0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
«Митрополит Андрей Шептицький і принцип "позитивної суми"». Уривок з книги
Навесні світ побачила книга Мирослава Мариновича «Митрополит Андрей Шептицький і принцип "позитивної суми"». Книга містить ґрунтовний аналіз проповідницької спадщини Митрополита Андрея Шептицького з точки зору її відповідності (чи невідповідності) методологічному принципу, що в нинішній час отримав назву «позитивної суми», або «win-win».
 
Генезу цього способу думання Митрополит виводив із богослов’я, а приклади його застосування самим Митрополитом автор знаходить у посланнях Кир Андрея у сфері економічних стосунків, національних взаємин, державного будівництва, міжконфесійних та міжрелігійних відносин.
Цю наукову розвідку автор доповнив своїм власним баченням того, яку роль принцип «позитивної суми» та формули Митрополита Андрея можуть відіграти в найближчому майбутньому України та світу.
 
Щоб краще зрозуміти, що чекає на вас на сторінках книги, пропонуємо уривок.
 
***
 
Логіка affirmative actions, або надання переважних прав
 
«Affirmative actions» (що можна приблизно перекласти як «надання переважних прав») — це ще одне поняття, яким не послуговувалися в часи Шептицького, але яке сформулювали згодом з метою запобігти дискримінації, відшкодувати і вирівняти права різних категорій людей. Проте сам підхід був знаний віддавна, і в християнській Церкві він одвіку мав назву «вибір на користь убогих»:
 
Опіка над убогими й захист тих, що самі себе захистити не вміють, рівність-братерство людей — це лише право справедливості й любові до ближнього, на якому стоїть увесь євангельський закон. Цей закон велить духовенству стояти на сторожі прав убогих і більше дбати про тих, що більше помочі потребують. Так чинив Христос, так мусять чинити Його слуги та учні [т. І, с. 513].
 
Не можемо солідаризуватися з інтересами якого-небудь суспільного класу, не входимо в союз із жодною партією; при суперечних, однак, інтересах багатших і убогих верств стаємо по стороні убогих, щоби християнською і правовою акцією поліпшити їхню долю. Кожній суспільній верстві — багатшим та убогішим — належиться від нас поміч і підпора для осягнення справедливих жадань; убогішим, однак, з огляду на важче їхнє становище і на більшу їхню потребу, належиться від нас особливіша опіка і поміч [т. І, с. 515–516].
 
Чим менше захищені вбогі перед кривдою і безправ’ям, тим більшим гріхом є кривдити їх. Чим меншим є майно убогих, тим більше воно має бути свято ушанованим [т. І, с. 532].
«Вибір на користь убогих», проте, не означає, що Церква — услід за соціалістами — стала на їхній бік у стилі «нульової суми». З того, що класи потрібні одне одному, випливає й те, що обидві сторони наділені не лише своїми правами, а й обов’язками. На відміну від соціалістів, обстоюючи права вбогих, Шептицький не ідеалізує їх і не забуває нагадати, що вони також мають певні обов’язки, а багаті — певні права:
 
В ім’я Христової любові пригадуємо багатшим їхні обов’язки, в ім’я тієї любові захищаємо права убогих. З тієї ж любові не закриваємо перед убогими їхні обов’язки і шануємо права багатших [т. І, с. 517].
 
Мало того, Митрополит Андрей невтомно остерігає убогих людей перед лихими наслідками їхніх пристрастей:
 
Не можемо ані на хвилю забути або відкинути хоч одну йоту Божого Закону або одне слово Божого об’явлення. Для того, в міру зростання потреб і бажань убогих верств, мусимо чимраз усильніше остерігати їх перед заздрістю й пожаданням чужого добра і перед ненавистю, яка, хоч і проявляється у якій завгодно формі, завжди є підривом всякої релігійності і всякої моральності [т. І, с. 516].
 
Церква нагадує їм [убогим], що їхня вбогість і кривди, які вони терплять, не дають їм ніякого права до ненависті, до заздрості й до пожадання чужого добра. Нагадує, що нема положення на світі, котре би кого-небудь звільняло від обов’язку справедливості й любові до ближнього. Навчає їх вірно і совісно сповняти умови добровільної і справедливої угоди, забороняє їм кривдити працедавців на маєтку, або на славі, або здоров’ї та житті, і не дозволяє їм ніколи, навіть в обороні своїх слушних прав, уживати насилля, бунту проти справедливої влади, й остерігає їх перед підбурливими агітаторами, які надмірними надіями, нездійсненними обіцянками ведуть до ще гіршої нужди, гіршої неволі, розпусти і розчарування [т. І, с. 539].
 
Згадана тут ненависть — це антонім до слова «любов». Натомість любов є центральним поняттям християнського вчення — це просто інше ім’я Бога. Ось чому у своєму ставленні до ненависті Митрополит не робить винятків, як це звично роблять люди, реагуючи на кривду:
Чи то ненависть класова, чи національна, чи прикрита виглядом ревності й патріотизму, чи умотивована правдивими або уявними кривдами, кожна ненависть є завжди нехристиянською, завжди відводить від Бога і від правди, завжди є справжнім злом і нещастям, завжди більше шкодить тому, хто ненавидить, хай і несвідомо, ніж тому, кого ненавидять. Ненависть лиш нищить — ніколи нічого не збудувала і не збудує… [т. І, с. 516].
 
В усіх посланнях того часу, в яких Митрополит Шептицький заторкує соціальне питання, він виразно обстоює думку, що згода та співпраця породжують те, що згодом буде названо «доданою вартістю». І навпаки, ненависть і ворожнеча неминуче промощують шлях до занепаду:
 
Хоч би Ви всі, милі браття, були багатіями, якщо не будете добрими християнами, багатства Ваші не будуть тривалі, і то не тому лиш, що не стане благословення Божого, а й тому, що не буде у Вас ні любові, ні згоди; що не раз брат братові стане ворогом; не буде перешкоди, щоб стримати кривду і сваволю злих; не буде настільки заохоти до совісної і чесної праці та взаємної допомоги [т. І, с. 9].
 
Найліпша воля і найбільша посвята в суспільній праці принесуть мало плодів і можуть бути зовсім безкорисними, якщо в цій праці забракне порозуміння, якщо одні будуть протидіяти іншим [т. І, с. 175].
 
Усі часткові прапори суть майже завжди прапорами роздору і партійності. Прапор же Христа є завжди прапором миру, бо є загальнолюдським прапором любові [т. І, с. 193].
 
Якщо між Вами є терпка заздрість і партійні сварні, не хваліться і не вважайте хибно таку ревність за ревність Божу, бо не такою є мудрість із неба. Така мудрість — то мудрість земська, пристрасна, диявольська, бо де заздрість і сварня, там непорядок і всяке зле діло. Премудрість згори передовсім чиста і миролюбива, скромна, не вперта, поступлива, повна милосердя і добрих плодів, щира, нелицемірна. А плоди справедливості сіються в мирі тим, що дотримується миру [т. І, с. 546].
Воістину, логіка «захищати скривдженого, не вдаючись до помсти кривдникові» дається людям непросто — що в добу Шептицького, що в наші часи.
 
 
Вам може бути цікаво
Дівчина Онлайн у турне
6 книг, які врятують від осінньої депресії
Як ми приймаємо рішення: стратегічне мислення проти шаблонів
Вірш дня. Мирослав Лаюк
Книга-джойстик для родини, офісу та макроекономіки
Батько Вепр (колекція)
stary_lev Стежити
дописів читачів