«Моцарт із Лемберга»: розмова з Богданом Коломійчуком про новий роман
Власенко Наталя
06.08.2018
Цей композитор та піаніст народився 26 липня 1791 року у Відні, за чотири місяці до смерті батька. Його вчителями були Йоганн Гуммель, Зігмунт фон Нойкомм, Йоганн Георг Альбрехтсбергер та Антоніо Сальєрі. Він освоїв скрипку та фортепіано, і вже у п’ять років дав свій перший концерт у Віденській опері. 1808 року, шукаючи кращої долі, прийняв пропозицію стати вчителем музики у родині Баворовських у с. Підкамінь, і приїхав на Галичину. 1811 року переїхав у Львів, якому присвятить 30 років свого життя й де створить професійне хорове товариство Святої Цецилії (фактично першу музичну школу в місті), яке у соборі Святого Юра виконає знаменитий «Реквієм». Ця людина – Франц Ксавер Моцарт, син неперевершеного Вольфганга Амадея Моцарта.
Саме про Франца Ксавера новий роман Богдана Коломійчука. Як це часто буває, діти геніїв та видатних людей залишаються поза увагою. Життєва історія Франца була сповнена драматизму через постійні прагнення матері викувати з нього копію геніального батька. Попри успадкований талант, Моцарт молодший не досяг батькової слави, але тим не менш життя його було сповнене пристрасті, інтриг та пригод.
Роман проведе читачів через першу половину XIX століття у Відень, Галичину та Баварію, й розкриє творчі та романтичні епізоди з біографії Франца Ксавера.
До теми. Купити книжку «Моцарт із Лемберга»
Чому саме Франц Ксевер став головним героєм роману та скільки ж у творі правди, а що є вигадкою – про це і навіть більше дізнавалася в Богдана Коломійчука Наталя Власенко.
Як виникла ідея написати про Моцарта? Чому саме ця особистість, а не інший історичний персонаж?
Ідея виникла не в мене, а в засновників фестивалю класичної музики LvivMozArt. Цьогоріч фестиваль відбувся вже вдруге, але ще восени 2016 року ми обговорили задум спершу з Олегом Мацехом у Львові, а потім і з Оксаною Линів у Зальцбурзі… Тоді я дописував роман «Король болю», і вже знав, що візьмусь за Моцарта, щойно поставлю крапку.
Причина, чому саме Моцарт (а йдеться про молодшого сина Вольфганга Амадея Моцарта, Франца Ксавера), лежить на поверхні: його доля була тісно пов’язана з моїм містом. У Львові він прожив більшу частину життя, тут він заснував музичне товариство, написав більшість своїх творів і зустрів кохання. Словом, усе, що потрібно для хорошого роману.
Роман вийшов зовсім не схожим на ваші попередні твори, так і було задумано?
Залежить від того, в чому вбачити схожість або несхожість. «Моцарта із Лемберга» написано як белетризовану біографію. В романі є детективна складова, і навіть з’являється знаний на той час французький поліцейський-авантюрист Ежен Відок. Є елементи пригодницького та навіть любовного роману… Всіма цими інструментами я користувався й раніше.
Що ж до відмінностей, то головна з них полягає, мабуть, в тому, що це перший роман, який можна радити якнайширшій читацькій аудиторії. Оскільки моя серія ретро-детективів, де головним персонажем є дещо брутальний комісар Вістович, або авантюрні романи про Середньовіччя розраховані на вужче коло читачів.
Якщо взяти роман за 100%, скільки в ньому true story і скільки літературних домислів та фантазії?
За основу роману взято реальну біографію Франца Ксавера Моцарта. Тож я максимально дотримався правдивих фактів. Надзвичайно вдячний арт-директорці LvivMozArt’у Оксані Линів, яка не лише написала передмову, а й, відклавши усі справи, кілька днів вичитувала текст. Саме вона була моїм головним консультантом.
Звісно, «Моцарт із Лемберга» – художній твір. І під час роботи мав залишатися простір для авторської вигадки. Я б не вираховував тут жодного відсоткового значення. Для мене Франц Ксавер назавжди залишиться саме таким, яким я його побачив і описав. Одним із найулюбленіших моїх персонажів.
Не можу не запитати: чи є в планах писати романи про інших відомих музикантів чи поетів? Чим тішитимете читачів та шанувальників?
Наразі працюю над продовженням серії пригод комісара Вістовича. Ретро-шпигунський роман «Готель "Велика Пруссія"» вийде навесні. Написати книжку про «львівського Моцарта» було неабияким творчим викликом… Чи прийму я ще коли-небудь такий? Якщо чиясь постать зачепить так само сильно і буде так само тісно пов’язана з моїм містом, то чому б ні.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно