«Дівчинка, яка рятувала книжки». Уривок із книжки
Старий Лев
10.07.2019
Що трапляється з книжками, які у бібліотеках перестають позичати? Над цим замислилася головна героїня історії Клауса Гаґерупа «Дівчинка, яка рятувала книжки» – Анна. Виявляється, їх просто знищують! Тож дівчинка, яка страшенно любить читати, вирішує знайти спосіб, як цьому зарадити. Який саме та чи вдасться це Анні – дізнавайтеся у книжці ;) А поки читайте уривок з історії:
***
Ця історія почалася в бібліотеці.
Анна часто ходила туди після уроків.
Пані Монсен, яка там працювала, теж любила книжки.
Їй було майже п’ятдесят.
Та, попри це, Анна й пані Монсен були добрими подругами.
Обидві дуже короткозорі.
Тираж закінчився
Коли бібліотека порожніла, вони з бібліотекаркою наввипередки гортали носом сторінки.
На початках вигравала пані Монсен.
Але невдовзі Анна стала спритнішою за неї.
— Це тому, що твій ніс гостріший, ніж мій, — сказала пані Монсен.
Пані Монсен вдала, наче образилася, але насправді вона не ображалася.
Вона майже завжди була дуже доброю.
Та одного разу, коли Анна прийшла в бібліотеку, пані Монсен мала засмучений вигляд.
— Чому ви сумна? — запитала Анна.
— Через книжки, — відповіла пані Монсен. — Через книжки, які ніхто не позичає.
— А є такі книжки, які ніхто не позичає? — здивувалася Анна.
— Є, ще й багато.
— А чому їх ніхто не позичає?
— Бо чимало людей проходять повз них, не здогадуючись про їхнє існування, — тихо відповіла пані Монсен.
Тієї миті за спиною Анни хтось чхнув.
Вона озирнулася. На ослінчику біля однієї з книжкових полиць стояв маленький худорлявий чоловічок зі стосиком книжок у кошику.
— Вибачте, що завадив, — прошепотів він.
Чоловічок зліз з ослінчика і пошкутильгав геть з кімнати.
— Хто це? — запитала Анна.
— Мільтон Берґ, — відповіла пані Монсен. — Він працює внизу, у фондах.
— Він такий смутний, — промовила Анна. — Мабуть, через те, що стає старий.
— Та ні, йому боляче знищувати книжки, котрі ніхто не читає.
— Він знищує книжки? — обурилася Анна.
— Йому зовсім не хочеться, але він мусить. Директор бібліотеки каже, що зайві книжки займають надто багато місця, — пояснила пані Монсен. — А Мільтон Берґ любить книжки так само, як ми з тобою. Якщо їх не знищуватиме, його звільнять з роботи.
— Таж він може знайти собі іншу роботу, — сказала Анна.
— Не його вина в тому, що книжки знищують, — сказала пані Монсен. — І йому вже недовго залишилося працювати в бібліотеці. Якщо Мільтона Берґа звільнять зараз, то на його місце візьмуть когось іншого, кому теж звелять нищити книжки.
Пані Монсен раптом зблідла.
— Можливо, навіть мене, — прошепотіла вона. — Сподіваюся, він не піде з бібліотеки.
Анна замислилася.
Якщо книжки, які ніхто не читає, знищать, то зникнуть і люди в них.
Як листя восени.
Воно зів’яне.
А потім розсиплеться на пил.
І його розвіє вітром. Назавжди.
Страшно про таке й думати.
Анна ледь не розплакалася від злості.
— Ми повинні врятувати книжки, — сказала вона…
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно