Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Коляда Олена
Ліндберґ. Історія неймовірних пригод Чарльза-летуна
Нещодавно вийшла друком книга-шедевр Торбена Кульмана «Ліндберґ. Історія неймовірних пригод Мишеняти-летуна». Багато хто знає про те, що ця книга стала дебютом Кульмана як автора та як ілюстратора, а заразом і його дипломним проектом для Гамбурзької вищої школи прикладних наук. Але чи знаєте ви, що оригінальна розповідь народилася завдяки дитячому захопленню Торбена незвичайними винаходами та його величезному інтересу до історії аеронавтики? І що, виявляється, у Мишеняти-летуна є історичний прототип?
 
 
Чарльз Оґастус Ліндберґ народився 1902 року в американському місті Детройт у родині конгресмена, чиї батьки емігрували зі Швеції. Крихітка Чарльз, який в дитинстві був вельми схожим на мишеня і навіть парубком мав прізвисько «худося» (Slim), дуже цікавився технікою. Спочатку справа обмежувалася родинним авто Saxon Six, трохи згодом — мотоциклом Excelsior. Після школи Чарльз пішов навчатися в Університет Вісконсин-Медісон на факультет інженерної механіки. І саме тут юнак захопився льотною справою. У 1922-му році Чарльз покинув факультет механіки та став кадетом школи пілотів у Лінкольні, штат Небраска.
 
Свій перший політ Ліндберґ здійснив не на саморобному винаході, як його книжковий мишачий тезка, а на біплані Lincoln-Standard «Tourabout». Чарльз швидко вчився, але до офіційних одиночних польотів його не допускали, та й саме навчання коштувало чималих грошей, тож хлопець вирішив набувати необхідний досвід самостійно. Він помандрував Америкою через Небраску, Вайомінг, Колорадо, Монтану, працював механіком, опановував пілотування різних типів літаків, закохався у парашутизм і, зрештою, став справжнім повітряним відчайдухом.
 
Одним з його улюблених трюків був стрибок з парашутом з літака, що летів на швидкості 90 миль на годину. Повітряні маневри Чарльза привернули увагу публіки, скоро всі впізнавали «худосю Ліндберґа». Тепер його стали кликати «щасливчиком Лінді» (Lucky Lindy), адже мало хто зміг би вижити, беручи участь у такому шоу: «пласкі штопори», «імельмани» і «пірнання» виконувалися Чарльзом з небувалою легкістю у той час, як юрба глядачів захоплено зітхала внизу.
 
Нарешті в травні 1923-го року у Чарльза з’явився власний літак - біплан JN-4, відомий також як «Дженні». Про стрибки з парашутом довелося забути, адже тепер Чарльз сам керував літаком. Він здійснив кілька тривалих перельотів над США і почав мріяти про самостійний трансатлантичний переліт.
 
 
Слід зазначити, що до Ліндберґа безпосадкову мандрівку через Атлантику за маршрутом «Ньюфаундленд - Кліфден (Ірландія)» здійснили два англійських пілота Джон Олкок і Артур Браун у 1919 році. Тоді ж власник мережі готелів у Нью-Йорку — Реймонд Ортейг — запропонував 25 000 доларів призового фонду першому льотчику, який здійснить прямий одиночний політ з Нью-Йорка в Париж. Намагаючись виграти гроші, загинули і були важко поранені декілька пілотів, а у Чарльза Ліндберґа в цей час виник зухвалий план.
 
Він переконав дев'ять підприємців в Сент-Луїсі допомогти йому з фінансуванням. На замовлення Чарльза компанія Ryan Airlines з Сан-Дієго випустила унікальний літак — одномоторний моноплан. У розробці проекту брав участь сам Ліндберґ. Він назвав машину «Духом Сент-Луїса». 
 
10-11 травня 1927 року Ліндберґ випробував літак, пролетівши з Сан-Дієго в Нью-Йорк з ночівлею у Сент-Луїсі. Політ зайняв 20 годин 21 хвилину. А 20 травня о 7:52 Ліндберґ узяв старт з Рузвельт-Філд (Лонг-Айленд, Нью-Йорк) і 21 травня о 17:21 (за паризьким часом - о 22:21) приземлився в Ле-Бурже (Париж).
 
 
За трансатлантичний переліт тривалістю 36 годин та довжиною маршруту 5 800 км Чарльз Ліндберґ не тільки отримав приз Ортейга, а й був нагороджений Хрестом льотних заслуг та отримав Золоту авіаційну медаль Міжнародної федерації повітроплавання.
 
«Худося Ліндберґ» став всесвітньо відомим пілотом і справжньою зіркою в Америці.
 
З 1927 по 1935 Ліндберґ активно сприяв розвитку американської комерційної авіації. Зокрема, переконав сім'ю Ґуґенхайма підтримати дослідження піонера ракети Роберта Годарда, чиї експерименти стали потужним стартом для розвитку ракет, супутників та космічних подорожей. У грудні 1927 року, на прохання уряду США, Ліндберґ здійснив декілька показових польотів в країни Латинської Америки, що стали символом американської доброї волі. У Мексиці він зустрів дочку американського посла — красуню Енн Спенсер Морроу, яка стала його дружиною і коханням всього життя. Чарльз навчив дружину літати, а уроки навігації вона брала у відомого австралійського пілота Гарольда Гатті. Подружжя здійснювало повітряні експедиції по всьому світу, прокладаючи схеми нових маршрутів для різних авіакомпаній.
 
Під час Другої світової війни Чарльз Ліндберґ відкрито опирався військовому втручанню США у європейський конфлікт, навіть попервах симпатизував Німеччині, бо захоплювався тамтешнім розвитком авіації. Однак після нападу японців на Перл-Гарбор став цивільним радником армії Сполучених Штатів і допомагав у розробках методів автопілотування для винищувачів.
 
Після війни Ліндберґ працював в якості консультанта начальника штабу ВПС США. А на схилі віку оселився на гавайському острові Мауї, де і помер у 1974-му році.
 
Окремим здобутком Ліндберґа та його родини стали літературні праці. Сам Чарльз написав свою першу книгу під назвою «Ми» (We) у 1927-му році. В ній він розповів усі подробиці трансатлантичного перельоту. Пізніше, у 1938-му та 1948-му, виходили друком щоденники та мемуари Ліндберґа. У 1954-му році світ побачила біографія «Дух Сент-Луїса» (Spirit of St. Louis), за яку авторові було присуджено Пулітцерівську премію. У свою чергу, дружина Чарльза — Енн та обидві їхні доньки — Енн Спенсер Ліндберґ та Рів Ліндберґ, — відомі у США письменниці, авторки романів та дитячих книжок. І, до речі, серед улюблених книжок Рів – «Ліндберґ. Історія неймовірних пригод Мишеняти-летуна» Торбена Кульмана. 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage