0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Не будь овочем: як зберегти мозок від маніпуляторів
Нами настільки граційно маніпулюють, що у більшості випадків ми навіть не здогадуємось про це. Тому чужі думки, «турботливо» вкладені вправним спеціалістом, згодом стають нашими. Як вберегтись від технік, які вбивають критичність, аналітичність та спроможність будь-яку інформацію піддавати сумніву, а не вірити всьому, що кажуть, пишуть й показують у соцмережах та ЗМІ? Про це – у книжках про мистецтво впливу на інших та людей, що до цього вдаються.
 
 
Три роки тому «Видавництво Старого Лева» видали книгу цього польського репортера про події Волинської трагедії у 1943 році «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині». Цього року вийшов переклад нової роботи письменника. Задля неї відвідав чотири континенти й п’ять країн (Уґанда, Куба, Ірак, Албанія, Камбоджа). Шабловський розшукав кухарів п’ятірки найкривавіших диктаторів ХХ століття: Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро, Пол Пота. І йому вдалось через спогади кухарів розповісти історію життя диктаторів та країн під час їхнього керівництва. Вийшло дуже пізнавально, цікаво, повчально й захопливо. Втім, як завжди у Вітольда Шабловського.
 
Коли Абу Алі почав працювати у Саддама Хусейна, підписав зобов’язання, що ні про що побачене в домі президента не має права розповідати. За порушення – смертна кара через повішання. Іракський диктатор мав неземне здоров’я й був безжальним, свого часу бив в’язнів гумовим вужем, наповненим камінням. При цьому часто кажуть, що з усієї родини аль-Тікріті був єдиною доброю людиною... Любив рибу, страви з гриля, суп, бастірму, кебаб, шаварму, цукіні, сочевиці. «Останню бастірму я зробив перед другою атакою американців. Коли зловили президента в передмістях Тікріта, вона висіла на пальмах. Він мав її з собою до кінця», – згадував кухар Алі.
Кухарка камбоджійського диктатора Пол Пота Йон Муун знала, що її керівник не повинен ходити голодним: «від того, щоб він наївся, залежало наше життя». За неповні чотири роки його правління – майже два мільйони жертв…
 
Кухарі Флорес й Ерасмо згадували, що кубинський правитель Фідель Кастро любив усі молочні продукти – від сирів й морозива до свіжого молока. Й дуже носився з одним із символів кубинської Революції – коровою Убре Бланка, про яку писали вірші, співали пісні, а газета детально описувала, скільки літрів молока вона дала вчора.
 
Диктатор Уґанди Іді Амін, який називав себе не тільки фельдмаршалом, а й володарем усіх створінь на землі й риб у морі, вимагав, аби його підлеглі були… обрізані й мали більше, ніж одну дружину. У його кухаря Отонде Одери було четверо дружин. Він вмів дивувати свого керівника, якого часто звинувачували у канібалізмі (кухар це заперечує). Наприклад, його винахід – печена коза цілком.
 
На першій сторінці недаремно йде мова про те, що «кухарі не тільки готують страви, а й також творять нас… Вони заслуговують, аби їхню історію розповідали часто і добре». І нова книга Вітольда Шабловського – чудове підтвердження того, наскільки багато всього можуть розповісти люди, які вміють смачно готувати. 
 
«Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців», Оксана Мороз
 
Нещодавні результати дослідження InMind продемонстрували наскільки все невесело зі спроможністю визначати правдивість новин та постів. Так, тільки 11% респондентів змогли правильно визначити різницю між правдивою й неправдивою інформацією серед трьох новин. 10% навіть не спробували відповісти. А 2/3 респондентів вдалось правильно визначити тільки один із трьох варіантів… «Якщо соціум заражений вірусами (а в нас наразі ціла пандемія), то рано чи пізно вони нас інфікують. Не врятує навіть сильний інформаційний імунітет», – запевняє авторка книги Оксана Мороз, яка майже 20 років професійно займалась маніпулюванням суспільною думкою.
 
За допомогою її посібника можна зрозуміти, як інформація у соцмережах, онлайн ЗМІ та на ТБ змінює нашу свідомість. Прочитати про структуру вірусмейкерства й те, чому цим спеціалістам вдається досить легко руйнувати наш інформаційний імунітет. Дізнатись історію руйнування інформаційної свідомості українців. Найголовніше – почати використовувати правила інформаційної гігієни. Аби не перетворитись на людину-овоч, реальність та дії якої будуть формувати інформаційні віруси.
 
 
Перші знахідки «Мистецтва війни» датуються періодами династії Сунь (960-1279 роки). Твір дуже давній, але, на жаль, дуже актуальний. Війни у світі не завершуються, «залишаючись надзвичайно дорогим методом вирішення проблем, якого бажано уникати».
 
Тому цей підручник, який свого часу вважався провідним із військової стратегії й тактики, корисний не тільки для військових, а й бізнесменів, і будь-кому не завадить з ним ознайомитись. Адже навколо війн нереальна кількість маніпуляцій, тому варто знати, чим керуються ті, хто бере у них безпосередню участь.
 
Сунь-дзи переконував, що у тривалій війні годі виграти, а для перемоги слід бути знайомим не тільки з ворогом, а й і з собою. Автор наполягав, «командуючий ані нападає, ні відступає заради звитяг: його головна цінність та мета – це його люди». Запевняв, що «приходити з подарунками й повагою – типово для ворога, що прагне перемир’я». І навчав «щоб убивати ворога, потрібно розбудити почуття гніву у своїх людей; аби змусити солдатів захоплювати ворожі багатства, треба розподіляти серед них здобич».
 
«Це не пропаганда. Подорож на війну проти реальності», Пітер Померанцев
 
Автор цієї книги народився у Києві, але його дисидентській сім'ї довелося виїхати з Союзу. У Британії він став письменником, журналістом, почав вивчати сучасні медіа й пропаганду. І переконаний: «Кожен живе у власній реальності, у кожного своя правда, примирення немає... Коли перед людьми постають вкрай суперечливі версії реальності, люди обирають ту, яка їм підходить. Підбирають докази так, щоб вони пасували картині світу, яку вони засвоїли з телебачення, хай усе це й не тримається купи».
 
Але хто створює цю реальність, яка здається власною?
 
Автор детально пише про ботоферми та фейкові акаунти, що приводять до влади негідників, малюють фейкову реальність, в яку вірять мільйони. Розповідає, як фахівці передбачають інтерес суспільства до тем, які їх чіпляють, і за допомогою соцмереж в силах вивести на мітинги.
 
Книга про дивну реальність – раніше під час війни змагались за території, тепер – за мозок населення. І як саме це відбувається – пише Пітер Померанцев.
 
Вам може бути цікаво
Слідопитенята
Знижки до 50% на дитячі книжки!
Даруємо знижку на книжку тижня: «Однакові чи різні? Геноміка»!
Роман «Югославія, моя батьківщина» Ґорана Войновича – переможець премії «Анґелус»!
Домашня бібліотека: варто чи ні
«Нормальні люди» Саллі Руні: селінджерівський бестселер на новий лад чи біблія міленіалів?
stary_lev Стежити
дописів читачів