Дівчачі пригоди: книги про юних дивачок і зануд
Крисюк Тетяна
08.12.2020
Дівчатка бувають різними. Хтось носить сукню й хоче бути принцесою. А хтось і в обличчя зацідити може. Але всі вони – такі різні й схожі водночас – юні жінки, які шукають себе. У цій добірці – історії, головними героїнями яких є такі ж різні дівчатка.
«Аліса Андерсен. Принцеса на лаві запасних»
Аліса любить читати книги, писати щось у зошиті, ходити до школи й зі школи з Іваром, бути непомітною. Вона не любить носити сукні й спідниці, слухати, як лаються батьки, й бути помітною. Саме тому Аліса – принцеса на лаві запасних. Їй здається, що вона недостатньо красива й талановита, щоб зіграти роль принцеси. Вона – звичайна дівчинка, яка завиграшки може вивчити напам’ять хоч усю п’єсу. Та хіба розуму й доброї пам’яті достатньо, щоб бути принцесою? Алісі доведеться це з’ясувати, вийшовши на сцену. І не в костюмі коня, як вона планувала, а в сукні принцеси.
«Аліса Андерсен не плаває»
Аліса Андерсен любить, коли її не чіпають. Вона – сором’язлива дівчинка-інтроверт, котра обожнює книги й спокій. Але після успішного дебюту на сцені в ролі принцеси, спокій їй тепер тільки сниться. Тато пообіцяв, що влітку Аліса навчиться плавати. А їй якось не дуже цього хочеться. Плавання – це ж небезпечно, мокро і виснажливо. Та якби ви знали Алісу, то знали б, що вона може все. Їй лишень потрібно звикнути до думки, що вона принцеса, яка вміє плавати.
«Аліса Андерсен не плаває» – друга книжка з трилогії про восьмирічну дівчинку, якій не вдається сховатися від пригод. І вони її змінюють. Бо коли робиш щось хороше й важливе через силу, отримуєш особливу суперсилу.
«Ти тут, Боже? Це я, Маргарет»
Маргарет ледь не щодня спілкується із Богом. Він – її друг. Але до церкви вона не ходить, так у їхній сім’ї повелося. Мама Маргарет – християнка, тато – юдей. А разом вони мають релігійну несумісніть. Тож батьки вирішили, що донька сама визначиться, до якої релігії вона приєднається, коли буде готова. Але Маргарет обирати не хоче. Вона просто вважає Бога своїм другом, якому довіряє більше, ніж найкращій подрузі. Він знає, хто їй подобається, про що вона мріє, що здається їй дивним і абсолютно нормальним.
Шукаючи Бога, Маргарет шукає й себе. Їй – дванадцять, вона дорослішає і змінюється: разом із мамою обирає бюстгальтер, закохується, розчаровується в друзях і трішки в собі. Вона не завжди розуміє своїх шкільних подруг, але хоче бути на них схожою. У дванадцять так важко бути тільки собою.
Тираж закінчився
«Вище за небо»
Марі, як і Маргарет, – дванадцять. І ледь не щодня вона коїть якусь дурницю. Наприклад, тицькає морозиво вчительці в обличчя, бо та їй… подобається. Не найкращий спосіб висловити свою симпатію, але Марі така і ви з цим нічого не вдієте. Аліса Андерсен нізащо б так не зробила.
Однак вчительці жарт припав до душі – вона давно так не сміялася. І після цього в Марі з’являється шістдесяти семирічна подруга-вчителька. Різниця у віці не заважає дівчатам добре ладнати. І навіть вирушати в мандри. Кожна з них має знати ключик до розуміння самої себе. Не завжди ж Марі бути норовливою й ображеною на ввесь світ дівчинкою. А пані Ш’єр вічно чекати появи чоловіка, який прожив життя без неї.
«У світлі світляків»
Єва-Ліза – на добровільній самоізоляції. Вона не ходить до школи, не має друзів. Увесь вільний час вона проводить вдома, втупившись у планшет. Поруч – мама в навушниках. Життя Єви-Лізи нудне й розмірене. Було… Але одного дня зникло світло, а з ним – Інтернет і впевненість у тому, що все буде добре. Дівчинка виходить на вулицю, щоб повернути людям світло, а собі нормальне життя, у якому є паперові книги й невигадані друзі. Точніше кажучи, спочатку вона хоче повернути лише світло, але потім її плани змінюються.
Тираж закінчився
«Диваки і зануди»
Симона переїздить до нової школи. У попередній школі залишаються її найкращі друзі, з якими вона дуже не хотіла розлучатися. Симона ображається на маму, і на зануду Інґве. І трохи на себе, бо нічого не може вдіяти.
Коли у новій школі Симону сплутують із Симоном, дівчинка приймає правила гри. Тривалий час їй подобається водити однокласників за носа і бути не собою. Аліса Андерсен грала роль принцеси, а от Симона – хлопчика. Усе змінюється, коли вона закохується в однокласника. Як зізнатися шкільним друзям, що вона не Симон, а Симона і завжди нею була? Це буде непросто. Та якщо Аліса Андерсен переборола страх і зіграла принцесу, то хіба Симона не зможе попросити у друзів вибачення за брехню?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно