Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Власенко Наталя
Дитячий бук-лист: що не завадить прочитати і дорослим
Добірка цікавих дитячих та підліткових книжок, новинки й не тільки. І до речі, слово «дитячі» не означає, що це читання лише для малюків: ці твори можуть бути цікавими та корисними і для дорослих – згадати власне дитинство, трохи повірити у дива, або ж просто затишно провести вечір за книгою зі своєю дитиною. Приємного читання!
 
1. Юрій Винничук «Казки зі Львова»
 
 
Нова дитяча книжка – для шанувальників творчості Винничука та любителям, власне, казок про місто Лева. Під кольоровою обкладинкою на юних і не тільки читачів чекає історія про львівського сажотруса (якого насправді треба звати «коминяр», бо ж образиться!), про старого з катеринкою та львівське радіо, а також дивовижна історія про левів, які настільки полюбили вишневий пиріг, що влаштували демонстрацію й відмовились від м’яса, вимагаючи лише цей смаколик. Казкові історії доповнені яскравими ілюстраціями.
 
2. «Країна Мумі-Троллів» Туве Янссон
 
 
Весна – той час, коли хочеться трохи див та побільше позитивних моментів. Зануритися у чарівний світ допоможуть книги про Мумі-Тролів. Вони не нові, але не втрачають від цього своєї магічної сили. Особисто я найбільше люблю книгу першу, до якої увійшли повісті «Маленькі тролі і велика повінь», «Комета прилітає», «Капелюх Чарівника». Як на мене, Мумі-Тролі – це такі собі дитячі книги для дорослих, які нагадують про дитинство, затишок, тепло і діляться простою мудрістю.
 
Моя молодша сестра зробила собі на стіну плакат з цитатами на кшталт «Правила життя від Мумі-Тролів»:
 
- Іноді хтось потребує тиші й самотності, і в цьому нема абсолютно нічого поганого. 
- Потрібно знаходити баланс між свободою та обов’язком.
- Відкриття складають чверть кращих в цілому світі речей.
- Життєві злети та падіння – невід’ємна частина життя Мумі-троля.
- Іноді все, що слід зробити, аби заспокоїти когось, це просто нагадати йому, що ви поряд.  
- Завжди живи теперішнім.
- Ті, хто вас люблять, ніколи не звертатимуть увагу на вашу незграбність.
- Навіть найсумніші речі перестають бути найсумнішими, коли ставитися до них правильно.
- Життя прекрасне!
- У більшості випадків кінець – це початок.
Насправді, список правил може бути значно довшим. Можна читати Мумі-Тролів з олівцем й підкреслювати собі влучні цитати, які стануть вашим «правилами» чи мотивацією.
 
3. Галина Кирпа «Тринадцятий місяць у році»
 
Натхненна книжечка, яка спершу видалась мені занадто дитячою та простою, але потім захопила й повністю занурила у життя 10-ти річної Катрусі. А життя в дівчинки насичене: вона спостерігає за роботою батьків-письменників, ходить до бібліотеки, вигадує разом з молодшим братом різні речі (наприклад, лікарню для котів «Мур-Мурка»), з допитливістю ставиться до навколишнього світу, намагаючись його зрозуміти.
 
У чомусь книга схожа на щоденник – такі собі нотатки: «Мама пише. Зелені коси», «До Лаври і назад», «Те, чого не буває». Місцями проковзують не по-дитячому серйозні думки: «…Дорослі дуже довго сердяться і багато чого одне одному не вибачають. Буває, що ніколи не вибачають. Бо як ніхто вміють вишукувати одне в одному непробачні гріхи».
 
У чомусь «Тринадцятий місяць» нагадав мені «Поліанну» Еліанор Портер: в Катрусі та сама безпосередність та вміння бачити красу й щастя в простих буденних речах, як і в Поліанни. «Я люблю лягти у саду на моріжок і роздивлятися хмари. Тоді здається, що навіть лопухи дістають до неба, а я лежу десь на дні глибокого лісу… Часом хмари скидаються на художників, що малюють химерні дивовижні замки…».
 
4. Йоганна Ягелло «Тирамісу з полуницями» 
 
 
У польському бук-листі я вже розповідала про книги цієї письменниці, тому якщо ви ще не читали «Каву з кардамоном» та «Шоколад з чилі» (і ще не навчились готувати ці напої за наведеними в книгах рецептами) – час це надолужити!
 
Третя книга серії, «Тирамісу з полуницями», розкиває нові сторінки життя Лінки: дівчина вчиться, заводить власний журналістський блог, налагоджує стосунки з коханим хлопцем. Як на мене, це найбільш «доросла» зі всіх книжок серії. Тут вже розкривається не шкільне життя чи підліткові драми, а справжні дорослі проблеми: пошуки роботи, труднощі взаємин з коханою людиною, пошук власного життєвого шляху. А ще підіймається питання такої страшної й складної хвороби, як анорексія. Авторка показує крізь призму історії однієї з героїнь, Наталії, як це – не уживатись із власним тілом, дійти до небезпечної межі, за якою починається божевілля. 
 
Саме тема тілесності є однією з провідних в романі:
 
«…життя приносить стільки приємних речей. Багато з них крилися саме в тілі. Прохолода вітру на розігрітій шкірі, гаряча ванна з піною, що пахне ваніллю, смак чилі, вершків, полуниць, запах її улюблених парфумів…стільки чуттєвих насолод, така розкіш!»
 
Хоча книга відноситься до вікової категорії «підлітки», із задоволенням прочитала її у свої 24. Роман буде цікавим та корисним як підліткам – отримати попередження про анорексію, краще зрозуміти власне тіло, так і батькам – аби навчитися ліпше розуміти власних дітей та їхні проблеми.
 
5. Енн Файн «Позаду льодовні»
 
 
Починала я свій книжковий допис з дитячих казок, закінчую підлітковою літературою. 
 
Томас і Кассандра, або ж просто Том і Касс, нерозлучні брат і сестра, які постійно проводять час разом, вигадують собі розваги на батьківській фермі, ведуть майже партизанську війну проти садівника Джеймісона і змагаються у тому, хто здобуде більше зауважень: «Сестра запропонувала позмагатися, хто з нас двох «гірший».
 
Але одного дня, як це часто буває, все змінюється: Том і Касс дорослішають, й дитячі забавки лишаються позаду. Насамперед, дорослішає Касс, яка тепер годинами може дивитись у дзеркало, зачинятися у своїй кімнаті, заявляти мамі, що «я вже не дитина». Том, залишений сам на себе, вчиться звикати до самостійного – відокремленого від сестри – життя, самотужки слідкує за Джеймісоном, потроху виходить із льодовні (яка теж несе у собі своєрідний символізм) у доросле, реальне життя.
 
Це не пригодницький роман, тут ви не знайдете динаміки чи неймовірних пригод; це скоріше роман-сповідь, щоденник дорослішання Тома (бо оповідь йде саме від імені хлопчика), не менш цікавий через довгі описи, психологізм та увагу до деталей, яка дозволяє цілком зануритись у світ героїв.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage