Молода мама у селі: чи є місце кар’єрі?

•Варламова Ірина

Варламова Ірина 01.07.2016

Хто сказав, що декрет – це відпустка? Це робота в дві зміни і нічне чергування. Подібних афоризмів про нелегку роль материнства кожен із нас, а особливо, молодих мам, чув багато разів.

Перша зустріч з малюком полонить і чарує, перший місяць малеча майже постійно спить, а ось потім... У кожного по-різному, але в цілому починається активна фаза батьківської турботи: малечу слід знайомити зі світом, з життям поза лоном матері.

Післяпологова депресія, недоспані ночі, неохайна зачіска чи невчасно випита філіжанка чаю... Про це писати не хочеться. Вірю, що молоді мами, які знаходять час для читання діточкам та навіть для знайомства з теоріями виховання та раннього розвитку, все ж таки прагнуть бути сильними. Такі мами у викладеній мною історії впізнаватимуть себе.

Сьогодення вимагає від жінок поєднувати не одну роль. Мами часто змушені через необхідність додаткових коштів рано виходити з декретної відпустки, перекладаючи виховання дитини на бабусь чи нянь. Великі міста змушують їх підкорюватися своїм правилам «виживання»: або кар’єра, або діти.

А з чим стикаються молоді мами в селах? Робочі місця в усіх все одно розташовані в місті, бо у рідному селі не влаштуєшся.

І от, коли на руках з’являється малеча, ситуація може стати критичною. Не допустила цього моя добра знайома, Юля. Ніколи не розмірковуючи довго над тим, що їй підготувала доля, за покликом серця вивчилася, вийшла заміж, завагітніла, народила сина і відкрила свій маленький бізнес «недалеко від хати».

Нічого незвичайного, тільки сильне бажання та сміливість взяти до рук роботу, що хоч трішечки сумісна з декретом, а ще – здатність брати на себе відповідальність.

Шиття для неї було улюбленою справою з дитинства. Ще не закінчивши навчань, носила під грудьми сина і дивувала подруг власноруч перешитими сукнями. Перші власноруч зароблені 5 гривень Юля пришпилила до стіни :-) Тоді їй був 21 рік.

Пізніше була спроба шити дитячі речі, зокрема карнавальні костюмчики. Якось Юля зважилася пошити вечірню сукню для випускного балу. Сукня була сірою, з вишуканими чорними квітами і гофрованим шлейфом. Вбрання для чарівної блондинки-випускниці вийшло надзвичайно ефектним. І цей сміливий, виважений крок зіграв Юлії на руку. Вона заявила про себе, як про талановиту дизайнерку, а не як про молоду, недосвідчену майстриню (хоча через вік чого тільки їй не доводилося чути!).

Минає вже другий рік, як прохання з ремонту одягу і пошиття спідниць змінилися стабільними замовленнями вечірніх, літніх суконь, дитячих костюмів тощо.

Юля реалізувала себе у своїй невеличкій справі та прокидається щоранку щасливою мамою і дружиною, яка поспішає у власну майстерню - у невеличке ательє, хазяйку якого вже починають впізнавати й за межами нашого села.

Так для Юлі хобі стало справою, що тримає на плаву, дає відчути цінність власної справи, коли в кожній деталі, в кожному ґудзику ти залишаєш душу, не дивлячись на сезонність і збитки і навіть на подекуди дуже несподівані «сюрпризи», з яких вона вибирається завдяки своїй чесності та відкритій душі.

Що ж Юля зробила для своєї мрії безпосередньо в перші роки життя синочка?

Чітко усвідомила, що хоче бути додатково зайнятою мамою.

Вирішила, що найкращою сферою для самореалізації буде саме її хобі.

Спланувала основні віхи розвитку своєї справи.

Користуючись моментом, вдосконалювала свої навички, коли син займав 99% часу. Так, часу вистачало щоб тренуватися тільки на дитячих речах, але ж не зупинялася.

Не відмовлялася від допомоги інших – це стосувалося і нагляду за синочком, і важкого початку в майстерні.

І, врешті, знайшла свою головну мотивацію – бути щасливою заради сина.

Не згасайте в тіні буденності. Шукайте нові здібності і йдіть за покликом серця. Жінка створена надзвичайно сильною.

Ця невелика історія - лише один з безлічі прикладів, що лише підтверджують, що вибір у наших, у жіночих руках!