БуквоМама: різдвяна підбірка для дітлахів. Частина друга
Читацький марафон БуквоМама
21.12.2015
Марічка Удуд
Спільна підбірка святкових книг була розділена на дві частини, бо навіть короткий огляд 21 книжки видався б вам завеликим. Цей матеріал систематизовано відповідно до вікової групи та зважаючи на найновіші видання від «Видавництва Старого Лева» і «Фонтану казок». Зверну увагу лише на те, що назви видань варіюються між словами ангел, Різдво, диво, та назвами тварин (тому не плутайте їх, коли вибиратимете книжкові подарунки); а також на невід’ємну роль ілюстраторів (особливо для мене, бо дитячу книжку вибираю спершу за зображенням, а вже потім за текстом).
Наталя Вовк, Наталя Колпакова. «Літачок-рятівничок». – К.: «АБАБАГАЛАМАГА», 2010. – 24 ст.
Історія про маленький літачок, з якого глузують старші, більші літаки. Його часто називають «гномиком під колесами». Найбільшою його мрією було стати комусь потрібним. Одного вечора стривожені літаки вирішують, кому летіти далеко в гори рятувати маленького хлопчика, адже його треба швидко привезти до великого міста, до лікарні. Ви вже здогадалися, кому закортіло туди вирушити. Ця подорож дарує маленькому літачкові нового друга, який робить його героєм серед колег-літаків.
Книжка цікава тим, що розповідає про життя аеродрому з ангаром, картою літальних апаратів, злітною смугою та колесами-шасі. Розмір літер тексту ніби заграє з читачами - слова зі зменшувальним значенням надруковані меншим шрифтом. Тут також йдеться про той час, коли літаки «доставляти листи й дарунки у всі гірські райони – від Карпат аж до Криму».
Вік: 2+
Савка Маряна, іл. Кваша Ольга. «Тихі віршики на зиму». – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 36 ст.
Нові вірші на зиму, справді нові. 13 віршиків різної довжини… В них нема пострадянських хороводів, закликання Діда Мороза чи емоцій про невіруючу, поневолену раніше Україну. У збірці Мар’яни Савки вірші щирі, оптимістичні, ненав’язливі, безтурботні та легкі. Поезії про теслю і санчата для зайчика, аби він не залишав мереживні сліди для хижих вовків і хитрої лиски; про врочисте завмирання міста напередодні свята; звісно, про місто Лева; про запах, колір, смак Різдва – ялинку, родзинки, сіно, дідух, бабусині пампухи та вечірній незайманий сніг.
Хронологічне наростання полегшує цілісно сприйняття книжки – від Миколая до Старого/Нового Року. Цікаво, що все-таки село (!) асоціюється з зимою і веселощами. Припали до ока також ілюстрації – комбінація малюнку і декорацій - лапатий сніг, мереживні полотна (раніше писала про схожі тривимірні ілюстрації).
Цитата:
«Не ходи надвір без шапки, -
каже мама до Левка.
– В гусака померзли лапки,
як ішов він до ставка».
«Стриб-скік, стриб-скік! Як ми виросли за рік!»
Вік: 3-6
Гербіш Надійка, іл. Юлія Пиличатіна. «Одного разу на Різдво». – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. - 36 ст.
Це тогорічне видання, проте цього року ми вкотре перечитуємо його з сином. Історія про їжачка, якого зустрічаємо з прочиненими дверима на обкладинці, та цілу їжачу родину – маму, тата, трійку дітей - Форка, Мілу, Тося або ж Тосика. Всі вони готуються до лісового ярмарку – вимітають пилюку, прибирають у нірці напередодні Різдва. Тато розповідає, що то дуже світле свято, свято надії, тому вони кличуть на гостину незнайомців, які потребують затишку і тепла.
У безладі підготовки до свята в двері їхньої нірки стукають ховрашки – хлопчик Щастик і дівчинка Росинка – у пошуках порятунку від заметілі. Їхня мама-ховрашиха послала діток по ліки до тітки. Однак вони були вимушені переночувати у гостинній оселі, їжаки їм навіть віддали дитячу спальню, оточили теплом і турботою. А мама-їжачиха скористалася миттю, щоб нагадати про різдвяну історію - віддати найкраще Ісусикові. «Я б віддала найтеплішу ковдру і улюблену подушку; я - усі свої свічки і запалив би у спальні, щоби їм було світло; я - приготувала найсмачніший чай і принесла з комори варення; віддав би всі свої іграшки». Після сніданку всі відправилися на пошуки заметеної нірки Ховрашихи та з гостинцями в руках.
Порівнюючи з попередніми Надійчиними книжками про Мишенятко, я прослідкувала розвиток її майстерності. Окрім властивої їй словесної окраси, цей сюжет наповнений зв’язками і переносами, присутні яскраві деталі розвитку героя та зміни, присутня більша кількість героїв, та введення героїв через запитання (ст.13) та описи («плескала в долоні, коли її щось тішило, лякало чи просто дивувало»).
Окрасою книжки служать також ілюстрації. Цю книжку я б придбала лише через ілюстрації (навіть якби раніше не слідкувала за авторкою та не знала її письма). Важливі затишні моменти подаю нижче в цитатах.
Цитата:
«Усі чомусь засміялися – розмова текла легко і невимушено, тепло від каміна розливалося вітальнею, запах шипшинового чаю, який Мілка запарила для гостей, приємно лоскотав ніздрі. Навіть маленька Росинка вже не ховалася за братовим рукавом, а роззиралася довкруж. Тато подякував Творцеві за свою родину й за діток, які завітали» (ст. 19).
«Цього року родина їжаків зустріла Різдво далеко від дому і без подарунків одне одному».
Вік: 3-6
Скоттон Роб, іл. Скоттон Роб, переклад Міхаліцина Катерина. «Баранчик Рассел і Різдвяне Диво». – Л.: Видавництво Старого Лева, 2014. - 40 ст.
Тогорічне видання в перекладі Катерини Міхаліциної про зламані санчата кругленького чоловічка Санти і кучерявого баранчика Рассела у Світлячковому лісі. На жаболуках баранчик Рассел розвішує ліхтарики на старі дерева і несподівано з неба падає зірка, яка загашує всі ліхтарики. Разом із зіркою впав Санта у своїх санчатах. Що ж, в нагоді стає стареньке, притрушене снігом авто Рассела.
Ілюстрації дуже спокійні, попри усі пригоди двох героїв. У кучері баранчика хочеться закутатися, вкритися різнобарвною ковдрою, як роблять це баранці під деревом.
Це те Різдво, якого не було в книжках мого дитинства, але я радо перечитую про приємні Сантині клопоти з санчатами та північними оленями.
Цитата:
«Бачиш! Ой, бачиш! Ти мене не бачиш.. Різдво таки настане!»
Вік: 3-5
Лаюк Мирослав, іл. Зілінко Роман. «Різдво Христове». – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 8 ст.
Новинка, перша 3D-книжка «Видавництва Старого Лева», альбомне видання-вертеп з авторським текстом та у твердій обкладинці. Цілком український мотив – розповідь диво народження Божого Сина і велич Святвечора. Обговорюючи деталі, книжка має зав’язку зі стрічок (можна розкласти книжку навиворіт і буде формі зірки). Тривалий час я чекала чогось схожого від українських видавництв (типу фліп-зе-флеп бук) - те, що в моїй сімейній бібліотеці цінується найбільше, зважаючи на вік моєї дитини.
Цитата:
«Ісусик же солодко спав на сіні. За ним спостерігали звірі у стаєнці: молодий веселий віслюк, цікава говірлива курка, добрий покірний віл, маленьке пухнасте ягнятко».
Вік: 5+
Іван Андрусяк, Юлія Пилипчатіна. Зайчикове Різдво. – Київ: Фонтан казок, 2014. – 16 с. Серія Добрі казки.
Це тогорічна віршоказка про сонний зайчиковий ліс, де «тиша сниться у снігах малятам і батькам». Зайчик, який пробігав по снігу весь день, звідкись чує питання: тобі наскучила зима? Все навколо біле, біле, а він чекає сонечка, яке йому під подушку кладе Святий Миколай. Усі свята – від Миколая до Святвечора і Різдва – це рум’яне сонечко-подарунок («духмяний мандарин», як називає його автор Іван Андрусяк) зігріває дім зайчика. Усім лісом звірята разом із сонечком готуються до Святвечора – горішки від білочки, мак від горобців, капустяний пиріг від зайчиків.
Вміло автор зобразив білосніжність зими – «вечір світ залив, мов білим молоком», «білий слід, як він і сам». Насторожили лише слова «Заєнько» і «ялиночка…горить», відчула відгомін моїх шкільних новорічних ранків; яскраво помітною є тенденція (не лише у цьому творі) використання «мандаринових» символів у новорічних творах.
Книжка потрапила до мене із доброї волі самого автора і головного редактора видавництва «Фонтан казок», за що йому вдячна. Це, до речі, вже друга книжка авторства пана Андрусяка, яку я маю честь читати в рамках марафону.
Цитата:
«Узвар з кисличок лісових зварили залюбки –
На голочках їх заспані принесли їжачки».
Вік: 3-6
Бруно Ферреро, Маряна Качмар. 7 Різдвяних історій. – Львів: Свічадо, 2014. – 16 с.
Сім затишних історій про плюшевого ведмедика Мишка, який хотів втекти від злої дівчинки, а в результаті став різдвяним подарунком для хворого хлопчика; про нетерпіння горобця поширити новину очікування Божого Сина, відколи він підслухав її з розмови архангела Гавриїла і Марії; про вовка, який став чоловіком після того, як насмілився торкнутися новонародженого дитяти; про легенду, як ангел вибирав тварин для опіки Марії і Йосифа у їхніх мандрах; про те, як дар Педро (срібна монетка на вівтарі) змусив дзвони храму прокинутися з довгого сну; про єдиного свідка втечі Марії з дитятком, який прикрасив своєю павутинкою вхід у печеру і врятував їх; про незламну віру і очікування подарунка маленької дівчинки напередодні Різдва. Важливо зазначити, що короткі оповідання логічно скомпоновані – від благовісної новини до подорожі Марії та Йосифа, а також до сучасних храму і сім’ї. Найпомітнішим мотивом цієї збірки є птахи і тварини, також пояснення використання цих символів у сучасному світі. Якось пропустила ім’я перекладача, але ілюстрації спокійні та гармонійно поєднані з текстом - вводять до кожного оповідання і завершують його.
Цитата:
«…переконана, що на Різдво з кожною дитиною стається щось прекрасне».
Вік: немає жодних рекомендацій на сайті видавництва
Олесь Ільченко, Ольга Кузнецова. «Зимова казка». – К.: «Фонтан казок», 2016. - 48 ст.
Цьогорічне (чи пак у наступному році, бо описи книжки подають 2015 рік, а в книжці вказано – 2016 рік) видання українського поета і прозаїка про звичай дружнього крила.
Напишу відразу, що спершу книжка видалася мені природничим довідником про птахів, розмаїття їхніх назв (шуліка, сойка і тд.), типи харчування (зерноїдні) і посилання на учених, які вивчають пернатих. Вдосталь тут і географічних деталей – Африка, Чорне і Середземне моря, Північний полюс, далека Антарктида.
Домінують дві теми – вирій перелітних птахів із супровідною темою повернення на батьківщину та складнощі харчування у зимову лісі з прикрашанням ялинки.
Цитата:
«Зима у лісі почувалася, як удома. Хоча – хто ж точно скаже, де дім Зими?» (ст. 42).
Вік: дорослим дітям
Зоя Жук. «Казки Різдвяного ангела. Твори українських письменників». – Л.: Свічадо, 2008 (передрук 2013). - 160ст.
Це третє з серії видання «Різдвяна антологія» (2006 року), де зібрані 25 коротких оповідань українських письменників 19-21 століть. Мега-об’ємне і змістовне зібрання із післямовою Зої Жук, по завершенню читання вам кортітиме написати своє оповідання.
Зізнаюся, я уважно перечитала всі 160 сторінок і в моїй голові виникла плутанина, адже кожен твір незалежний по стилю, лексичному наповненню, манері написання. Зважаючи на давність, важче було розуміти твори Олени Пчілки про Сосонку і Марка Черемшини про Кравчиху. Однак укладач доцільно внесла тлумачення давньовживаних слів, які зустрічалися на сторінках.
Отож, у цій збірці можна знайти історію будь-якого жанру (різдвяна історія, святкова фантазія, різдвяна феєрія), хтось писатиме про поневолення і заборону говорити про Ісуса, комусь ближчим буде Нью-Йорк і, безперечно, Львів, когось з авторів ви читатимете навмисне, а то й перечитуватиме, хтось римуватиметься, хтось зачарує довершено дібраними словами, іноді зустрічатимуться шаблонні моделі святкування, іноді важливим буде спогад і повернення у далеке дитинство, але це багате розмаїття творів дасть можливість прослідкувати основні різдвяні традиції та якнайкраще пояснить використання новорічних символів.
Цитата:
«Пані Відьмі на згадку про чудове святкування. Не забувайте про сенс Різдва. Янголя»
Вік: 7-12 років
Юстейн Ґордер, переклад з норвезької Наталії Іваничук. «У дзеркалі, у загадці». – Л.: Літопис, 2009. - 160 ст.
Релігійний фікшин – так, я назвала це для себе.
Книжка автора всесвітньовідомого роману-бестселера «Cвіт Софії». Історія про дівчинку Сесілію Скутбю, її китайський записник, захоплення лижами і санчатами. Вона вже котрий місяць хворіє, і попри те, що за вікном сніг, у вітальні прикрашена ялинка, а батьки повертаються з церкви, вона почувається кепсько. До неї навідується таємний гість - ангел Аріель, спілкується з нею про неземне та розраджує нічними катаннями на зимових лижах.
Сюжет, наче загадка, в яку не хочеться вірити. Адже незабаром таки трапиться наступне: «Обоє дивилися на ліжко. Сесілії зовсім не було дивно, що вона бачить себе на ліжку з розсипаним по подушці білявим волоссям. На ковдрі поверх неї лежала стара різдвяна зірка. – Я справді гарна, коли сплю, – мовила вона». Тема смерті в поєднанні з темою хвороби малої дівчини – важка тема. Тема Різдва тут сюжетна, але вона відкриває в читача найсуттєвіші грані. Неймовірно, що попри таткове відвідування храму, читання бабусею Євангелія, Сусілія запитує «чи віриш ти у Бога?».
Книжку варто прочитати щонайменше через якісний переклад Наталії Іваничук. Як часто ми використаємо слова «без угаву, беркицьнеться, стенув плечима, юрмиться від.., повагом прогулювалися, виснаженою до краю, лазничка, записник і чорний тонкопис, не вгавала, грай лик (плеєр з касетами)»?
Цитата:
«Так і Бог знаходить своє відображення в людських очах. Бо око – дзеркало душі, а Бог може бачити себе в людській душі, ніби в дзеркалі».
«…що відбувається, коли ви розмовляєте між собою. Як невидимі слова випорскують із рота і шкрябаються вузькими ходами вуха, перш ніж розтанути у драглистій масі мозку».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно