0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Чому найгірший бармен у світі вирішив написати книгу про коктейлі: розповідь Джеффрі Морґенталера
Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшов друком неймовірно яскравий та дуже практичний путівник світом коктейлів «Книга бармена. Основи приготування коктейлів». На її сторінках – історії створення найпопулярніших напоїв, рецепти та багато іншої корисної інформації. Її автор, Джеффрі Морґенталер, здобувши диплом архітектора, несподівано обрав справою життя своє хобі — барменство. І досягнув неабияких висот, ставши одним з найзнаменитіших барменів. Але цього могло й не трапитись, адже на початку його карєри Джеффрі неодноразово називали найгіршим барменом у світі! Чому? Розповідає сам Джеффрі Морґенталер.
 
***
 
Я ніколи не забуду, як уперше став за барну стійку. Це було в четвер уночі 25 квітня 1996 року. Мені якимось дивом удалося переконати менеджера взяти мене на цю роботу, хоча я зовсім не мав досвіду. До того ж під час співбесіди я поводився чи не вдесятеро самовпевненіше й нахабніше, ніж насправді був — або ж у сто разів самовпевненіше та нахабніше, ніж варто було бути, з огляду на мої незначні соціальні навички й мої здібності.
 
Бар активно працював із часу скасування сухого закону. Стіни у ньому просочилися ароматом диму; усюди стояли дивани компанії Naugahyde, обтягнуті штучною шкірою. У барі панували неабияка метушня та безлад. Розташований він був у районі зі сумнівною репутацією, на противагу району університету, де жив я. Я дуже нервувався, тож мої руки тремтіли, коли доводилося записувати замовлення. Ми пропонували лише один напій — три сорти пива на розлив. Першого мого вечора, як і майже щовечора того першого літа, яке я провів у барі, щонайменше десять людей сказали мені, що я — найгірший бармен, з яким вони мали справу.
 
Щиро кажучи, мене це не дуже засмутило. Я навчався в Університеті Ореґону, вивчаючи архітектуру інтер’єру, а вночі працював барменом, аби підзаробити (а також знайомитися з дівчатами й розважатися). Я не знав, що ця робота припаде мені до душі і що згодом мною зацікавляться люди, які спершу вважали мене найгіршим у світі барменом.
 
Я планував працювати там лише впродовж літа, проте коли настала осінь, власники попросили мене залишитись. І я погодився. Упродовж чотирьох років навчання в університеті я працював у Tiny Tavern у Юджині, Ореґон. За час, що його я провів за барною стійкою, щовечора наливаючи ті самі три види пива, я довіку полюбив бари й барменство.
 
Улітку після закінчення університету я почав працювати архітектором на неповний робочий день. Щоб мати змогу оплачувати рахунки, чергував по кілька змін у барі. Все начебто складалося добре, і я був щасливий, що нарешті працюю в омріяній сфері. Проте за кілька років зрозумів, що не готовий день у день просиджувати за столом.
 
Я також усвідомив дещо набагато важливіше: бари, барменство та коктейлі — моє хобі. Щовечора, повернувшись додому, я читав про класичні коктейлі. На роботі я присвячував час онлайн-аукціонам, де продавали давні книжки про коктейлі, рідкісний барний інвентар і ще рідкісніші алкогольні напої. Я організовував коктейльні вечірки, на яких розважав друзів розповідями про Daiquiri, Sidecar і Manhattan, попиваючи ці напої.
 
Врешті я зрозумів, що мені цікаво проводити час за барною стійкою, відтак покинув роботу архітектора. Друзі та сім’я журилися моїм вибором. А я долучився до ресторанного світу, безупинно наближаючись до високої кухні та щодня глибше пізнаючи мистецтво барменства.
 
Власний блог я почав вести здебільшого для того, щоби гості мали доступ до рецептів моїх коктейлів. І так я долучився до світової спільноти людей, що цікавляться коктейлями. Інші люди почали звертатися до мене за інформацією, а згодом навіть називали мене експертом.
 
Іноді мені складно повірити, що все склалося саме так. Коли я не працюю в барі, то займаюся менеджментом, подорожую та виступаю з доповідями на семінарах і конференціях, навчаючи нове покоління барменів. І тепер хіба раз на місяць хтось часом каже, що я найгірший бармен, з яким він мав справу.
 
Вам може бути цікаво
«Коротка проза – інтенсивніша і може бути глибшою, ніж роман», — Людмила Таран про збірку «Айвенко, або Чоловіки — це…»
Книги Старого Лева – серед переможців BookForum Best Book Award
Вартовий брами
Шевченко Зірка
Продан Олександр
Залишаюсь українцем
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати