Двайт Ґарнер, редактор The New York Times, про книгу Саллі Руні «Нормальні люди»
Шиманська Анна
08.04.2021
Минулого року у «Видавництві Старого Лева» роман Саллі Руні «Нормальні люди» побачив світ українською. Ця історія про стосунки Маріанни й Коннелла, що стала світовим бестселером, лягла в основу однойменного серіалу від Hulu.
Ось як про книгу відгукується Двайт Ґарнер, редактор видання The New York Times:
***
Речення Саллі Руні чудні, жваві та завжди суттєві. У них немає нічого особливого, окрім того, як вона їх подає. Вона як один із тих елітних фокусників, які можуть змусити ігрову карту пробити шкірку кавуна.
Пишучи про кохання та потяг між повними страждань, самотніми та зажуреними молодими людьми, Руні застосовує такий стиль, що наче стискає судини. Герої книг настільки самотні, як Френк Сінатра на обкладинках деяких альбомів, або ж як пісні Генка Вільямса. Ефект може бути вражаючим.
Ви, напевно, чули про Руні. Це молода авторка, яка народилася 1991 року на заході Ірландії. Вона написала два нові романи, «Розмови з друзями» та «Нормальні люди», які отримали багато захоплених відгуків у англо-ірландській пресі.
Нова книга Саллі Руні дуже схожа на попередню; її романи ковзають подібними стежками і можуть разом врізатися у вашу свідомість. Обидва видання стосуються напружених, але прихованих любовних стосунікв, які супроводжуються непорозумінням за непорозумінням.
«Сильна любов завжди веде до трауру», – писала поетеса Луїза Ґлюк. Втім, ви трохи недовірливо дивитеся на нещасних персонажів Руні: як ці двоє можуть знову все зіпсувати?
Книги ірландської письменниці наділені важливими темами та нав'язливими ідеями. Одна з них – тема соціальних класів, або як висловлюється персонаж у «Нормальних людях», деякі люди «просто рухаються світом по-іншому». Оскільки герої роману приїжджають до Дубліна зі сільської частини заходу Ірландії, вони мають акцент, якого вони намагаються позбутися. Вони є аутсайдерами.
Книги ірландської письменниці наділені важливими темами та нав'язливими ідеями. Одна з них – тема соціальних класів, або як висловлюється персонаж у «Нормальних людях», деякі люди «просто рухаються світом по-іншому». Оскільки герої роману приїжджають до Дубліна зі сільської частини заходу Ірландії, вони мають акцент, якого вони намагаються позбутися. Вони є аутсайдерами.
Руні пише про фінансову невідповідність серед друзів та коханців. Її герої простакуваті у пошуках досвіду, в полоні першого кохання, іноді є письменниками-початківцями. Її описи сексу є палкими та спокусливими. Вона пише про розумних молодих жінок, яких приваблює сексуальний мазохізм.
«Нормальні люди» – це підлітки Маріанна та Коннелл. Коли ми вперше їх зустрічаємо – вони ще не квіти, а маленькі закриті бутони. У школі він – популярний спортсмен. Вона – дивна, замкнута і нетовариська. Однак вона – заможна, а він – ні. Його мати прибирає маєток родини Маріанни.
Подібно до головної героїні в «Розмовах з друзями», як, мабуть, до майже всіх дівчат-підлітків, Маріанна – гидке каченя і лебідь водночас. У ній також присутні холод та відчуття відстороненості.
Маріанна грізна. Вона говорить своїм вчителям такі речі: «Не обманюйте себе, мені немає чого у вас вчитися». Вона походить з емоційної, а часом і фізично жорсткої родини. Героїня відчуває себе непридатною для того, щоб її кохали, і «ув’язненою у власному тілі».
Про її стосунки з Коннеллом ми читаємо зокрема таке: «Він знав, що вона б лягла на землю й дозволила себе переступити, якби він попросив». Або: «Його зненацька охоплює жахливе відчуття, що він може вдарити її в лице, навіть дуже сильно, а вона і далі сидітиме, дозволяючи її бити».
Подібно до головної героїні в «Розмовах з друзями», як, мабуть, до майже всіх дівчат-підлітків, Маріанна – гидке каченя і лебідь водночас. У ній також присутні холод та відчуття відстороненості.
Маріанна грізна. Вона говорить своїм вчителям такі речі: «Не обманюйте себе, мені немає чого у вас вчитися». Вона походить з емоційної, а часом і фізично жорсткої родини. Героїня відчуває себе непридатною для того, щоб її кохали, і «ув’язненою у власному тілі».
Про її стосунки з Коннеллом ми читаємо зокрема таке: «Він знав, що вона б лягла на землю й дозволила себе переступити, якби він попросив». Або: «Його зненацька охоплює жахливе відчуття, що він може вдарити її в лице, навіть дуже сильно, а вона і далі сидітиме, дозволяючи її бити».
Коннелл зраджує Маріанну у вирішальний момент: момент, який знаменує первородний гріх їхньої тривалої дружби. «Його пристрасть до неї здавалася жахливою, наче зустрічний поїзд, і він кинув її під нього».
Цей роман відстежує стосунки Маріанни і Коннелла впродовж чотирьох років. Вони обоє обдаровані студенти і закінчують навчання в Трініті-коледжі в Дубліні. Вони ніколи не вважають себе хлопцем і дівчиною в загальноприйнятому розумінні. Вони просто розбивають серця одне одного знову і знову.
У коледжі ситуація змінюється. дівчина знаходить свою компанію, а хлопець стає депресивним та ізольованим. Він думає, що зараз вона може зустрічатися з хлопцями, які «з’являються на її вечірках із пляшками «Moet» й розповідають жартівливі історії про літо в Індії». Але далі на них чекають інші життєві повороти.
Саллі Руні дуже талановита у тому, щоб показувати закоханих у своїх романах розчарованими та розлученими. Коли ви заглиблюєтеся у «Нормальних людей», то можете відчути, що авторка надто багато разів вдавалася до таких прийомів.
Цей роман відстежує стосунки Маріанни і Коннелла впродовж чотирьох років. Вони обоє обдаровані студенти і закінчують навчання в Трініті-коледжі в Дубліні. Вони ніколи не вважають себе хлопцем і дівчиною в загальноприйнятому розумінні. Вони просто розбивають серця одне одного знову і знову.
У коледжі ситуація змінюється. дівчина знаходить свою компанію, а хлопець стає депресивним та ізольованим. Він думає, що зараз вона може зустрічатися з хлопцями, які «з’являються на її вечірках із пляшками «Moet» й розповідають жартівливі історії про літо в Індії». Але далі на них чекають інші життєві повороти.
Саллі Руні дуже талановита у тому, щоб показувати закоханих у своїх романах розчарованими та розлученими. Коли ви заглиблюєтеся у «Нормальних людей», то можете відчути, що авторка надто багато разів вдавалася до таких прийомів.
Цей роман доводить її нещадність багатьма способами. Деякі інтриги здаються важкими та доцільними. Герої книги Руні плачуть, можливо, частіше, ніж ви будете плакати, читаючи про них. Ця історія може перетворитися на мелодраму. Але яке молоде кохання без цього?
«Самотність, – писав Р. Каск в одному зі своїх романів «Контур», – це коли до вас ніщо не прилипне, коли ніщо навколо вас не буде процвітати, коли ви починаєте думати, що вбиваєте речі, просто перебуваючи біля них». Персонажі Руні так само відсторонені від свого оточення та одне від одного.
Натомість сама авторка, здається, повністю активізувалася. Вона – оригінальна письменниця, яка, як ви розумієте, тільки починає свій шлях.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно