Читландія: «Найкраща (найгірша) у світі Різдвяна вистава»
Малетич Наталка
13.01.2014
Чи доводилося вам бачити найкращу (найгіршу) у світі Різдвяну виставу? Де Марія у хустині набакир, Ангел Господній – у потертих кросівках на брудних ніжках, а троє волхвів приносять малому Ісусові замість мира і ладану… шинку? Ні? А читати про неї?
Завдяки перекладу подружжя Володимира і Марії Чернишенків цьогоріч до Різдва і малі, й дорослі могли прочитати «Найкращу (найгіршу) у світі Різдвяну виставу» пера американської письменниці Барбари Робінсон.
Думаю, не менше задоволення, ніж добротний переклад, дасть читачам і розглядання ілюстрацій Ганни Осадко, яка, як завжди, наділила кожного героя і героїню власним характером, і не забула про кумедні підписи :)
Свою різдвяну історію, дія якої відбувається у маленькому американському містечку, Барбара Робінсон написала ще 1975 року, але, як і кожна справді добра книжка, вона актуальна і сьогодні, майже через чотири десятки років.
Актуальна з декількох причин. Насамперед тому, що Різдво як свято дедалі більше комерціалізується. І дорослі, і діти насамперед думають про подарунки і святкові знижки, на жаль, забуваючи, що насамперед Різдво – зустріч з Богом, який воплотився маленькою беззахисною Дитиною, щоб урятувати людство.
Навіть ті, хто думає про Різдво в релігійному, а не комерційному ключі, часто мислять дуже традиційно, вбачаючи у святі звиклий «штампований» набір обрядів і звичаїв: 12 страв на Святвечір, колядки, шопку, вертепне дійство.
І забувають про те, як насправді все по-людському, а не ідилічно-пасторально складалося в житті Марії і Йосифа та малого Ісуса понад дві тисячі років тому. Про терпіння і злигодні, про справжню людську радість від народження Дитятка.
Ідилічна і традиційно-святочна вистава мала відбутися і в американському містечку, про яке від імені дівчинки-школярки розповідає Барбара Робінсон. Зазвичай вона відбувалася щороку так само – навіть головні актори не змінювалися. Однак одного разу все полетіло шкереберть.
А все тому, що на головні ролі у виставі раптом зголосилися діти, які взагалі через нестачу виховання не мали жодного уявлення про Різдво! Шестеро недоглянутих дітей з родини Гердманів просто «захопили» ролі, погрожуючи і шантажуючи постійних виконавців, бо почули, що вистава – це як кіно.
Звісно, що усі в містечку просто таки чекали на повний провал вистави з новоявленими акторами, які зазвичай курять, матюкаються, і, випробовуючи вкрадений з магазину набір «Юний Ейнштейн», спалили сусідові сарай. І чекають навіть з неабияким острахом та інтересом – адже все ж щось новеньке нарешті планується!
Але чи насправді «маленькі грішники» зіпсували виставу? І наскільки вони грішники, коли можуть серцем відчути біль і несправедливість, щиро плакати і радіти? І наскільки праведні чистенькі й доглянуті діти респектабельних батьків, які насправді не є щирими? Багато таких запитань може з’явитися у процесі читання, тож бажано кожне з них обговорити з дитиною.
«Мені здавалося, що Гердмани значно покращили виставу, роблячи прості
й доцільні речі. Правильні речі! Поплескавши немовля по спині, перед тим, як
покласти у ясла, вони вберегли його від кольок. І погодьтеся, шинка — таки
кращий подарунок, ніж якась пахуча олія…» – ділиться враженнями від вистави з Гердманами у головних ролях героїня-оповідачка. І з нею дуже важко не погодитися.
Чому ж найгірша вистава стала найкращою – не переказуватиму, варто прочитати і самому, і з дітьми, щоб не забувати, що Різдво насамперед дарує диво переродження людини під впливом Божої любові.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно