0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Книги Вітольда Шабловського: про ненаситних диктаторів і добрих людей з Волині
Книга польського журналіста й репортера Вітольда Шабловського «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині» у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком 2017 року. «Як нагодувати диктатора» – 2020 року. Це різні історії про різні історичні періоди в різних куточках світу, але є дещо, що їх об’єднує – книги «говорять» голосами людей.
 
 
1943 року відбулася Волинська трагедія, чи як її ще називають – Волинська різня. Однозначної відповіді на запитання «хто в тому винен» немає. Винуваті знаходилися з обох боків. Були поляки, які вбивали українців, і були українці, які вбивали поляків. Для обох народів – це трагедія, про яку не хочеться говорити. А якщо інколи й доводиться, то хочеться обговорювати рани й втрати свого народу.
 
Тираж закінчився
Книга репортажів Вітольда Шабловського – збірка людських спогадів і одкровень. Журналіст поспілкувався з очевидцями тих трагічних подій – українцями й поляками, розпитав їх, коли все почалося і як. Але не для того, щоб знайти винуватих і невинних. А для того, аби показати, що добрі люди є всюди й завжди.
 
На BookForum у Львові 2017 року письменник пояснив свою позицію: «Мені здається, що в нас дуже багато книжок, які розповідають, звідки береться зло. Мені хотілося написати книжку про те, звідки в роки війни під час найдовшої ночі, коли діються страшні речі, береться добро, звідки беруться люди, які рятують своїх сусідів, а часом і зовсім чужих людей».
 
Читати цю книгу складно – багато крові, смерті, сліз і болю. Не хочеться вірити, що ми причетні до цієї трагедії – хочеться оборонятися. Власне, це й роблять очевидці чи нащадки очевидців Волинської трагедії. Та чи варто, якщо болить і тим, й іншим?
 
«… Чехи розповідають іноді цю історію і кажуть: «Цей єврей – ошуканець». А я їм тоді відповідаю: «Немає чехів, євреїв, українців або німців. Є люди. І саме людина може вкрасти або ошукати. Або вбити».
 
Книга варта вашої уваги. У ній немає статистики й політики, але є людське життя.
 
 
Нагодувати диктатора треба так, щоб йому сподобалося. Бо якщо страва не смакуватиме, то, приміром, Саддам Хусейн міг «вимагати віддати гроші за м’ясо або рибу до каси адміністрації». А за декілька днів, коли він був у доброму гуморі, розпоряджався повернути гроші кухарю: «Наш Абу Алі приготував сьогодні чудовий суп із сочевиці. Він посолив його стільки, скільки треба. Віддай йому те, що в нього останнім часом забрав, і ще доклади п’ятдесятку».
 
Хусейн дуже любив рибні страви, страви з гриля, кебаб, шаварму, суп із окри (їстівна бамія, цукіні, сочевиця). Іді Амін полюбляв малакванґ – пікантний овоч із кунжутом, гранатовою пастою, арахісом і вареними овочами. А ще – уґалі. Уґалі – це кукурудзяне борошно, варене в молоці, з рибним філе.
 
Найскромніше харчувався Енвер Ходжі. Він мав цукровий діабет, а тому міг засвоювати лише тисячу двісті кілокалорій на день. У його меню був овочевий суп без м’ясного відвару, невеликий шматок риби або телятини, шматок сиру з джемом на сніданок. На десерт – кислі сливи або яблука. На вечерю – порція йогурту.
 
Коли Ходжа був у кепському настрої, кухар готував йому десерт: «Я знав, що Ходжа в такі дні потребує чогось солодкого і буде краще для нас усіх, для всієї країни, якщо він отримає десерт».
 
Фідель Кастро любив салат із вугриків із помідорами, орегано, посіченою петрушкою, цибулею і морквою. Не відмовлявся від набілу (молочні продукти). М’ясо їв рідко, але із задоволенням ласував ягнятиною в меді або в кокосовому молоці.
 
У цій книзі Вітольд Шабловський знайомить нас не з тиранами, а з людьми, які годували їх вишуканими й простими стравами. Кухарі не розповіли журналісту жахливих фактів про своїх господарів – вдома, за мискою смачного супу, навіть тирани на деякий час стають людьми. Але кожен кухар боявся свого диктатора, бо той міг у будь-яку мить вбити його без пояснень. Можливо, саме тому люди, запнуті білими фартухами, так високо цінували кожне добре слово, подароване тиранами?
 
Ця книга, як і попередня, варта вашої уваги. Вітольд Шабловський не оцінює діяльність тиранів. Це роблять люди, які мають підстави їх ненавидіти, і люди, які мають підстави їх поважати.
 
Вам може бути цікаво
Аліса Андерсен: пригоди не принцеси, яка не плаває
Передпродаж новинки «Карти. Нові мандрівки»!
Коли настає ніч. Що відбувається, поки ми спимо
Шеремета Віта
П'ятковська Малгожата
Утнік-Стругажа Моніка
stary_lev Стежити
дописів читачів