0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Коли немає жодних шаблонів
 
Меґ ЛеФов, співсценарист анімаційних фільмів «Думками навиворіт» та «Добрий динозавр», розповіла про свій перший робочий день у студії Pixar та поділилася кількома важливими думками, які прийшли до неї під час роботи на першим мультфільмом. Як не здатися перед труднощами? Які вміння необхідні творчій людині, щоб досягти своєї мети? Страх – мотиватор чи вбивця творчості? Особисті спостереження Меґ допоможуть нам знайти відповіді на ці питання. 
 
***
 
Перший день роботи в Pixar був одночасно одним з найбільш захопливих і найстрашніших у моєму житті. До цього я ніколи не писала тексти для анімації, тому потрапила у справу, про яку нічого не знала. Мене лякали професіонали, які працювали в Pixar. Чи «впишуся» я в їхній колектив, чи буду гідна його? А історія, над якою я працювала, була для фільму Піта Доктера - справжнього генія, режисера та автора ідей двох моїх улюблених фільмів «Корпорація монстрів» і «Вгору». Чи зможу я зробити свій внесок, допомогти йому розповісти нову історію? У центрі майбутньої картини мали бути емоції в голові маленької дівчинки. Усі ми звикли жити та працювати по певним шаблонам, і найбільше мене турбувало питання: а який у цій історії шаблон?..
 
І річ у тому, що шаблону не виявилось. Ні для чого: ні для моєї роботи в Pixar, ні для «вливання» в систему (з усіма цими талановитими людьми), ні для створення історії – окрім дивовижного розуму Піта. Все це було для мене абсолютно новим. У Pixar я навчилася кидатися в незвідане з усіма страхами, які з`являлися у процесі. І що не обов`язково потрібен шаблон або точний перевірений напрямок руху. Все що потрібно, це:
 
- Уміння взяти себе в руки, щоб пробувати і ще раз пробувати. І ще раз. І ще раз. І ще раз. Піт, як творець, знав, де фільм йшов особисто від нього, і у нього було своє невловиме бачення історії. (Він розповідає про це у додаткових матеріалах, які увійшли у DVD.) Для мене, як члена команди, яка допомагала Піту осягнути це бачення, це був зосереджений, багатошаровий процес. Ми з Пітом, разом з колегами Ронні Дель Карменом (співрежисер) і Джошом Кулі (сторі-супервайзер), постійно розбирали і збирали історію, пробуючи щось нове. Кожна сцена, кожен момент, навіть ті, що нам подобалися, могли повернутися назад в історію тільки за умови, що були варті того. Ми продовжували розвивати історію, зміцнювали структуру, заглиблювалися у подорож Радості, знаходили різні кути, ідеї, моменти. Зараз я згадую про це як про «творчий міксер», який вимагав цілковитої уваги і великих зусиль.
 
- Уміння визнавати невдачі. Нормально ставитися до помилок або, що навіть краще, радіти їм, адже вони означають, що ви дуже близько підійшли до удачі. Важко бути неправим, недосконалим і не геніальним! Але це трапляється з кожним. У погоні за особистою безпекою вдаються тільки безпечні історії, а не захопливі  та не оригінальні. 
 
- Зауваження інших людей про вашу історію та їхній погляд на неї. Звучить легко, але, дідько, це буде важко: впевненість в історії змінює повна темрява невідомості. Але отримати зворотню реакцію дуже важливо, важливо зрозуміти, що люди відчувають, коли чують твою історію. Ти зможеш подивитися на неї свіжим поглядом. Визнаю, що іноді я не хотіла чути чергове зауваження. Але кожного разу, коли ми отримували фідбек, фільм ставав кращим і кращим.
 
- Змиритися з власними слабкими місцями. Або, принаймні, зрозуміти, що саме завдяки їм народжуються великі історії.
 
- Ви повинні дозволити собі бавитись. Навіть під тиском часу або очікувань, ви повинні знайти спосіб трохи побавитися. Аналітична та захисна частини вашого мозку не пишуть. (Пробач, страху, але ти повинен ненадовго відійти.) А пише частина спонтанна, охоча до пригод. Знайдіть спосіб пробуджувати ваші внутрішні інстинкти і побачите, що все вдається. Після того, коли все вже викладено на картках або на папері, підключається аналітична частина мозку. До цього на першому місці були веселощі й пошук ситуацій, які можуть трапитися далі. Ким може бути головна героїня? Що вона зробить? Найтепліші спогади у мене залишилися від моментів «мозгового штурму», коли ми смішили один одного, мріяли і вигадували щось нове.
 
- Вам потрібна підтримка команди, а їй - ваша... Робота з Ронні дел Карменом, Джошом Кулі, продюсером Джонасом Рівером - той шанс, який дається раз у житті. Я побачила неймовірний рівень їхнього професіоналізму, але також ми весело проводили час і зі сміхом долали труднощі. Один із найкращих етапів роботи - це взаємодія з неймовірними художниками. Я щодня вчилася у них майстерності, ремесла і мистецтва розповідати історії. Я відчувала, що це велика честь бути частиною їхньої команди. Іншими словами, якщо ви йдете до своєї мети один, знайдіть собі однодумців, щоб вони підтримували вас, а ви - їх. Цей енергообмін допоможе вам зберегти сили і відточити майстерність.
 
Зараз я озираюся назад, згадуючи той перший день в Pixar, і розумію, що поєднання страху і хвилювання, які я відчувала тоді, - це і є благодатний ґрунт для творчості. Адже це означає, що ви виходите за рамки очікувань, ідете туди, де вас раптом може осяяти якась ідея. У Pixar мені дали можливість працювати в команді, допомогти Піту створити цю історію і так забути про різні шаблони, подолати межу, досягти того, на що я здатна. Хіба це не справжня пригода?
 
 
Кадр з мультфільму «Думками навиворіт»
Вам може бути цікаво
Олег Сенцов: «У кожної людини можна чогось навчитися, пропри її посади і регалії»
Дорж Бату: Я знайшов в Україні справжнє суспільство, де поважають одне одного
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Ірина Славінська: «Перед кожним із нас уявне трюмо – у кожному з дзеркал ми трохи інші, це наші запасні життя»
«Схожість подій – це нормально для всього пострадянського простору, з якого ми всі вийшли», – Рімантас Кміта
Ольга Герасим`юк: «Немає минулого, майбутнього і сьогодення»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати