0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Дар літератури. Богдана Матіяш
Есе з нової збірки Богдани Матіяш «Братик Біль, Сестричка Радість», яка вийшла у «Видавництві Старого Лева». Ілюстрації та обкладинка Оксани Тригуб.
 
***
 
Дуже давно не думаю про літературу інакше, як про дар. Справді вже не можу, та й не хочу сприймати її інакше. Як дар нам спершу сталося полюбити саме читання. Як дар нам до рук потрапили прегарні тексти й книжки, які згодом стали найулюбленішими. Як дар ми не раз переживали велику вдячність просто за те, що саме ця книжка, цей текст нам трапилися, бо прочитане дуже нас змінювало. Допомагало відповісти на те, на що ми довго для себе не вміли дати відповіді. Допомагало вибачити або подолати біль. Допомагало простягнути руку й полюбити. Допомагало, врешті, просто усміхнутися, бути радісним.
 
Як дар ми не раз переживали зустрічі з тими авторами, яких любимо, або й просто даром було усвідомлення того, що живемо з кимось в один час. Що ми були свідками тих самих подій, могли бачити той самий світ, а часом навіть приходити в місця, про які йдеться в їхніх книжках. Або ж бути там, де люблять чи любили бути вони. Даром є усвідомлювати це все як дар.
 
Як дар тим, хто пише, стається письмо. І цей дар справді неоціненний і дуже коштовний. Бо в письмі є не тільки дар писати. Це також дар щодня так багато бачити, фактично все, що є довкола, могти спершу пережити як щось дуже гарне й дуже щасливе, а тоді записати його, і записати так добре, що написане буде не менш красивим, ніж той наш день, у якому ми все це пережили. А ще стільки всього бачимо внутрішнім зором, стільки переживаємо внутрішніх досвідів і про стільки добрих речей можемо подумати. Не відходячи від аркуша, на якому пишемо, не встаючи з-за комп’ютера можемо побачити весь світ. Найвищі гори і найглибші озера, світанок і захід сонця, сліди звірів, плазування змії, почути спів пташок. Серед зими бачимо найгарніші квіти, котрі делікатно розтуляють пелюстки, а в найспекотніші дні так виразно бачимо сніг, що, здається, можемо простягнути руку та його доторкнутися або й просто вийти надвір і босоніж по ньому піти... Можемо побачити ще сотні й тисячі інших речей, тих, що є, і тих, яких ніколи не було; вигадати сотні історій, що ніколи не ставалися, і розповісти сотні тих, які сталися, але яких не зауважив ніхто, крім нас. Можемо придумати найгарніші історії, можемо уявити їх так чітко, ніби вони й справді відбулися, бо дар письма не отримуємо без дару уяви.
 
Іще одним величезним даром є люди, які стаються нам завдяки тому, що пишемо. І ті, кого знаємо спершу з текстів, а тоді бачимо їх, знайомимося і навіть не мусимо розповідати багато про себе, бо вже щось одні про одних знаємо. І ті, хто не пише нічого сам, але дарує нам за наше письмо стільки вдячності, що якоїсь миті почуваємося знічено, не знаючи, чи справді заслужили її аж стільки, скільки її на нас щедро виливається. І одні, й другі часто стають дуже близькими друзями, за яких міцно дякуватимемо. Про яких проситимемо, щоб вони залишилися нам назавжди. Яких переживемо як великий і неймовірно добрий дар, пам’ятаючи, що все – парадоксально і дивно – сталося просто з письма. Завжди про все це згадую, коли думаю, чим для мене є література. Знаю вже, що це найперше не книжки, а щось дуже живе, дуже приватне. Що це, зрештою, найгарніші люди, яких тільки знаю. І завжди маю дивне й щемке відчуття перед різними літературними читаннями й фестивалями. Думаю: світ такий великий, а якоїсь миті в певному місці, в один і той самий час опиниться стільки добрих людей, які живуть за сотні кілометрів одні від одних і які могли би ніколи одні одним не статися, якби їх не єднала така дивна і добра річ, як письмо. Люблю про це думати, люблю навіть у такій малій речі побачити теж хай мале, але добре чудо. І вже не можу, а зрештою, вже навіть і не вмію сприймати літературу як щось інше, ніж дар, у якому стільки доброго й щасливого письма, стільки світла і дуже добрих стежок, якими нам випадає пройти, стільки любові.
 
 
Вам може бути цікаво
Галина Вдовиченко зустрінеться з читачами у Луцьку
Під прицілом «Оптики Бога»
Озброєні
Михайлова Вікторія
Знижка – 18% на все! Святкуємо 18-річчя «Видавництва Старого Лева»
Святкова зима: 5 книг для найменших читачів
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати