БуквоМама: Увага і любов, раунд другий
Читацький марафон БуквоМама
30.03.2016
Марія Удуд
Наталія Чуб. «100 батьківських «чому?». Відповіді досвідченого психолога». - Х.: Віват, 2015. – 368 с.
ХТО -
Наталія Чуб – дитячий психолог в «Авторській школі Бойко» (Харків), авторка численних книжок для дітей та батьків, мама трьох дітей.
Найновіші дві книжки з серії «Актуальна тема» під назвами «Куди подівся мій тато. Виховуємо щасливих дітей в сім’ї без батька» і «Сто батьківських «чому?» вийшли у видавництві «Віват» у 2015 році. Великий письменницький доробок авторки попередніх років залишає мене в роздумах щодо її професійної освіти, адже там є все - від Енциклопедій маленьких вундеркіндів до серії «Виховання казкою», від «Для най-найменших» до «Веселої науки для дошкільнят».
ПРО ЩО –
«100 батьківських «чому?» – це психологічно-виховна книжка. Це не «посібник із догляду за дитиною та з її виховання», це радше книжка про дефіцит батьківської любові та мамину ексклюзивну увагу.
Окрім того, що «100 чому» торкаються найрізноманітніших та найдетальніших запитань трьох визначених авторкою вікових груп, Наталія Чуб пише про дошкульні теми - онанізм, суїцидальну поведінку 11-річок, гомосексуалів у родині, стосунки дітей від різних шлюбів, стосунки з вітчимом, кишенькові гроші, «догравання» у ведмедиків.
Хоча перший віковий розділ в більшості я прогортала, проставляючи в голові мітки, що вдалося реалізувати разом зі своїм малям в його перший рік – плавання, дрібна моторика, читання віршів та скоромовок. Раніше я жодним чином не задумувалася над питанням варто чи не варто висаджувати дитину в дитячий манеж, а також вперше натрапила на український відповідник слова «слінг» – прив’язь.
Другий віковий розділ охоплює період від року до шести, і там я знайшла відповіді на найактуальнішу поведінку сина. Надзвичайно потішило та заспокоїло усвідомлення того, що пізнаючи світ навколо, трирічки прагнуть відійти(!) подалі від батьків, тримаючи їх у полі зору, наче перевіряючи свої відчуття віддаленості й самостійності. Проживаючи цю мить, я щоразу хвилююся, коли він відходить від мене далі, ніж на відстань витягнутої руки (ох ці ж хвилювання з приводу безпеки). Часто в тексті зринає рекомендація щодо зацікавлення певним видом спорту для вирішення поведінкових дитячих проблем. І це важливо, в цьому є сенс.
Ну, а третій розділ про шкільну кризу – від шести до семи. Цікавою тут видалася інформація про ізостудію, а також методику читання Домана і Монтессорі заразом посиланнями на книжки для подальшого ознайомлення.
Суперечливі думки викликало питання мультфільмів і тривалості їхнього перегляду. Американські занадто яскраві, не дивіться їх, дивіться «радянські, ті, що з гумором, іронією та повчальними епізодами» – такий умовивід випливає із абзацу на сторінці 186. Чесно, навіть я не хочу дивитися радянських мультиків. А якщо й демонструю синові, то щось оригінальне, відзняте ще задовго до мого народження, до прикладу у 60-70 роках. Щодо тривалості перегляду – 20-хвилинний проміжок. Мені так не вдається. Відразу згадуються нові рекомендації Асоціації Педіатрів США щодо тривалості перегляду мультфільмів та ігор на планшеті. І так, про планшет в книжці «100 батьківських «чому» не було жодного слова.
Цілковите погодження та два рядки плюсів у моїх нотатках викликали слова: «Деякі батьки запитують, чи потрібні хлопчикам ляльки. Непогано, якщо в дитячому куточку й у хлопчика будуть одна-дві ляльки, нехай цей факт не лякає татусів, які бояться, що їхній син виросте схожим на дівчинку» (ст. 95).
Як раніше відзначала Христя Нечитайко, ця книжка про виховання містить багато згадок про дитячих героїв та конкретні книжкові рекомендації, правила прищеплення любові до читання (ст. 169) та традицію читання улюблених книжок тата й мами.
Найяскравіше для мене прозвучало твердження: «…майте на увазі, що всі діти різні» (ст. 232). Безмежно дякую за ці слова. Вони найправдивіші.
До слова, свій сімейний сценарій я теж тут знайшла, зокрема на сторінці 98: «Якийсь час малюк спробує продовжувати свій концерт, та коли публіки немає, то і виступати нецікаво, рано чи пізно концерт закінчиться».
На завершення мені залишилося дізнатися, що означає фразеологізм «мички микає»?
ЯК –
Структурно. Віковий категоризатор – це те, чого мені не вистачало у попередній книжці марафону.
Дуже демократичний виклад. Це той критерій, який щоразу заохочував мене читати книжку далі. «У такій ситуації досить складно давати «віртуальну» пораду – краще було б докладно обговорити ситуацію у вашій родині: хто бере участь у вихованні, як із дівчинкою зазвичай спілкуються, поспостерігати за її поведінкою. Вам слід було б відвідати дитячого психолога, – разом із ним ви напевно зможете впоратися із цією ситуацією». (ст. 15)
А ось цей толерантний перехід від порад мами-бабусі до сучасних методів: «Але наші бабусі кажуть, що найперше купання малюка має відбуватися в пелюшці – так дитина легше сприймає занурення у водне середовище. Чи так це насправді? Мені здається, що кожен малюк сприймає все по-своєму. Врахуйте й те, що він нещодавно дев’ять місяців перебував у цьому ж таки водному середовищі» (ст. 23).
КОМУ -
Нема наміру вигадувати щось більше, ніж вказала авторка: «для батьків, які шукають, думають, сумніваються і дуже-дуже люблять своїх дітей».
Порекомендувала б лише прочитати книжку ще в допологовий період, принаймні перший розділ.
ЦИТАТИ –
Якщо вам хочеться піти в гості з малюком і ви знаєте, що там не палитимуть у приміщенні й не зчинятимуть галасу, то чому б вам і не вийти на люди? (ст. 65)
Коли ж хтось із дітей не відповідає взаємністю, то краще забезпечити своїй дитині широке коло спілкування, щоб вона не «застрягла» у цих стосунках. (ст. 108)
Іноді так буває, що діти, різні за характером, темпераментом, тягнуться одне до одного. Їм цікаво разом саме тому, що вони різні. (ст. 155)
ПОДЯКА –
Видавництву «Віват» та безпосередньо авторці за сучасний доробок.
АНОНС –
Кожна книжка про виховання показує нам і нагадує, щоб ми були (краще сказати – залишалися) стійкими у вихованні «ідеальних» дітей, зокрема прибирали разом з ними іграшки щовечора, спілкувалися та організовували спільні справи.
До наступної середи Христина Содомора готує відгук про книжку 2013 року «Кава з кардамоном» Йоанни Яґелло, Видавництва «Урбіно». А тема наступного місяця - книжки для/про підлітків.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно