Донька Террі Пратчетта – про його любов до творчості Туве Янссон
Старий Лев
14.03.2018
Ріанна Пратчетт – донька відомого британського письменника, майстра фентезі Террі Пратчетта – розповіла про те, як творчість «літературної мами» мумі-тролів, фінської авторки й ілюстраторки Туве Янссон вплинула на її батька.
The Guardian, чільне зображення «Gutsy Animations»
Я не пам'ятаю точної миті, коли мене познайомили з мумі-тролями. Вони завжди були поруч; ця затишна, спокійна і трохи дивна їхня присутність у моєму дитинстві, яка досі лишається зі мною. Мій батько називав Туве Янссон «однією з найвидатніших дитячих письменниць усіх часів», і вважав її твори однією з причин, чому він сам став письменником.
Члени родини мого батька були післявоєнними британцями, які терпіти не могли дурниць, не обіймалися та не говорили про свої почуття. Натомість вони показували свою любов, створюючи різні речі: іграшки, головоломки, карти, будинки на деревах. Це було традицією, яку мій батько – теж дуже насторожений до обійм – переніс і в моє дитинство. Він побудував мені ринковий прилавок, вулик (разом з іграшковими бджолами), кухонну плиту і незабутню Долину мумі-тролів.
Макет долини був виготовлений з дерева та пап’є-маше – основи всіх мистецьких проектів 70-80-х років. Там був ліс, річка та навіть темна печера. Батько також виготовив Мумі-дім і виліпив із глини усіх мумі-тролів; потім пофарбував і полакував їх. Через багато років ми перерили усе горище, намагаючись знайти коробку, в якій, на мою думку, міг зберегтися хоча б один мумі-троль ручної роботи. Він ще десь там.
Новий мультфільм про Долину мумі-тролів вийде на екрани наступного року, тож більше дітей і дорослих зможуть насолоджуватися історією про мумі-тролів. Що стосується мене, я відкрила їх завдяки чудовим ілюстрованим книгам Янссон, які мої батьки читали мені, доки я не могла їх прочитати самостійно. Я була ненаситним читачем і захоплювалася світом, створеним Янссон, побудованим на таких цінностях, як дружба, любов, толерантність та співпереживання. (Цінності, на які моїй країні варто було б звернути увагу дещо більше; насправді, сьогодні ці книги повинні бути обов’язкові до прочитання усім, хто бажає вступити у політичну сферу в західній частині світу).
Безсумнівно, частково привабливість книжок для мене полягала в тому, що моє раннє дитинство було дуже мумі-трольським. Я жила у маленькому рожевому котеджі на краю долини у глибинах сільського Сомерсета. Ми тримали кіз у саду перед домом і курей та качок на задньому дворі, вирощували більшість фруктів і овочів самі. Я провела багато часу, досліджуючи долину. Я ніколи не використовувала будь-яких інших назв, окрім «долини», бо нащо мені було робити інакше? Це була моя мумі-трольська долина.
Фото – Ріанна Пратчетт у парку «Долина мумі-тролів» у Наанталі.
Я лазила на дерева, збирала дикі трави, доїла кіз і пряла шерсть. (Я добре підготована до життя після апокаліпсису.) Я була серед останнього покоління дітей, відносно вільних бігати на природі, набивати ґулі, втомлюватися і забруднюватися з мінімальним батьківським наглядом. (Щоправда, мені пізніше розповіли, що батько стежив за мною з вершини долини щоразу, коли я йшла забирати кіз з їхнього пасовища.)
Мої батьки теж були доволі мумі-трольськими. Я ототожнювала себе з юним Мумі-тролем, будучи єдиною дитиною в родині й маючи батька-письменника та матір, яка любила свій сад. Фрази, пов'язані зі світом мумі-тролів, увійшли в лексикон Пратчеттів, і ми часто нагадували один одному «кидати шерстяні штани у крокодила» під час подорожей за кордон. Ця фраза буде мати сенс, якщо ви прочитаєте фантастичну історію «Комета прилітає».
Продовжуючи мою мумі-трольську освіту, батьки привили мені цінування природного світу, співтовариство, співчуття та взаєморозуміння. Мій тато навчив мене робити водяні млини з листя та паличок, як це робив Мумі-тато в «Мемуарах Тата Мумі-троля». Ми ставили їх обертатись у маленький потічок, який тік через усю Долину мумі-тролів. Це було просто і дуже радісно. У сценарії для фільму «The Wee Free Men» моя Тіффані робить так само, віддаючи шану цим щасливим дням.
Нещодавно я отримала нагоду разом із мамою відвідати «Долину мумі-тролів» у Наанталі (Фінляндія) – красивий тематичний парк на острові, розроблений за участі Туве Янссон. Мама сказала, що вивчаючи Мумі-дім й співаючи та танцюючи під співи Маленької Мю, знову змогла відчути себе дитиною. Моє серце йокнуло. Коли батько провалювався у темні глибини хвороби Альцгеймера і не міг спати вночі, я читала йому книги Янссон. Як завжди, це втішало у темні часи. Для нас мумі-тролі означали любов.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно