0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
БуквоМама: Погляд у минуле
Наталія Ясіновська
 
Марцін Щигельський. Ковчег часу або Велика втеча Рафала із колись крізь тоді в тепер і назад/пер. з пол. Божени Антоняк. – Львів: Урбіно, 2016. – 232 с.
 
Сьогодні радо вітаємо третю і останню за час існування марафону БуквоМама гостю - Наталію Ясіновську. У далекому 2012-ому я мала приємність читати Наталчині мамські дописи на ресурсі «Грані-Т» про мовні питання у вихованні старшої доньки. У нинішньому 2016-ому про Наталю, як авторку та перекладачку, чудово знає український читач. Вона поволі та впевнено стає містком від американської книжки до українського читача – підлітка від 7 до 13 років. Видання, над якими майстерно працювала Наталя, можна переглянути та придбати за цим посиланням. Презентуємо Наталчин огляд підліткової книжки Марціна Щигельського «Ковчег часу або Велика втеча Рафала із колись крізь тоді в тепер і назад».  
 
Марічка Удуд
 

ХТО –
 
Марцін Щигельський – відомий польський письменник, журналіст, сценарист, лауреат численних літературних премій. Повість «Ковчег часу» (2013) отримала гран-прі ІІІ Літературного конкурсу ім. Астрід Ліндгрен, була відзначена також в Австрії та Німеччині.
 
Спочатку Щигельський писав для дорослих, бо вважав, що має замало досвіду, щоб створювати дитячі книжки. І лише коли «натренувався» на старших читачах, став писати для дітей.
 
ПРО ЩО –
 
Неоднозначна й болюча тема – війна очима дитини. Про це не хочеться говорити, але робити це потрібно – щоб пам’ятати. Хотілося написати ще й «не повторити», але ж навіть якщо не вимовляти слово «війна», вона від того не припиниться. Це лихо, це зло, і про нього треба говорити, щоб відігнати його якнайдалі.
 
Рафал Гживінський, від імені якого ведеться розповідь, разом із дідусем живе у Варшавському гетто. Його світ крихітний – малесенька кімнатка. Він чудується, що колись уся квартира належала дідусеві. Зараз же вони мають багато сусідів: у кожній кімнаті живе сім’я. Не пустує навіть кухня – там живе учителька пані Анеля, яка, коли їй не сумно, трохи вчить Рафала географії й фізики. Найбільше ж щастя для хлопчика – походи в бібліотеку. Тільки туди дідусь дозволяє Рафалові ходити самому. Завдяки книжкам хлопчик переживає пригоди й мандрує світами. Жуль Верн, Герберт Велс… «Машина часу» справила неабияке враження на хлопчика, вона також дала йому ключ-підказку для розуміння того, що відбувається навколо. Він називає німців морлоками, бо ж хіба люди стріляли б по птахах заради розваги?
 
Дідуньо грає на скрипці. Удень – у дворах, увечері – у кав’ярні чи ресторані. З того вони з Рафалом і живуть. Та одного дня Дідуньо продає скрипку, щоб Рафала вивели з гетто і віддали під опіку добрих людей. Щоправда, з самого початку усе пішло не так, як треба. Коли Рафалові вибілювали волосся, попекли шкіру на голові. Та й волосся набуло дивного помаранчевого кольору, але Рафалові все ж вдалося вийти за межі гетто. Деякий час Рафал переховується в зоопарку, де знаходить друзів. Трохи старший Емек будує ковчег, на якому вони мають поплисти у пошуках кращого життя.
 
Рафал чи то насправді, чи у мареннях зустрічається з Мандрівником. І його мудрі судження допомагають хлопчику зібратися з силами й жити далі.
 
ЯК –
 
Книжка написана від імені восьмирічного Рафала, який розповідає про своє життя в гетто, втечу, переховування в зоопарку і зустрічі з Мандрівником. Спочатку мені здавалося, що стиль написання не зовсім відповідає віку оповідача. Але Рафал розумний, начитаний хлопчик, крім того, війна змушує дітей дорослішати швидше, та й діти бувають різні й часом справді міркують як дорослі. Оцього «дорослого» у повісті не забагато, бо Рафал щиро дивується, вперше побачивши єнота чи повітряні кульки в майбутньому.
 
 
Чимось Рафал нагадав мені Матильду Роалда Дала – вона також читала багато недитячих книжок. От тільки у Матильди були жахливі батьки і надзвичайні можливості, а в Рафала – люблячий дідусь і батьки у далекій Африці.
 
У розповідь ненав’язливо вплетені пізнавальні моменти про тварин, будову кораблів тощо.
 
КОМУ –
 
Молодшим підліткам 9-12-ти років. Хоча насправді читацька аудиторія може бути значно ширшою, бо ж такі затяті читаки, як Рафал, є і зараз. Окрім того, добру книжку-нагадування про болюче минуле варто почитати і дорослим. Щоб пам’ятати.
 
ЦИТАТИ – 
 
«Це майбутнє дивне. Усі мають машини! Немає гетто і вочевидь немає й морлоків! Що тут відбулося?»
 
«Сьогодні – це вчорашнє майбутнє, а завтра за два дні вже буде минулим, – таємничо каже Мандрівник. – Тому треба пам’ятати. Пам’ять дозволяє нам не повторювати колишніх помилок, а робити те, що вже колись вдалося».
 
«Якщо сьогодні морлоки захопили світ і всіх кривдять, а завтра їх вдасться перемогти, не можна про це забувати, щоб ніколи більше в майбутньому не з’явилися інші».
 
«Звичайна книжка теж може бути машиною часу».
 
ПОДЯКА – 
 
Видавництву «Урбіно» – за те, що не бояться братися за проблемні твори на болючі теми.
 
АНОНС -
 
Наступного тижня очікуйте на відгук книжки Барбру Ліндгрен «Лоранга», «Видавництво Жупанського». Христина Содомора вже готова ділитися своїми враженнями!
 
Вам може бути цікаво
Передпродаж книги Галини Вдовиченко «Містельфи»!
Кожна третя електронна книжка – безкоштовно!
Даруємо знижку на книжку тижня: «Мистецтво війни»!
«140 децибелів тиші». Уривок із книги
Ілларіон Павлюк: «Головна мета книжки показати, що добро існує»
Футорський Любомир
stary_lev Стежити
дописів читачів