Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Удуд Марія
Читання, як професія: як розпочати власний книжковий блог
Скільки можна заробити на книжкових оглядах? Як писати про книжки? Які твори обирати? До кого звертатися та де можна опублікувати свій відгук? Це лише кілька питань, на які я мала честь відповідати під час зустрічі зі студентами Острозької академії, своєї Альма-матер. Приводом для цього стала моя стипендійна ініціатива, а відмовити запрошенню поділитися досвідом, набутим після студентських років, я не могла. Тому нижче стисло переповідаю те, як розпочати писати книжкові відгуки і як структурувати матеріал, а також про постійну працю над собою задля удосконалення.
 
Що? Обрати
 
Видання будь-якого жанру. Дитячу книжку-картонку, підлітковий графічний роман, дорослу документалістику чи наукову вигадку, бізнес-літературу. Що завгодно, що зацікавить вас, як читача, знайде відлуння у ваших думках і спонукає написати свої рефлексії. 
 
Де? Шукати
 
Книгарні, друзі, домашня та публічна бібліотеки, видавництва. Все це набувається з досвідом та вашою популярністю, як оглядача. Тому варто пробувати усі можливі варіанти – безкоштовні чи платні, дружні чи обмінні, подарункові чи позикові. 
 
Як? Писати 
 
Тут варто поговорити про структуру. І вона обов’язково повинна прочитуватися крізь рядки рецензії. Можна скористатися структурою блогу Якабу, поділивши текст на розділи: про авторку/автора, сюжет (без спойлерів!), ілюстрації, для кого буде цікавою книжка, цікаві факти, тематично схожі видання. Можна невигадливо запозичити нашу БуквоМамську структуру – хто, про що, як, кому, цитати. 
 
Дитяча книжка вимагатиме більш зважених відповідей, до прикладу – аналітичні запитання від Барбари Кіфер: примітки про перше візуальне та тактильне враження, про сюжет та обставини подій, головну тему, характери героїв, стиль та настрої, нарація та авторська точка зору, ілюстрації/дизайн/папір, мультикультуралізм/упередження та стереотипи, що переносять у видання автор та ілюстратор. Або ж вимоги «Рейтингу Критика»: наскільки вдало створено інтригу, наскільки вдало автор уникає моралізування та менторського тону, наскільки лексично і стилістично природною є мова персонажів, як ви оцінюєте роботу редактора/коректора, наскільки ілюстраторові вдалося уникнути небажаних суперечностей малюнків з текстом, оцініть поліграфію книжки. Обов’язково варто вказувати бібліографічні дані книжки на початку рецензії, щоб редактор та читачі знали про, що йтиметься нижче. 
 
Якщо говорити про відео-блог, то у висловленому теж повинна відчуватися структура. Бо без цього буде мішанина, а за тим відтік читачів, а вони – саме ті, для кого ми все це робимо. Заманити, заполонити та залишити наодинці з книжкою – ось де мета кожного блогера. Вчитися писати змістовніше та глибше бачити акценти чи не найкраще під час читання та аналізу відгуків інших рецензентів. 
Навіщо? Публікувати
 
Ви робите це, бо вам цікаво читати, вам цікаво обговорювати прочитані книжки, вам не терпиться, щоб ваш акаунт став більш популярним Посмішка, і, найголовніше, – ви хочете навчитися красномовніше висловлюватися і переносити свої думки на екран.  
 
Ви можете стисло писати відверті відгуки на своїх фб-, інстаграм-, блог-, твітер- та ютуб-каналах. Використовуйте хештеги та додавайте лінки на видавництва, аби щонайбільше людей могли натрапити на ваш наратив та візуальний супровід. 
 
 
Ви можете публікуватися також на зовнішніх ресурсах. Якщо б ви загуглили слова «де опублікувати книжкову рецензію» у 2011 році, коли я почала пірнати у цю сферу, то знайшли б не так уже й багато ресурсів. 2017 рік презентує різнобарв’я книжкових ресурсів. Найзмістовніший та найекспериментальніший – Читомо, дитячий та масштабний – Казкарка-Читомо, швидко розвивається Якабу, довготривалий, більш традиційний і глибоко професійний ЛітАкцент, літклубівський для дітей та їхніх батьків Букмоль, інформаційно-анімалістична Барабука (кого забула – буду робити оновлення), та блогерські сторінки ряду видавництв, до прикладу як зараз ви читаєте цей матеріал на блогерській сторінці ВСЛ.  
 
Безперечно, більшість з них (та ні, всі) потребують професійного ока, слова, критики, думки та проговорення деталей книжки. Поруч з тим, команди цих ресурсів відкриті й готові надати якісну пораду заради професійного зростання критика. 
 
Скільки? Заробити 
 
Чи можна взагалі заробляти на цьому? У моєму випадку – я цілковито відверто зізнаюся, що це дуже мінімальний заробіток. Зважаючи хоча б на мою нестабільність у писанні. Поділяю думку головної редакторки видавництва «Основи», книжкової оглядачки порталу літературної критики «ЛітАкцент» Оксани Щур: «Я пишу рецензії не для заробітку, в Україні неможливо з цього прожити. Написання однієї ґрунтовної статті займає тиждень. Відповідно гонорар повинен бути таким, щоб цей тиждень можна прожити або має бути моральний фідбек для того, щоб ця робота мала сенс».
 
Мета книжкових відгуків для мене полягає у професійному розвитку, додатково – в колекціонуванні най-най-най за всіма критеріями домашньої дитячої бібліотеки. Друкуючись на різних ресурсах, я отримую різні умови співпраці. Дещо отримую в оплаті, дещо в обмін на книжки. Також можна вести особистий блог чи відео-канал і заробляти через лайки та шери. Цей шлях мені достеменно не відомий, але він існує. 
Безперечно, я не могла собі не дозволити поговорити з молодим цвітом нації про книжки, які не подобаються і ми їх так чи інакше (не) читаємо. Тема, яку часто між собою обговорюють блогери, однак досі не озвучене однозначне рішення щодо цього. Моя остання не-сподоба була про книжку «Хайджі. Данські секрети щасливого життя» Меіка Вікінга.   
 
Одне з найбільш захопливих для мене запитань було про підказки мого сина для написання рецензій. Допоки він не читає самостійно, віддзеркалює лише сприйняття ілюстрацій та почутого наративу, зважаючи на його 3-річний досвід швидкого-плинного пізнання світу, професійно використовувати його думки я раніше не наважувалася. Хоча даю йому запитання та час висловитися та обговорити. 
 
Пишу я часто на складні та актуальні теми, не завжди зрілі для нього, але остання ним запам’ятована книжка «Look Up!» викликала пристрасть. Перечитували ми її кілька разів, з його ж ініціативи. Не підготувавшись напередодні першого читання, ми разом розглядали ілюстрації, намагаючись зрозуміти, що вони передають, зважаючи на скупі речення автора. Слів у ній мало, але сенсів дуже багато. В одному з прикінцевих речень автор озвучує стать героя – дівчина, на 4-ій розгортці ми здогадуємося про присутність інвалідного візка, на перших сторінках бачимо бруківку та покриття балкону. А далі хлопчика, який лягає на тротуар, насмілившись «подивитися вгору» у відповідь на заклик дівчинки. Він лягає на тротуар так, щоб дівчина побачила його цілком, а не лише голову та плечі. До нього приєднується жінка, а за ними – ще дев’ять інших людей. Вони дивляться на дівчинку, яка сидить на балконі у візку, а дівчинка усміхнено споглядає вгору на свого читача, на нас. Чарівно, погодьтеся!? Мій син досі зненацька пригадує ці слова і ходить задерши голову зі словами «look up». 
 
Фото: Karen Ginman.  
 
А ось спроби мого білінгви «читати» книжку на камеру. 
 
Якщо повернутися до того, звідки розпочинала я, аж доки колобком докотилася до марафонських мірил, як-то БуквоМама, то першими моїми починаннями були ще відгуки для «Друга Читача» та «Буквоїд». Звісно, там було багато редакторських зауважень до тексту, до формувань та структури. Однак, не полишаючи справи, читаючи більше, порівнюючи детальніше, я почала глибше читати та цікавіше писати. Тому бажаю і Вам, і собі професійного зростання та натхнення на щоденну працю.  
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage