Читландія: Тарасиків Форум видавців
Малетич Наталка
23.09.2014
Нещодавно, забравшись у рюкзачок-кенгуру, Тарасик побував на першому в своєму житті Форумі видавців. І звісно, нарадив мені купити для нього багато гарних і цікавих дитячих книжечок. Декотрі з них, як-от двотомник казок Андерсена, «Куди зникло море» Тараса і Мар’яни Прохаськів, «Біла, Синя та інші» Тетяни Щербаченко чи «Гарбузовий рік» Катерини Бабкіної – «на виріст». А деякі ми вже читаємо і розглядаємо.
Найперше – «У лісі, лісі темному» – книжка-картинка на вірш Івана Неходи, який давно став усім відомою пісенькою. Навіть не знаю чому, але ця пісенька у нас виконувала функцію забавлянки цілісіньке літо. Тож тепер Тарасик познайомився з її героями – зайчиком, хитрим лисом, ялинкою і Дідом Морозом, який у виконанні художниці Вікторії Намозової і не дід зовсім, а кумедний круглолиций хлопчик з білою бородою :).
Тарасик усміхається до всіх героїв, уважно дивиться, коли я показую, де в них очка, вушка чи хвостики. Ну а коли бере книжку до рученят сам, то, звісно ж, намагається її трохи погризти. А от щоб довідатися, що таке сніг – доведеться чекати зими.
Друга книжечка, на обкладинці якої також симпатичний зайчик – збірка віршів Євгена Гуцала «Зайці в полі варять борщ». Особлива насолода (навіть для дорослого читача!) – розглядати ілюстрації Ольги Кваші – на них і мальовничі пейзажі, й симпатичні звірята, як-от лев з левенятами, чи прекрасна родина павуків з павучатками-немовлятками і в люльках, і в памперсах, і старшеньких – звісно ж, з книжечкою в лапках! А баба снігова у товаристві снігурів та синичок – просто диво! Тарасикові малюнки подобаються, що він виявляє, намагаючись їх заграбастати рученятами. Доводиться рятувати книжечку, аби вона не була дочасно пожмакана.
Вірші у книжці легко запам’ятовуються завдяки ритмомелодиці («Павучиха з павуком», «Ворона з Лісабона і крук із Прилук») та яскравим візуальним образам («Чарівники», «Ходить баба снігова, «Мамо, ніч циганка»). Деякі з них можна розучувати з більшими дітками як скоромовки, наприклад віршик «Бобер» чи «Лосі».
А віршик, що дав назву цілій збірці – «Зайці в полі варять борщ» – саме час тепер читати, «коли йде осінній дощ». Думаю, цей вірш також міг би стати окремою книжечкою-картинкою, щоб малючки могли знайомитися з назвами і виглядів перелічених у ньому овочів. Принаймні, Тарасик радо би спробував таку книжку на зуб :)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно