«Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв»: Уривок
20.12.2018
Передмова
Хто би на них поставив, коли вони були малими дітьми?
Перед вами галерея портретів видатних особистостей, які залишили помітний слід в історії, літературі, мистецтві та науці... Дарма, що все починалося безладно.
У школі їх вважали безпорадними невдахами та невігласами! Вдома і на роботі ніхто не вірив у них. Їхня бунтівна вдача викликала лише обурення. А вони як не куняли собі десь біля теплої батареї, то нестримно кидалися на всі боки, перш ніж знайти свій шлях чи відчинити саме ті двері.
Згодом історія увінчала їх славою й охрестила геніями. Ці величні постаті домінують у шкільній програмі... як монументальні статуї.
У словниках і музеях ми бачимо суворочолих достойників із повними кишенями чеснот. Однак, кишені бувають дірявими.
Спробуймо відкрити для себе ці гучні імена по-новому і дізнатися більше про їхні зухвалі юні роки.
Ті роки були сповнені захопливих і кумедних пригод, про що свідчить наше невеличке дослідження. Ми опрацювали біографії геніїв, ознайомилися з їхнім листуванням та різними історичними документами. У цій книжці ми підготували для вас веселі розповіді з кумедними ілюстраціями Сержа Блоха, на яких кепкують з геніїв або ж оживляють їхні закам’янілі образи.
А на берегах цих загадкових портретів стисло подано найголовніше — коротенькі виважені анотації, які описують як і чому ці люди залишили по собі слід в історії: революційні винаходи, наукові відкриття, участь у вирішальних битвах, великі романи, знамениті полотна художників і культові фільми...
Утім, ані типових, ані бездоганних прикладів життєвого шляху тут ви не знайдете.
Часто вирішальну роль відігравала якась випадковість: треба було народитися саме тоді або у тому середовищі, де мала б розквітнути обдарованість персонажів нашої книжки. Але тільки-но вони ставали на свій нерозсудливий шлях, як завзяття, воля і жага до життя штовхали їх уперед.
Чи мали вони насправді вибір? Вгамувати свої пристрасні захоплення, застосувати на практиці непересічні розумові здібності, втілити в життя свій дар... — геть нелегка справа. Життєві шляхи цих видатних особистостей не є ні зразком, ані прикладом для наслідування.
«Енциклопедія неУків» — це іронічна спроба оживити славетні постаті, а також запрошення з усмішкою подивитися на дитячі роки та несподівані повороти долі будь-якої видатної людини!
А раптом такого поняття як «змарнований час» просто не існує?
Волт Дісней
Волт Дісней (1901 – 1966) американський художник, режисер і продюсер, створив Міккі Мауса та десятки анімаційних шедеврів («Попелюшка», «Піноккіо», «101 далматинець», «Книга джунглів»).
Міккі МаУс: «Мого татка звуть Волтер Еліас і він народився 1901 року у Чикаго».
Дональд Дак: «Це не твій татко, а мій. Як і тато мого тата, мій дідусь, він канадець, а мама сама навчала його вдома і в нього було троє старших братів. А ще, коли йому було чотири роки, родина переїхала з великого міста до сільської місцевості у штаті Міссурі».
ҐУфі (кричить): «Вас там не було, це мій татко, мій! А ще він обожнює годувати домашніх тварин і вигадує їм чудернацькі клички, як‑от — Елмер, Еффі та Мортімер».
Міккі МаУс: «Але я краще знаю: він змалку любив малювати, а коли не мав під рукою альбома, то брав рулон туалетного паперу».
Мінні МаУс (з усмішкою): «Насправді це мій татко, і я хочу сказати, що він найбільше любив залізницю, і навіть коли виріс, то мав купу модельок потягів».
ПлУто (гавкає): «Гав, гав! (Що означає: “Хай там як, але йому дуже пощастило, бо він пішов до школи аж у вісім років. А ще... бо йому треба було водити до школи Рут, свою меншу сестричку”)».
Затим, що усе це правда, давайте не будемо їм заважати, нехай собі сваряться...
Зауважте, що Волт страшенно радий врешті вибратися з дому і піти до школи, тому що його батько дуже суворий, він забороняє своїм дітям бавитися та може відшмагати за найменшу провину. Тож дітям доводиться бавитися потайки, а іноді навіть опиратися йому.
Коли Волтові виповнюється дев’ять років, його батько важко захворів. Він змушений продати ферму і менш ніж за рік повернутися до міста, до Канзас-Сіті. Там він продає і розповсюджує газети й журнали та залучає до роботи двох своїх синів Роя та Волта.
Міккі МаУс: «Їм навіть доводиться вставати вдосвіта, о пів на четверту, аби розносити газети по поштових скриньках!»
У віці десяти років Волт знову йде до школи разом зі сестрою. Він не є здібним учнем, але постійно малює.
Мінні МаУс: «А коли вчитель просить його намалювати квіти, він зображає їх із лицями і руками...».
У школі Волт раптом зрозумів, що обожнює вбирати різні костюми, грати ролі, показувати номери. І в нього з’являється новий приятель Волт Файфер. Двоє веселих друзів цікавляться театром, беруть участь в аматорських виставах, готують і показують невеличкі сценки у школі.
Дональд (сміється): «У тих краях їх називають “два Волти”!».
ҐУфі: «Втім, батько не дуже задоволений. Волту доводиться потайки вислизати з дому, щоб піти з кимось погуляти».
ПлУто: «Гав! Гав! (“Можливо, але йому таки вдалося переконати тата дозволити йому записатися на вечірні курси Академії мистецтв у Канзас-Сіті...”)».
Мінні: «Не забувайте також про те, що тоді він відкрив для себе кіно! 1916 року навіть подивився німий фільм “Білосніжка”, а коли виросте, то зробить свою анімаційну “Білосніжку”!».
У 16 років Волт повертається до ліцею. Під час літніх канікул він працює разом з братами, продає цукерки та солодкі напої у потягах. У школі постійно малює. Все більше і більше.
Міккі: «Його малюнки навіть надрукували у “Голосі”, шкільній газеті!».
А тоді розпочалася Перша світова війна. Волт, одержимий ідеєю служити своїй країні, хоче записатися до війська, але виявляється, що ще занадто молодий для цього. Байдуже. Він підробляє рік народження у документах і в 17 років вступає до лав Червоного Хреста.
ПлУто: «Гав! Гав! (Ви лиш послухайте: “Його виряджають аж до Франції! До військової школи Сен-Сір, однієї з найпрестижніших!”)».
Дональд: «Він служить водієм і кілька разів без дозволу бере вантажівку або санітарну машину, щоб об’їздити всю країну! Його навіть покарали за це...
До того ж він малює ковбоїв на дверцятах автомобілів і медалі на формі своїх приятелів».
Мінні: «Навіть розмальовує справжні німецькі каски та продає їх!»
У 18 років Волт повернувся до Сполучених Штатів і приєднався до батьків, які переїхали жити до Чикаго.
Тепер він знає напевне, що хоче бути художником, однак батько і слухати про це не хоче. Тоді він їде до свого брата у Канзас-Сіті та намагається влаштуватися ілюстратором у різні газети. Проте безуспішно. Він не припиняє пошуків і його врешті беруть до однієї студії, яка робить афіші, плакати та рекламу. Саме там він знайомиться з «Абом» — ще одним талановитим ілюстратором на ім’я Аб Айверкс. Вдвох вони роблять спробу розпочати власну справу, але теж безуспішно, тому влаштовуються до «Kansas-City Slide Company», яка створює анімовану рекламу для місцевих кінотеатрів. Розумієте, що я маю на увазі?
Міккі (кричить): «Нарешті справа пішла, чорт забирай!».
Кларабель (мукає): «Му! (Що означає: “О ні! Міккі! Слідкуй за своїми словами!”)».
***
Щоб зробити анімаційний фільм, використовують прозорі аркуші, які називають «підкладками». Вони мають дві дірочки і таким чином їх можна накладати одну на одну, як у скорозшивачах. Якщо потрібно зобразити як падає людина, передусім малюють цю людину на першій підкладці. Тоді накладають зверху ще одну. І перемальовують контури персонажа трохи змінюючи розташування його рук і ніг, аби розпочати рух, передати динаміку падіння. І так далі. Кожен малюнок — це крок, який веде до наступного кроку. Падіння на землю в анімаційному фільмі забирає чимало часу: потрібно намалювати 120 підкладок для падіння, яке ви побачите на екрані впродовж лише п’яти секунд! Нині цифрові технології дозволяють оминути ці кроки. Малюють лише початкове і кінцеве положення персонажа, а комп’ютер обчислює і домальовує проміжні кроки.
Волт — батько Міккі, Плуто, Дональда і багатьох інших персонажів, які спершу з’явилися у коротких чорно-білих фільмах. 1937 року виходить на екрани його перший повнометражний, кольоровий анімаційний фільм — «Білосніжка і семеро гномів»: 750 художників намалювали мільйон ескізів персонажів і декорацій; на виробництво стрічки були витрачено шалені гроші. Це був дуже сміливий план, який, врешті-решт, став чарівною казкою. Сотні мільйонів глядачів перетворили невеличке аматорське підприємство на найбільшу на планеті індустрію з виробництва анімаційних фільмів. Нині ця імперія пропонує свої програми, парки розваг і продає, в усіх можливих формах, свої творіння дітям усього світу.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно