8 речей, які ми не знаємо про Елізабет Ґілберт
Нікітюк Зоя
09.12.2019
Весь світ заговорив про Елізабет Ґілберт 2006 року. Таку славу їй приніс роман «Їсти, молитися, кохати» – четверта книга письменниці. Згодом бестселер екранізували. Продюсером фільму став Бред Пітт, а головні ролі виконали Джулія Робертс і Хав’єр Бардем. Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» з’явилась новинка авторки «Місто дівчат», яка майже одразу потрапила у топ продажу. Тож є привід дізнатись декілька фактів із життя американської письменниці.
Чільне фото – Camera Press/CIRCE
1. Елізабет народилась у сім’ї, яка жодного стосунку до письменництва не мала. Батько тридцять років працював інженером
у хімічній компанії, а мама – неповний день медсестрою. До того ж була активісткою місцевої школи, входила до батьківського комітету, допомагала бібліотеці та відвідувала літніх людей.
2. Саме приклад батька наштовхнув Ґілберт на те, що варто хоча б спробувати зайнятись тим, що любиш – стати письменницею. Адже тато вважався людиною, яка вірила у свої здібності. Якщо йому чогось дуже хотілось, він одразу починав цим займатись. Наприклад, у 70-ті роки неочікувано захотів вирощувати новорічні ялинки й зробив це. Потім взявся розводити кіз, а згодом захопився бджільництвом.
3. Коли Елізабет Ґілберт виповнилось шістнадцять, вона дала собі обітницю – стати письменницею. «Я зачинилась у своїй спальні й вимкнула світло. Запалила свічку, стала навколішки й щиро пообіцяла присвятити решту свого життя писанню». До того ж вирішила: якщо її книгу не надрукують до тридцяти років, покине цю ідею й присвятить час чомусь іншому.
4. Звільнилась і почала займатись винятково письменницькою діяльністю тільки після того, як вийшла її четверта книга – «Їсти, молитися, кохати». До того співпрацювала з різними виданнями як фрілансерка. У журналістській сфері інколи було дуже непросто: «Коли я ще працювала у журналі GQ, головний редактор прочитав мою статтю, якій присвятила п’ять місяців (дуже детальний репортаж про сербську політику, який, до слова, обійшовся журналу в добру копійчину), і через годину повернувся й сказав: «Жах. Нічого з того доброго не вийде. Виявляється, ти не здатна написати такий репортаж. Не гай більше ні хвилини на нього. Зараз же берися до наступного завдання».
5. Під час роботи над книгами письменниця виховала у собі декілька обов’язкових правил. Перед початком написання наводить лад на своєму робочому столі. Переглядає нотатки, які любить зберігати на картонних картках для записів. Щоранку присвячує декілька годин дослідженню теми, яка стає основою для роману. Змушує себе рано лягати спати, щоб прокидатись на світанку готовою до праці. А також відмовляється від розваг та культурних заходів, аби повністю зосередитись на роботі.
6. Любить «старомодну» й гарну традицію – писати листи від руки. Щомісяця листується з американською письменницею Енн Петчетт. Дівчата пишуть одна одній про сім’ї, друзів, розчарування, але найбільше – про свої письменницькі справи.
7. Одного разу Елізабет задрімала в електричці, і їй наснилося оповідання, від початку й до кінця. Вона записала ту історію. «Я пережила миті дивовижного єднання з творчістю, але жодна з них не була така чиста і п’янка, як та бурхлива зустріч».
8. У списку бестселерів газети «The New York Times» книга «Їсти, молитися, кохати» протрималась 185 тижнів. Для порівняння: «Замок зі скла» Джаннет Воллс – 181 тиждень, «Три чашки чаю» Ґреґа Мортенсона – 186 тижнів. Після виходу книжки «Їсти, молитися, кохати» Ґілберт отримувала листи зі словами: «Я ненавиджу все, що з вами пов’язане» та «Ви написали мою Біблію».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно