Книжки про епідемії: вірус забуття, сліпоти і постправди
Луцюк Анна
30.03.2020
Інколи сюжети з книжки нагадують, що ти вже проживав цю історію чи осторонь спостерігав; або ж, навпаки, реальні події перегукуються з давно прочитаними і забутими. Апокаліптичні теми й епідемії часто присутні у кінематографі й літературі, як нагадування, що світові ритми можуть раптово і глобально змінитися, базові потреби заблокуватися, органи чуття вийти з ладу. У дні, коли пів світу ізольовано сидить вдома, сполучення між країнами, містами призупинено, дороги знерухомлено, якраз час читати тематичні книжки. Можливо, співпереживати героям і усвідомлено сприймати текст (на сторінках і між рядками) буде значно простіше, ніж за умов звичайного життя. Якщо тематична класика вже давно перечитана (Джованні Бокаччо «Декамерон», Альбер Камю «Чума», Ґабріель Ґарсіа Маркес «Кохання під час холери»), пропонуємо зануритися у романи сучасників.
Кадзуо Ішіґуро «Похований велетень»
Люди живуть в імлі, яка забирає пам’ять, не пригадують, що відбувалося ні три дні назад, ні рік тому. Вони вкорінені у свою землю і ніколи не залишають поселення. Спогадів нема, лише інколи хтось намагається вловити за тінь минуле, але воно таке примарне і розмите, що відновити неможливо.
Літнє подружжя Аксель і Беатрис планує вирушити у далеку мандрівку на зустріч із сином, про існування якого пам’ятають, але нечітко. Вони постійно забувають про намір. Вони не знають що сталося, чому живуть окремо, не згадують давніх сварок і воєн. Але врешті-решт наважуються покинути домівку. Інколи в дорозі імла розсіюється — повертаються деталі з минулого, уривки споминів стають історіями. Випробовування для стосунків, (не)випадкові зустрічі, пошук відповідей — відбуваються у гіпнотичній атмосфері із вкрапленнями англійської міфології. Печальний та актуальний роман про забуття і любов. Висновки кожен має зробити самостійно: бути в імлі без пам’яті, щоб зберегти примарний мир, чи все-таки чесно проживати емоції і не відмовлятися від минулого, яким би важким воно не було, бо навіть у найтяжчі періоди знайдеться місце для світла і ніжності.
Жозе Сармаґо «Сліпота»
Все як звичайно: ти сидиш за кермом, авто плавно рухається в потоці машин, ще кілька хвилин і будеш вдома. Але раптово все стає у молочному тумані. Треба трохи часу для усвідомлення, що нічого не бачиш, і часу для того, щоб визнати — ти став сліпим.
У романі Жозе Сармаґо «Сліпота» описується життя в мегаполісі, куди ввірвався вірус сліпоти. Люди масово стають незрячими, лікарі розводять руками і не одразу розуміють що відбувається. Здорові панікують, організовують суворий карантин і втрачають через страх людяність. Та жодні міри не зупиняють поширення хвороби, ситуація спонукає проявленню найгірших вад людства.
Іронічна, болісна і страшна історія епідемії. Та, попри все, дає надію, що світ вкотре вистоїть, якщо знайдеться хоч хтось здатний на любов і співчуття у найскладніших умовах.
Ярослав Мельник «Маша і постфашизм»
Герої роману-антиутопії Ярослава Мельника «Маша і постфашизм» живуть у суспільстві, яке дуже доброї про себе думки. Служби Рейху стежать за правильним ужитком слів, — якщо все називати чесно, то від правди не оговтатися. Триває четверте тисячоліття, епоха постфашизму. Скептики пророкували, що це буде цивилізація монстрів, але вони гуманісти, які прославляють дружбу, віру, любов і вже не вбивають одне одного як їхні предки. Ще є стори — людиноподібні тварини, їх купують, розводять, здають на забій, використовують для фізичної праці...
Книжка опинилася у цьому списку невипадково. Епідемія брехні та маніпуляцій поширюється подібно вірусу і зараження не уникнути, коли живеш у соціумі, де відбулася глобальна підміна понять. Чи можливо одужати, якщо все суспільство хворе антигуманістичними ідеями? Що буде рушійної силою для зміни себе і світу?
Приготуйтеся, книжка моторошна і важка, але ефект від прочитання схожий на ін’єкцію вакцини, що вбереже від жорстокості і дозволить залишатися людиною у часи найтяжчих випробувань.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно