БуквоМама: Бабине літо
Читацький марафон БуквоМама
05.10.2016
Христина Содомора. Чільне фото - Om Yle
Назва до цього відгуку виникла якось раптово, але зображає кілька важливих аспектів. Один із них стосується навіть не сьогоднішньої книжки (і книжки Марка Лівіна теж не стосується :)), а цілого місяця читань – оскільки це останній місяць читацького марафону БуквоМама, який наче бабине літо ще зігріває наші з Марічкою Удуд будні, але й оповиває вже тоненькими павутинками суму скорого завершення. Що ж стосується книжки, то це рукопис від «Видавництва Старого Лева» – переклад «Літньої книжки» улюбленої Туве Янссон. Адже ми цього місяця, нагадую, читаємо ще не надруковані книги українських видавництв.
ХТО -
Туве Янссон представляти особливо непотрібно. Український читач знає її передовсім як літературну маму неперевершених мумі-тролів. Але фінська письменниця писала і для дорослих. І «Літня книжка» – це перший дорослий текст авторки, перекладений українською.
ПРО ЩО -
«Літня книжка» – це збірка історій про дівчинку Софію та її бабусю. Вони живуть утрьох із татом. Мати давно померла. Історії наче не пов'язані одна з одною, кожна розповідає про якусь конкретну пригоду, ситуацію чи випадок. Але разом вони творять гармонійну картину, яка показує життя героїв.
Влітку вони мешкають на острові у дачному будиночку поблизу зачарованого лісу. Софійка пізнає життя навколо, вчиться жити у гармонії з природою. Вона спостерігає за ґелґою, деякий час дружить із Скиглійкою, вперше ночує в наметі, грається з бабусею у різноманітні ігри, на повну використовуючи власну фантазію і уяву.
З бабусею у них взагалі особливі стосунки і цікаве спілкування – від всіляких спостережень за місцевою флорою-фауною до релігійних та екзистенційних дискусій – про Бога, про віру, про сенси буття тощо.
Тут немає якихось повчань. Тобто на поверхні тексту ïх зовсім не видно. Але коли спілкуються представники різних поколінь, обмін досвідом неминучий. Тут лише питання, як це відбувається. А відбувається цей обмін дуже щиро, безпосередньо, часом навіть кумедно. Бо ж іноді бабуся поводиться як мале дівчисько, а внучка – як мудра доросла людина.
У книжці багато літа, спогадів, пейзажів, моря, вечірньої прохолоди, теплих розмов. Тобто багато так званих стоп-кадрів, із яких власне й складається життя героїв… І наше життя також. Тим-то й близька ця книжка читачеві (принаймні мені точно).
ЯК -
Книжка напрочуд атмосферна. І хоча читала її восени, проте бабине літо витало у повітрі і завдяки цим історіям дозволяло максимально відчути ще літнє тепло. Гадаю, що навіть взимку ця книжка буде читатися добре. Вона якась самодостатня, хоча й подієво і настроєво прив'язана до літньої пори.
КОМУ -
Усім дорослим, що перечитали всі історії про мумі-тролів і хочуть тепла, затишку і атмосферності. Здається, що це точно підібраний ключик, яким авторка відкриває серця своїх читачів.
ЦИТАТИ -
«Людина може іноді збагнути сутність речей надто пізно і вже не здатна почати від початку або забуває мету, до якої простує, і тоді не знає, що втратила».
«Через вимушеність завжди заощаджувати на всьому, бабуся мала схильність до марнотратства».
«Острів зі своїм давно сформованим побутом, унікальним, розміреним і самодостатнім, де кожному відведена своя роль, може видатися жахливим місцем для чужинця. Життя, обрамлене звідусіль морем, минає за одвічним ритуалом, з непохитною послідовністю, і водночас у ньому стільки випадкового й химерного, що здається, ніби того світу тільки тут, не далі горизонту».
«Багато з цих подарунків згодом набували цінності у вигляді тривіальних грошей – то була єдина можливість для родини добути трохи коштів на здійснення своїх мрій. А здійснення мрій потребувало чимало бензину».
«О, безлюддя для цього не обов’язкове, хоча усамітнитись серед людей значно важче».
«Принаймні дівчинка навчилася запам’ятовувати імена, це теж корисні навички для світського життя».
«Вона замислилася, як часто люди забобонно замінюють слово «смерть». Ці полохливі, надумані табу завжди її цікавили. Шкода, що ніколи не можна без викрутасів поговорити на тему смерті. Одні ще надто молоді, інші – надто старі, а ще інші не мають на це часу».
ПОДЯКА -
Щиро вдячна «Видавництву Старого Лева» за те, що не обмежилось мумі-тролями, а видає й інші гідні твори легендарної Туве Янссон. Зізнаюся, мені не терпиться побачити обкладинку україномовного видання (адже читала перекладений рукопис). Ну і, звісно, особливе спасибі перекладачці Наталі Іваничук за багатющий словник слів і фраз, які чи не вперше зустріла у цьому тексті.
АНОНС –
Передостання середа останнього місяця БуквоМами за Марічкою Удуд – вона розповість про ще одну цікаву і важливу книжку, яку готує до друку «Видавництво Старого Лева». Скажу лише, що це книжка нобелівської лауреатки. Тож дочекайтеся!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно