Генезу цього способу думання Митрополит виводив із богослов’я, а приклади його застосування самим Митрополитом автор знаходить у посланнях Кир Андрея у сфері економічних стосунків, національних взаємин, державного будівництва, міжконфесійних та міжрелігійних відносин.

Паперова Електронна

150 грн

У КОШИК

95 грн

У КОШИК

Цю наукову розвідку автор доповнив своїм власним баченням того, яку роль принцип «позитивної суми» та формули Митрополита Андрея можуть відіграти в найближчому майбутньому України та світу.

Опіка над убогими й захист тих, що самі себе захистити не вміють, рівність-братерство людей — це лише право справедливості й любові до ближнього, на якому стоїть увесь євангельський закон. Цей закон велить духовенству стояти на сторожі прав убогих і більше дбати про тих, що більше помочі потребують. Так чинив Христос, так мусять чинити Його слуги та учні [т. І, с. 513].

 

Не можемо солідаризуватися з інтересами якого-небудь суспільного класу, не входимо в союз із жодною партією; при суперечних, однак, інтересах багатших і убогих верств стаємо по стороні убогих, щоби християнською і правовою акцією поліпшити їхню долю. Кожній суспільній верстві — багатшим та убогішим — належиться від нас поміч і підпора для осягнення справедливих жадань; убогішим, однак, з огляду на важче їхнє становище і на більшу їхню потребу, належиться від нас особливіша опіка і поміч [т. І, с. 515–516].

 

Чим менше захищені вбогі перед кривдою і безправ’ям, тим більшим гріхом є кривдити їх. Чим меншим є майно убогих, тим більше воно має бути свято ушанованим [т. І, с. 532].

В ім’я Христової любові пригадуємо багатшим їхні обов’язки, в ім’я тієї любові захищаємо права убогих. З тієї ж любові не закриваємо перед убогими їхні обов’язки і шануємо права багатших [т. І, с. 517].

Не можемо ані на хвилю забути або відкинути хоч одну йоту Божого Закону або одне слово Божого об’явлення. Для того, в міру зростання потреб і бажань убогих верств, мусимо чимраз усильніше остерігати їх перед заздрістю й пожаданням чужого добра і перед ненавистю, яка, хоч і проявляється у якій завгодно формі, завжди є підривом всякої релігійності і всякої моральності [т. І, с. 516].

 

Церква нагадує їм [убогим], що їхня вбогість і кривди, які вони терплять, не дають їм ніякого права до ненависті, до заздрості й до пожадання чужого добра. Нагадує, що нема положення на світі, котре би кого-небудь звільняло від обов’язку справедливості й любові до ближнього. Навчає їх вірно і совісно сповняти умови добровільної і справедливої угоди, забороняє їм кривдити працедавців на маєтку, або на славі, або здоров’ї та житті, і не дозволяє їм ніколи, навіть в обороні своїх слушних прав, уживати насилля, бунту проти справедливої влади, й остерігає їх перед підбурливими агітаторами, які надмірними надіями, нездійсненними обіцянками ведуть до ще гіршої нужди, гіршої неволі, розпусти і розчарування [т. І, с. 539].

 

Згадана тут ненависть — це антонім до слова «любов». Натомість любов є центральним поняттям християнського вчення — це просто інше ім’я Бога. Ось чому у своєму ставленні до ненависті Митрополит не робить винятків, як це звично роблять люди, реагуючи на кривду:

Чи то ненависть класова, чи національна, чи прикрита виглядом ревності й патріотизму, чи умотивована правдивими або уявними кривдами, кожна ненависть є завжди нехристиянською, завжди відводить від Бога і від правди, завжди є справжнім злом і нещастям, завжди більше шкодить тому, хто ненавидить, хай і несвідомо, ніж тому, кого ненавидять. Ненависть лиш нищить — ніколи нічого не збудувала і не збудує… [т. І, с. 516].

 

Хоч би Ви всі, милі браття, були багатіями, якщо не будете добрими християнами, багатства Ваші не будуть тривалі, і то не тому лиш, що не стане благословення Божого, а й тому, що не буде у Вас ні любові, ні згоди; що не раз брат братові стане ворогом; не буде перешкоди, щоб стримати кривду і сваволю злих; не буде настільки заохоти до совісної і чесної праці та взаємної допомоги [т. І, с. 9].

 

Найліпша воля і найбільша посвята в суспільній праці принесуть мало плодів і можуть бути зовсім безкорисними, якщо в цій праці забракне порозуміння, якщо одні будуть протидіяти іншим [т. І, с. 175].

 

Усі часткові прапори суть майже завжди прапорами роздору і партійності. Прапор же Христа є завжди прапором миру, бо є загальнолюдським прапором любові [т. І, с. 193].

 

Якщо між Вами є терпка заздрість і партійні сварні, не хваліться і не вважайте хибно таку ревність за ревність Божу, бо не такою є мудрість із неба. Така мудрість — то мудрість земська, пристрасна, диявольська, бо де заздрість і сварня, там непорядок і всяке зле діло. Премудрість згори передовсім чиста і миролюбива, скромна, не вперта, поступлива, повна милосердя і добрих плодів, щира, нелицемірна. А плоди справедливості сіються в мирі тим, що дотримується миру [т. І, с. 546].