БуквоМама: Мрії та біди жінок Австрії та Чечні
Читацький марафон БуквоМама
29.06.2016
Марічка Удуд
Сюзанна Шолль. Емма мовчить: роман; переклад з німецької Нелі Ваховської. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2016. – 176 с.
ХТО -
Зважаючи на те, що твір, як і сама авторка, німецькомовний, в силу свого незнання мови знайти додаткову інформацію про письменницю я не змогла. Лише на читацькій мережі GoodReads можна дізнатися, що «Емма мовчить» - не єдина видана книжка авторки.
Сюзанна (Сюзанне) Шолль, австрійська журналістка, публіцист, працювала на австрійському радіо і телебаченні в Росії. 2015 року Сюзанна Шолль побувала в Україні з презентацією українського перекладу книжки «Емма мовчить», що відбулась у рамках Австрійської програми на V Книжковому Арсеналі. Письменниця також взяла участь в дискусії «Чи є у літературі політична складова?».
Переклад тексту українською мовою здійснила Неля Ваховська, організаторка семінарів для перекладачів та одна з ініціаторів створення Творчої спілки перекладачів та письменників. Вона перекладає драматургічні твори, художню та документальну прозу.
Фото – CityFoto
ПРО ЩО –
Починаючи з доволі вагомих та значущих клопотів пані Емми з Відня, згодом авторка викладає всю суть цілком іншої реальності, що за 3000 км від цього міста – буденність Зареми Курбанової, що живе у Чечні. Зарема разом з сином змушена мігрувати до Австрії, несучи на своїх плечах увесь біль втрати старшого сина та брата, чоловіка, доньки, сестри. Паралелі в сюжеті скрізь: Емма, яка зневажливо зловтішається, коли її син свариться з новою не-дружиною, і Зарема, яка довготерпелива до всього, що трапляється з нею; Зарема, яка хоче забезпечити майбутнє синові, і Емма, бажання якої лише у тому, щоб їй дали «погуцикати» малюка.
На перших сторінках твору авторка згадує про чужинку-туркеню Еміне, третю не-дружину сина (бо ж вони не одружилися, лише відсвяткували не-весілля), яка вправно розмовляє німецькою. Це привертає увагу до продовження теми іноземців в Австрії. Еммі не смакує приготована не-невісткою турецька їжа; мусульманка Зарема постійно ловить на собі оцінювальні погляди австрійців та не дуже розуміє, навіщо їй носити штани й купальники; син Шаміль, попри те, що відвідує місцеву школу, викликає нерозуміння з боку літньої пані Емми, запитуючи, що таке море.
Головна тема книжки – це, все ж таки, людський бік Другої Чеченської війни, відомої кожному з нас. Не така далека війна, адже Зарема втікає з країни у 2004 році. Зарема їде через Москву, минаючи українсько-польський кордон, зрештою опиняється у Відні. «Тут безпечно, каже вона собі». Та чи буде змога залишитися там назавжди?
Міграція… якою б бажаною вона не була, а все ж виявляється складним процесом. Це не просто втеча зі своєї батьківщини. За твором, це - перебування у польському таборі біженців, тюрма у Словаччині, похід до австрійського кордону, непостійний притулок у Відні та щоденний страх, що відмовлять у надані державного притулку. Пошук свого місця у новому соціумі та розумінні культури аж до не-звертання уваги на зовнішнє, адже «цих жінок вона більше не побаче, тому їй начхати». Дисонансно зображені старожили-мігранти 1994 року та новоприбулі земляки, які уникають одні одних. «В кожного на думці є щось, про що він чи вона не хоче розповісти». Нові необхідні для щоденного життя слова, вивчені під час спілкування з австрійкою Еммою та на базарі, де Зарема скуповується для пані, стають моментом первинної адаптації зрілої жінки. Попри це, зовнішній світ все ще не довіряє їй з сином: пані Емма щоденно пускала чужинців у свою квартиру, однак не дозволила користуватися вільною кімнатою свого сина Гансика.
Слідом за міграцією крокує тема самотності. Самотність Емми у власній домівці, яку покинув чоловік заради Нових Вершин, і самотність Зареми, яка втратила народжену у підвалі безіменну дівчинку. ЇЇ брата розстріляли, чоловік безвісти зник, сина розстріляли на футбольному полі, сестру викрали агенти президента Чечні, а троюрідна сестра чоловіка вижила Зарему в комірчину біля воріт. «Як приємно було б просто втратити розум – зізнається собі». Спокійна та розважлива Емма із незнанням пережитих Заремою трагедій дозволяє собі висловитися – «чому вони мають усе так драматизувати». А й чому? Чи судилося Заремі колись отак радісно зустріти народження внука, як це зараз переживає Емма?
Ще одна по-різному висвітлена тема кохання. Емма, від якої пішов чоловік, спершу припинивши з нею розмовляти і будь-що робити, та, зрештою, Еммине ритуально-щопонеділкове, безпричинне відвідування його в притулку після інсульту. Та Зарема, яка у 19 років за 3 дні дала згоду вийти заміж не за того, кого вибрали брати, а за кого сама захотіла, кого палко кохала і так несподівано втратила.
«Тоді, до війни, яка все знищила, подерла її життя на шмаття і виплюнула, тоді вона постійно ходила в бібліотеку і брала книжки. Пригодницькі історії й любовні романи – їх вона просто проковтувала, хоч, звісно, потайки, бо мама нізащо це не дозволила б. У пані Емми також є книжки. Вони написані німецькою, і Зарема не може їх читати. Але навіть якби вони були російською, вона більше не захотіла б».
Чому «Емма мовчить» має певний післяавторський контекст. Коли я редагувала текст відгуку, мене осінило, що Емма змовчала у відповідь на прохання Зареми зайняти кімнату Гансика – чи то від страху, чи від небажання прихистити у власному домі чужинців. Так, головний акцент книжки - на відповіді чужинцям, яких зустрічаємо в своєму житті – чи коли приймаємо їх в своє життя, чи коли стаємо чужинцями в іншій країні.
ЯК -
Повільний сюжет з подальшим наростанням емоційного досвіду забезпечує постійне зацікавлення книжкою. Однак у тексті зустрічалися виразні повтори деталей – двічі авторка загадує про вихід Емми на пенсію, про те, що в понеділок вона відвідує екс-чоловіка в притулку.
Що ж до українського тексту, то на початку (бо згодом звиклася) було важко читати конструкцію речень, в додаток ще й складність та розмаїття чеченських імен. Іноді мені доводилося повертатися і перечитувати, бо певні слова геть збивали розуміння – перевідував Емму, прохленого, здоволеною дитиною, задибує, що їй їм казати?
КОМУ –
Питання, яке завжди викликає у мені сум’яття. Безперечно, важливо прочитати усім дорослим, бо тема міграції та переміщення актуальна, як ніколи раніше.
Обережно! Не рекомендую читати вагітним жінкам та емоційно чутливим людям.
ЦИТАТИ –
Вона бере в руку спідницю, починає терти пляму і відчуває під пальцями щось тверде. У подолі її спідниці якась грудка. Зарема дістає з сумки маленькі ножиці й розрізає шов.
Вочевидь, це зробила Суліма перед їхнім від’їздом. Коли Зарема вважала, що вони будуть у безпеці, варто тільки вибратися за межі Чечні. Прозорлива Суліма. Щедра Суліма, яка прийняла їх із Шамілем і замінила їм усіх, кого забрали війни.
Зарема тупиться на золотий ланцюжок, сережки і персні. Суліма зашила їх у поділ на випадок скрути – і не сказала. (cт. 173)
АНОНС –
Наступної середи ми розпочинаємо новий тематичний місяць – морське, подорожнє та літнє. У липні нашим читачам ми запропонуємо дві дитячі добірки – україномовні та англомовні книжки, а також дві пригодницького-морські книжки від «Видавництва Старого Лева». Що ж, до наступної середи очікуйте відгук на книжку «Життя Пі» Янна Мартеля. Хто читав книжку до чи після виходу однойменного фільму? Діліться враженнями.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно