0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Книги, які вчать нас хоробрості
Як то часто буває, я не пригадую, хто сказав фразу, що долучилася до формування мого світогляду. Однак саму її пам’ятаю відносно добре, і вона про те, що автор теж не пам’ятає, що їв і що читав у дитинстві, однак і перше, й друге зробили його тим, ким він є. Підозрюю, що автори цитат-картинок у соцмережах теж не пам’ятають, кому належить той чи інший вислів, однак їм страшенно кортить поділитися набутою мудрістю. Тож вони беруть дистильовані до крилатої фрази відомості, скажімо, «інфляція – зло», і підписують «Сократ» для більшої авторитетності; не судіть їх суворо.
 
Для того, щоби зростити у собі й у дітях якусь важливу рису чи навичку, недостатньо нагадувати про неї у прямій формі щодня. Навіть більше, я вважаю таких підхід згубним. Однак натхнення, тобто непряма мотивація, працює пречудово. І коли стає так дуже страшно від новин, від думок, від того, що зима досі триває, а в серці давно авітаміноз, хороші книжки про героїв, які були у таких самих – чи значно скрутніших – умовах, однак не здалися й перемогли, дісталися до омріяних вершин і махають нам звідтіля руками: «Уперед, тут добре, боятися нічого, усе вдасться, ще трошки!» можуть дуже навіть знадобитися.
 
Ця добірка з чотирьох книжок – художні розповіді про цілком собі реальних людей і їхні цілком реальні труднощі й перемоги. І всі вони про те, що сильний характер і надзвичайні історії вибудовуються через випробування. Словом, прорвемося – весна скоро.
 
Торбен Кульман «Лінберґ: Історія неймовірних пригод мишеняти-летуна» (ВСЛ)
 
 
Маленьке мишеня-книгогриз (у хорошому сенсі) раптом помічає, що навколо стало надто тихо: миші, яких було довкола так багато, кудись зникли. Виною цьому можуть стати летальні пристрої-мишоловки, або ж принади далекої заокеанської землі. У кожному разі, залишатися у місті стало надто небезпечно, а кораблі, що пливуть до Америки, наповнені котами. Тож з’ясувати, що відбулося, можна лише, спробувавши винайти крила, як у летючих мишей. Спроба за спробою, книжка за книжкою, небезпека за небезпекою, Ліндберґ таки простує до своєї мети, загартовуючи власний характер і відображаючи надзвичайні історії піонерів повітроплавання: Отто Лілієнталя, братів Райт і Чарльза Ліндберґа.
 
Вільям Грілл «Антарктична експедиція Шеклтона: Надзвичайна крижана пригода» (Віват)
 
 
У цій дивовижній книжці Ернест Шеклтон, його помічник Френк Вайлд, а також команда з 26 сміливих чоловіків і 69 собак вирушають досліджувати Антарктиду з вельми амбітною метою: перетнути її вздовж, від моря до моря, через Південний полюс. На команду чигають небезпеки, які навіть складно собі уявити, однак ні хоробрості, ні винахідливості їй не бракує. І, зрештою, попри всі перешкоди й навіть загрозу смерті, усі члени екіпажу безпечно повернуться додому. Книжка, яку варто читати у найкращих традиціях підготовки до сну: вголос і всією сім’єю.
 
Лора Інґолс-Вайлдер «Будиночок у прерії» (Основи)
 
 
Тато Чарльз, мама Керолайн і три їхні донечки – Мері, Лора та Керрі вирушають зі свого обжитого маленького й затишного будиночка у Великих Лісах на Захід, освоювати нові землі. Попереду – небезпечні переправи й довга дорога, дикі звірі, непростий досвід виживання у місцевості далеко від цивілізації, войовниче налаштовані корінні американські племена (і вірні друзі серед них же), та, зрештою, солдати й заплутана політика Дядька Сема. Випробування не закінчуються до самого кінця (й продовжуються у наступних серіях оригінального видання), однак це не відбирає в родини Інґолсів радості життя й не псує їхні надзвичайно теплі й близькі родинні взаємини. 
 
Героями пригод тут стає не лише тато (а якщо би ви запитали мене про літературний ідеал чоловіка, я би без жодного сумніву назвала саме Чарльза Інґолса), а й ніжна Керолайн, і навіть їхні маленькі доньки. А Лора – допитлива непосида – має неабиякий талант знаходити собі пригоди й проходити їх не просто з хоробрістю, а й з почуттям гумору й зачудуванням великим дивовижним світом довкола.
 
Laurie Halse Amderson «Thank You, Sarah: The Woman Who Saved Thanksgiving» (Simon and Schuster)
 
 
У цій книжці – історія жінки, яка врятувала День подяки – національне свято Сполучених Штатів. Проста собі пані, мама п’яти дітей, вдова, яка ночами шила капелюшки на продаж, працювала редакторкою популярного жіночого журналу й писала книжки, щоби прогодувати родину. У період, коли вона жила (1788-1879), жінки ще не мали політичних і громадських прав, які мають сьогодні, і попри прогресивність своїх ідей і своєї кар’єри Сара не долучалася до жіночного руху за право голосувати, однак боролася за багато інших важливих ідей. Наприклад, за освіту для дівчаток, жіночі коледжі, жінок-лікарів і вчителів, а також за безпечні умови праці для всіх жінок. А ще, упродовж 38 років, вона писала тисячі листів президентам Америки, попри те, що кожного разу отримувала відмови – аж поки Президент Лінкольн не почув її і не оголосив День подяки національним святом Америки.   
 
Ця історія про тендітну пані у чорній сукні й білому чепчику, про її хоробрість і впертість, а ще – про її перо. І про те, що немає надто маленьких людей і надто маленької зброї. До речі, День подяки Лінкольн оголосив національним святом під час Громадянської війни. І хоча воно не могло зупинити самої війни, однак допомогло об’єднати країну.
 
Вам може бути цікаво
Леся Українка: душа у листах
Розарій
Малігон Анна
Що можуть зробити дорослі, щоби призвичаїти дітей до читання?
Вірш дня. Борис Херсонський
Югославія, моя батьківщина
stary_lev Стежити
дописів читачів