«Читландія»: Пригоди «Лісових музикантів» для найменших
Малетич Наталка
26.05.2014
У нас в родині з’явився ще один читайлик, який наразі багато спить, тож я вже чекаю, коли маленький Тарасик трішечки підросте, аби погортати з ним книжки для малят. Серед них – і нову книжечку «Лісові музиканти». А тим часом розповім про неї тим мамам і татам, чиї дітки вже полюбляють розглядати малюнки та вчаться розмовляти.
«Лісові музиканти» – книжка-картинка для малят. І чудові малюнки, і текст у ній належать Валерії Соколовій – американській ілюстраторці родом зі Львова. У США вийшло вже чимало її книжок, а от в Україні це – лише третя (і перша з авторським текстом). «Видавництво Старого Лева» раніше уже випустило в світ книжку з ілюстраціями Валерії Соколової «Белла-Балерина», а «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» – «Королівну Крихітку і киць-киць».
Сюжет «Лісових музикантів простий, але емоційно насичений. Одного ранку в хатинку, де живуть жучок і мишеня, потрапляють дощові краплі. Злива назовні не вщухає, тож скоро на малих мешканців чигає справжнісінький потоп. Однак їм вдається врятуватися і та дати на лісовій галявинці концерт.
Проте події, які можна переказати в кількох реченнях, детально візуалізуються. Дитина вслід за читанням дорослого може показувати пальчиком, куди втрапила наступна краплинка: на носик мишенятка, на яблучко, на його улюблене горнятко, на гітару жучка, на тарілку із сирним візерунком (думаю, малий уважний читач покаже і скибочки сиру).
Дитині, яка ще тільки вчиться розмовляти, напевне, сподобається повторювати, а потім і самій вставляти в потрібних місцях звуконаслідувальні слова на зразок «плюсь», «хлюсь», «бульк», «крап», «луп», «ляп». Також їй просто буде запам’ятати імена головних персонажів, які мають звуконаслідувальну етимологію – мишенятко зветься Пік, а жучок – Жужка.
На малят розраховані й ілюстрації – вони великі, яскраві і не переобтяжені деталями, на яких не змогла б зосередити увагу півтори-дворічна дитина. Наприклад, на одній сторінці – мишеня, жучок, гітара та дощові краплі. Водночас малюнки дають можливість трохи більшій дитині (у два-три роки) своїми словами переказувати історію лісових музикантів. Адже діти в цьому віці можуть слухати улюблену книжечку по декілька разів щодня, і при цьому не дадуть дорослому помилитися чи змінити певні слова, добре пам’ятаючи послідовність оповіді.
Варто звернути увагу маленького читача на емоційну складову книжечки – як боляче й неприємно маленькому мишенятку чи жучку, коли їм на носик чи на лапку потрапляє велика холодна крапля. Як їм страшно, коли вода затоплює хатинку, і як добре, що вони врятувалися і можуть тішитись сонечку після зливи та влаштувати концерт. Тим паче, що інструменти музикантів вціліли.
До речі, про інструменти. Вони теж тут усі намальовані – напевне, дитині сподобається дізнаватися нові слова – як-от гітара, ксилофон, гобой, тромбон, саксофон. Можливо, це буде її перше знайомство з інструментами, і можна доповнити читання книжки переглядом музичних роликів, показавши дитині названі інструменти, давши послухати їхнє звучання. Можна їй купити іграшковий ксилофон чи інший інструмент, аби маленький читайлик допоміг Жужці і Піку гарно виступити перед лісовими мешканцями. В такий спосіб наймолодший читач зрозуміє, що книжка – то один зі способів дізнаватися щось нове про світ і його мешканців.
«Лісових музикантів» можна «читати» і дитині до року – головно, розглядаючи малюнки і називаючи зображених на ній звірят та предмети. А цупкі картонні сторінки дитина вже зможе перегортати сама – і робитиме це з насолодою та не зможе їх подерти. Ну хіба що спробує трохи поласувати і погризти їх. Але саме так зростають справжні книгогризки, повірте!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно