0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
Батьківський досвід: книжки та читання у дитячому садочку
Нещодавно мережу заполонили коментарі з приводу того, в якому віці дитина повинна вміти читати. Приводом бурхливих обговорень стала стаття однієї мами-блогера під назвою «Моїй дитині п'ять і вона не вміє читати». Я, мама дворічного малюка, який готується до дитсадочка і вже любить книжки, дуже зацікавилася цією ситуацією. Звісно, я вважаю, що дитина нікому нічого не винна, тим паче у такому малому віці. Поважаю індивідуальність кожної родини та системи виховання дітей у ній. Проте додам матеріалу для роздумів і поділюся власними спостереженнями.
 
Місце перебування – сільський садок
 
Садочки домашнього типу, центри раннього розвитку, курси ментальної арифметики, ейдетика, приватні логопеди та репетитори – ні чим не здивуєш сучасних батьків. Усе більше знайомих переходять на хоумскулінг – домашнє навчання і не тільки основам письма і читання. Тим не менш, сьогодні більшість дітей по довгу чекають своєї черги, важче чи легше адаптуються, не помічають часу або ж довго-довго чекають на батьків... у звичайних державних навчальних закладах. «Сонечки», «Веселки», «Колоски» та «Крапельки» і в цьому році зустріли своїх відвідувачів.
 
І наш сільський садочок, чого і варто було чекати через незавершену добудову, уже з серпня був переповненим. Деякі скажуть: яке може бути читання, коли у переповнених групах думки вихователів займатиме, перш за все, безпека дітей. Саме так і є, проте може не так категорично?
 
Читати чи не читати?
 
Перше, що я зробила для вивчення цього питання, – поговорила зі знайомими дітлахами, які відвідують садочок. І от що виходить: усі стверджують, що вихователі їм читають! Після розмови із завідувачкою садочка я дізналась, що читання у групі – не програмна вимога, а скоріш добровільна ініціатива батьків та вихователів. І то далеко не всіх. 
 
Як виявилося, є тата і мами, які обурюються, коли бачать дітей в садочку за книжкою. Вважають, що занадто рано завантажувати дітей читанням, навіть у старшій групі. Вихователі знайшли собі потрібну тактику: залучають до активного знайомства з книжками тих дітей, які самі цього хочуть, або ж батьки котрих про це попросили. 
Щодо самих книжок, то, звичайно, колекція дитячого садочка нагадує шкільну та сільську бібліотеку двадцятирічної давності. Але трапляються і нові примірники – їх дарують батьки. Тут і серія «Моя перша книжка», картонки з картинками-фотографіями, які дублюються мало не в кожній з книг…
 
Рятувати дитячий світ легко
 
Я, як мама-блогер, яка активно читає і сама, і з дітьми, і щодня має можливість тримати в руках якісну дитячу літературу, не змогла залишити все у такому стані. Батьки новачків у групі за традицією та, звісно ж, за необхідністю, дарують для занять іграшки. Я ж вирішила спитати керівництво та вихователів про потребу у книжках. Попит, звичайно, був немаленьким. Бо наявні книжки діти справді люблять і навіть беруть їх з собою на майданчик. Я сама неодноразово читала їм на вулиці. Так ми з вихователями і стали обирати, які книжки у якості нашого подарунку додати на полички ігрових кімнат та для прогулянок.
 
Вибір впав на абетки, адже їхнє головне завдання – познайомити дітей з літерами. До того ж, у сучасних абетках є вірші, які добре сприймаються на слух, ілюстрації зазвичай великі та яскраві. Словом, те, що треба в групах різного віку. 
Для найменших були обрані картонки від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА (Іван Маркович, «Абетка»), «Видавництва Старого Лева» (Оксана Кротюк, «Абетка»). Старші групи отримали у дарунок «Абетку професій» та українсько-англійську абетку від «Фонтану Казок».
 
Наша перша добірка у садочок
 
 
Абетка у редакції Івана Малковича вже стала впізнаваною і жаданою у багатьох сім'ях. Це була найперша книжка, яку я подарувала своєму племіннику. Він захопливо гортає її з бабусею, тому сумнівів придбати її для дітей у садочку просто не було. Перша літера – і вам розповідають про Ангелика: 
 
«Ангелику мій,
Охоронцю мій!
Рано, ввечір, вдень, вночі
Будь мені до помочі:
Свічкою присвіти,
А крилами захисти».
 
Ось так, з першої літери закохує у себе ця червона картонка.
 
 
Абетка з віршами Оксани Кротюк від «Видавництва Старого Лева» – це саме така Абетка, про яку можна лише мріяти дітям у садочку. Дотепні великі ілюстрації Наталки Гайди з героями, які прекрасно запам'ятовуються. Книжку хочеться гортати нескінченно, і робити це можна і з наймолодшими читачами – сторінки цупкі і з дуже якісною фарбою. Ситуація, коли діти не можуть поділити між собою одну книжку, мабуть, була передбачена наперед, тому й виконали надійно :)
 
Вихователі заохотять діток читаючи вголос ось такі історії: 
 
«Живе поміж снігів пінгвін.
Морозу не боїться він, 
Бо в нього пір'я й пух
тепліші за кожух».
 
 
Двомовна Абетка Галини Крук – це оригінальне подання англійських слів в україномовному контексті. Алфавіт – англійський. А віршики українською мовою пояснюють літеру і слово з нею. Ілюстрації заслуговують окремої уваги – такі ж модерні і оригінальні, як і сам задум абетки: 
 
«Ходять миші попід стіни
Тихо-тихо, наче тіні -
То розлігся серед хати
Cat вухатий, волохатий».
 
 
Найбільше з усього списку особисто мою увагу заполонила «Абетка професій» Надії Репети. Саме у цій книжці дитина не лише вивчить букви і професії, а й навчиться правильного словотвору, з суфіксами -ар; -яр. Познайомить з ремеслами старших поколінь, пояснить походження прізвищ. Добірка професій вражає, бо тут, окрім відомих багатьом дітям «гонтар» та «гончар» є і «лялькар», «різьбяр» і «золотар»! 
 
«З гір жене вівчар отару
Із пасовища в кошару.
Песик - вірний помічник-
З вівцями дружити звик».
 
Плани на співпрацю. Де взяти ще книжок
 
Наскільки приживуться ці книжки в садочку та полюбляться дітьми – це питання часу. Гідну компанію із завоювання дитячої уваги абеткам, звісно ж, складуть книжки-картинки, віммельбухи та книжки для читання дорослими дітям. На майбутнє хотілося б покласти до полиць такі шедеври, як от «Рік у лісі», «Рік у місті», «Дикі лебеді», «Хто росте у парку», «Тихі віршики на зиму» і, мабуть, весь набір картонок від ВСЛ.
 
Ідея з новими книжками для дітей викликала підтримку і у представників батьківського комітету. Та для того, щоб видань вистачило малюкам хоча би на 50% від усієї кількості – потрібно немало коштів. То ж поки питання із додатковою закупкою ще вирішується, попит дітлахів домовилися задовольнити ресурсами сільської бібліотеки. Бо за минулий рік завдяки зусиллям бібліотекаря та активістів туди вдалося назбирати близько ста нових книг для дітей. То ж ми вигадали постійну акцію «Візок книжок у дитсадок» – активні батьки, час від часу, беруть дитячі книжки на свій читацький квиток, а потім, за домовленістю з вихователями, везуть їх прямо в садочок, щоб малюки бачили побільше нових видань.
 
Така необхідна книготерапія. Замість висновку
 
Сподіваюсь, наведена історія та добірка абеток знайде своє подальше втілення у різних проектах та просто у батьківській допомозі садочкам. Полички у цих закладах потрібно оновлювати, і робити це постійно. Саме тоді дошкільнята може і не навчаться читати, але, принаймні, матимуть можливість познайомитися з книжками. Хай навіть кількістю, яка перенаповнює садочок утричі, все ж діти зможуть спокійно посидіти, доки їм уголос читає стомлений вихователь :)