Mariana Marchylo
Історія нашої планети складається з життєвої історії кожного її жителя. Проте, одні життєписи відомі багатьом, інші ж, може, й не менш цікаві, невідомі нікому. Буває, що навіть про популярних свого часу осіб людство забуває. Звісно, якщо ці люди залишили по собі якийсь матеріальний спадок: будь-то музичний твір, мистецький чи архітектурний, то їх особа стає мовбито метонімією цієї речі. Всі ми чули про «Джоконду», але мало кому відомо про те, як ідея твору прийшла в голову Леонардо да Вінчі, знаємо про роман «Мадам Боварі», але про те, що відчував Флобер, пишучи цей твір, нам невідомо.
Як же наблизити до себе класиків, як впустити їх у своє життя і сприймати їхні твори, наче дружню розмову з нами?
Відповідь на ці питання можна віднайти у книзі Володимира Єрмоленка «Далекі близькі». Книга є чудовим замінником таблоїдів і прекрасним чтивом до сну або до кави. Складається вона із 12 історій про тих, чиї прізвища ви точно знаєте: Руссо, Казанову, Месмера, Гофмана, Мішле, Флобера, Шпільрейна, Ґарі, Барта, Дерріду, Зонтаґ, Тураньє. Усі ці люди, на диво, мали по-справжньому земні долі – вони страждали, закохувалися, робили відкриття, подорожували і, звісно, помирали, залишаючи нащадкам свої життя у спадщину. Тож прийшов час нам із ними познайомитися ближче, привідкрити двері до їхніх шаф із скелетами. Кожен з есеїв по-своєму вражає, дивує і захоплює. Бо, як виявляється, творчість чи діяльність кожного з героїв – то лише дзеркало у розумінні їхніх біографій і лише ще один привід для ближчого з ними знайомства.
Книга прочитана мною на одному подиху. Ніколи до цього не могла б подумати, що біографії можуть бути такими цікавими!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно