здається власною?
Автор детально пише про ботоферми та фейкові акаунти, що приводять до влади негідників, малюють фейкову реальність, в яку вірять мільйони. Розповідає, як фахівці передбачають інтерес суспільства до тем, які їх чіпляють, і за допомогою соцмереж в силах вивести на мітинги.
Книга про дивну реальність – раніше під час війни змагались за території, тепер – за мозок населення. І як саме це відбувається – пише Пітер Померанцев.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно